ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/8127/25
за позовом Фермерського господарства "Березюк"
до Приватного підприємства "Агропродопт"
про стягнення 850 168,07 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники сторін: без виклику представників сторін.
Фермерське господарство "Березюк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Агропродопт" про стягнення 850 168,07 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не відвантажив належну позивачу кукурудзу (90,426 тон), натомість продав її, отримані за такий продаж кошти не передав ФГ "Березюк", чим наніс останньому майнову шкоду. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 1166, ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки за реалізацію 90,426 тонн зерна кукурудзи у розмірі 850 168,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/8127/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 р. позовну заяву Фермерського господарства "Березюк" залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 р. продовжено розгляд справи № 910/8127/25.
Про стан розгляду справи № 910/8127/25 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
25.10.2023 р. між Фермерським господарством "Березюк" (поклажодавець) та Приватним підприємством "Агропродопт" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання № 2510-СЗ, відповідно до п. 2.1 якого предметом договору є домовленість сторін про надання зерновим складом за плату послуг по доведенню товару, що передається поклажодавцем, до відповідних кондицій, згідно ДСТУ, параметрів послуг зі зберігання, сушки, очистки, прийомки та погрузки товару та повернення товару поклажодавцеві (чи особі, зазначеній ним як одержувач) у кількості та на умовах визначених цим договором.
Згідно з п. 2.3 договору загальна кількість товару, що поставляється на склад зернового складу становить суму всіх накладних по кількості, виписаних зерновим складом, або суму всіх складських квитанцій на зерно, простих чи подвійних складських свідоцтв.
Зберігання товару здійснюється на складах знеособлено (п. 2.6 договору).
Пунктом 3.4 договору встановлено, що послуги за зберігання товару, нараховані згідно тарифів, що вказані в п. 3.2 даного договору, починаючи з першого дня зберігання, сплачуються поклажодавцем щомісяця, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку та акту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зернового складу.
За умовами п. 3.9 договору відвантаження товару поклажодавцеві здійснюється після сплати всіх витрат зернового складу в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.1.6 договору зерновий склад зобов'язується повернути (відвантажити) товар на письмову вимогу поклажодавця протягом семи днів після проведення повного розрахунку згідно п. 3.2 цього договору у кількості, що вираховується згідно п. 7.2 цього договору.
Згідно з п. 10.1 договору строк зберігання товару - до 31.05.2024 р.
За змістом п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань у повному обсязі.
Як вбачається з акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 166 від 23.11.2023 р. та товарно-транспортних накладних від 26, 30, 31 жовтня 2023 р. та 01, 02, 03, 06 листопада 2023 р., позивач завіз на склад відповідача 326,26 тон кукурудзи.
Надані відповідачем позивачу послуги за договором складського зберігання № 2510-СЗ від 25.10.2023 р. були оплачені ФГ "Березюк", що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою за період з 01.11.2023 р. по 26.12.2024 р.
23.11.2023 р. між Фермерським господарством "Березюк" (постачальник) та Приватним підприємством "Агропродопт" (покупець) укладено договір поставки № 23/11/23, за яким позивач поставив відповідачу кукурудзу у кількості 105,00 тон вартістю 473 100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 23-11/23 від 23.11.2023 р. та № 20-12/23 від 20.12.2023 р.
15.03.2024 р. між Фермерським господарством "Березюк" (постачальник) та Приватним підприємством "Агропродопт" (покупець) укладено договір поставки № 15/03/24, за яким позивач поставив відповідачу кукурудзу у кількості 100,00 тон вартістю 532 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 15-03/24 від 15.03.2024 р., № 04-04/24 від 04.04.2024 р. та № 22-04/24 від 22.04.2024 р.
12.11.2024 р. та 02.12.2024 р. позивач звернувся до відповідача з листами щодо відвантаження належного ФГ "Березюк" залишку зерна кукурудзи (докази направлення вказаних листів долучені до матеріалів справи).
Із пояснень позивача слідує, що останній 26.12.2024 р. звернувся до Обухівського ВП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення директором ПП "Агропродопт", ОСОБА_1 , щодо ФГ «Березюк» кримінального правопорушення - розтрати ввіреного на зберігання майна (кукурудзи).
20.05.2025 р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач самовільно продав належні позивачу 90,426 тон кукурудзи, у зв'язку з чим, зважаючи на положення ч. 2 ст. 1166, ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, наявні підстави для стягнення з відповідача завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 850 168,07 грн.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначає, що:
- зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;
- зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст.24 цього Закону зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Стаття 953 Цивільного кодексу України також передбачає обов'язок зберігача на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
При цьому, за змістом ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:
- за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна;
- за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.
У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем вартості належної позивачу кукурудзи, яка знаходилась на зерновому складі відповідача за договором складського зберігання № 2510-СЗ від 25.10.2023 р., та яку було відчужено відповідачем без згоди позивача.
Так, на підтвердження збитків в сумі 850 168,07 грн. позивач посилається на те, що відповідач після продажу зерна кукурудзи у кількості 90,426 тон, що належала ФГ "Березюк", не передав отримані за такий продаж кошти позивачу, а залишив їх у себе не маючи на те правових підстав.
Вартість кукурудзи позивач визначає виходячи з листа Державної служби статистики України, в якому зазначено, що вартість однієї тонни кукурудзи 3 класу в Київській області станом на березень 2025 року становить 8 247,20 грн. без ПДВ.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач завіз на склад відповідача 326,26 тон кукурудзи. Після сушки та очищення зерна кукурудзи, завезеної на елеватор відповідача у 2023 р., вага кукурудзи зменшилася з 326,26 тон мокрої кукурудзи до 295,926 тон сухої кукурудзи, придатної для довгострокового зберігання.
У подальшому кукурудза частинами продавалася відповідачу: 23.11.2023 р. продано 55,5 тон, 20.12.2023 р. - 50,00 тон, 15.03.2024 р. - 35 тон, 04.04.2024 р. - 40 тон та 22.04.2024 р. - 25 тон кукурудзи, а разом - 205,50 тон.
Із пояснень позивача слідує, що станом на 31.03.2024 р. на зберіганні відповідача перебувало 155,426 тон кукурудзи, а протягом квітня 2024 р. позивачем було продано ще 65 тон кукурудзи, у зв'язку з чим залишок кукурудзи на зерновому складі відповідача становить 90,426 тон.
Як було зазначено вище, пунктом 6.1.6 договору зберігання передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути (відвантажити) товар на письмову вимогу поклажодавця протягом семи днів після проведення повного розрахунку згідно п. 3.2 цього договору у кількості, що вираховується згідно п. 7.2 цього договору.
При цьому суд наголошує, що норми чинного законодавства, зокрема Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", не ставлять виконання зерновим складом обов'язку щодо повернення зерна на першу вимогу поклажодавця у залежність від настання/ненастання будь-яких обставин, у тому числі у залежність від своєчасно/несвоєчасного та/або повного/неповного розрахунку за надані послуги зберігання за договором, строк дії якого закінчився, та/або за фактичний час (попередній період) зберігання зерна, яке поклажодавець не забрав після закінчення строку дії договору складського зберігання.
Доказів повернення зерновим складом поклажодавцю кукурудзи у кількості 90,426 тон матеріали справи не містять.
За змістом ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Згідно з листом Державної служби статистики України вартість однієї тонни кукурудзи 3 класу в Київській області станом на березень 2025 року становить 8 247,20 грн. без ПДВ. Враховуючи, що позивач є платником ПДВ, у зв'язку з чим до вартості зерна додається 14% ПДВ, збитки за реалізацію 90,426 тон зерна кукурудзи ФГ «Березюк» становлять 850 168,07 грн. (90,426*9 401,81).
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності кукурудзи позивача на зерновому складі відповідача або факту відшкодування позивачу грошових коштів після продажу зерна кукурудзи у кількості 90,426 тон вартістю 850 168,07 грн. суду не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фермерського господарства "Березюк".
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агропродопт" (03057, м. Київ, вул. Молдовська, буд. 2 корп. 1В, каб. 5, код 31429383) на користь Фермерського господарства "Березюк" (09236, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Великі Прицьки (п), вул. Дружби, буд. 26, код 33775992) 850 168 (вісімсот п'ятдесят тисяч сто шістдесят вісім) грн. 07 коп. завданої майнової шкоди, 10 202 (десять тисяч двісті дві) грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА