ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/5567/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5567/25
За позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області
в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області
та Козятинської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм»
та Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради
про визнання недійсним додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів
Представники учасників справи:
від прокуратури: Куцоконь О.О.;
від позивача-1: Франчук І.О.;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача-1: Тітов І.С.;
від відповідача-2: Король С.Л.
Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі - позивач-1) та Козятинської міської ради (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (далі - відповідач-1) та Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради (далі - відповідач-2) про:
- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 10.04.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.02.2023 №2202/48/140, укладеного між Комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм»;
- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 26.06.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.02.2023 №2202/48/140, укладеного між Комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм»;
- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 13.07.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.02.2023 №2202/48/140, укладеного між Комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм»;
- визнання недійсною додаткової угоди №5 від 18.09.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.02.2023 №2202/48/140, укладеного між Комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» на користь Козятинської міської ради безпідставно сплачені за додатковими угодами кошти в сумі 197908,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 відкрито провадження у справі №910/5567/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 25.09.25.
У судове засідання 25.09.2025 з'явилися представники учасників справи та надали свої пояснення по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, з огляду на таке.
Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання та строк підготовчого провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За приписами ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання, дата і час якого призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до пунктів 6, 10, 15 та 19 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд: з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У свою чергу, відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 26.08.2025 виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.
У той же час, після початку розгляду справи по суті, судом під час дослідження матеріалів справи, підстав позову та доводів відповідача, наведених в обґрунтування цих підстав, з'ясовано, що ухвалою від 09.04.2025 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 920/19/24, яка стосується спірних правовідносин та передана на вирішення Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
У свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
У той же час, у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №907/651/18 зазначено, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя".
Враховуючи обставини справи та доводи сторін, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, оскільки нормами ст. 182 ГПК України передбачено зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України лише на стадії підготовчого провадження, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення на стадію підготовчого провадження для вирішення питання про можливість зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду господарської справи №920/19/24.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу позовної заяви покладено висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2024 по справі 922/2321/22.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.01.2025 у справі №920/19/24 вважає, за необхідне відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі 922/2321/22, щодо застосування ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Приписами частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах виходить із того, що подібність правовідносин означає схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/7, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Предметом даного позову є, зокрема, вимога про визнання недійсними ряду додаткових угод щодо внесення змін та доповнень до договору, у зв'язку з тим, що, на думку прокурора, при укладенні наведених угод було порушено імперативні приписи частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 29.01.2025 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до ТОВ «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692623,48 грн.
Передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року в справі №922/2321/22, які врахували суди нижчих інстанцій. Так, на думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений. З огляду на наведене, Верховний Суд вважав, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.01.2024 року в справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, відповідно до якого ціна за одиницю товару в будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо застосування норми статті 41 Закону без урахування змін, внесених до неї Законом України № 1530-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель».
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2024 року прийнято справу №920/19/24 до розгляду.
Як у справі №920/19/24, так і в даній справі №910/5567/25, прокурор підставою для визнання додаткових угод недійсними зазначає порушення сторонами вимог частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Тобто, у цій справі суду необхідно буде надати правову оцінку правовідносинам за договором про постачання електричної енергії, а також правомірності й обґрунтованості дій сторін при внесенні змін до цього правочину шляхом збільшення ціни за одиницю товару (укладення додаткових угод до договору). Отже, справи №920/19/24 та №910/5567/25 є подібними, а відтак вирішення спору в справі №920/19/24 матиме безпосередній вплив на результат розгляду справи №910/5567/25 у разі формування або уточнення Великою Палатою Верховного Суду відповідних правових висновків щодо питання застосування частини 5 статі 41 Закону.
При цьому, на момент постановлення даної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє прийняте Великою Палатою Верховного Суду судове рішення за результатами розгляду справи №920/19/24.
За приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що правовідносини у даній справі є подібними правовідносинам у справі №920/19/24, що переглядається в касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на вищевикладене, оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 має суттєве значення для вирішення питань у даній справі та для єдності судової практики так як зроблені правові висновки виступають джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Козятинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» та Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради про визнання недійсним додаткових до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі №920/19/24.
Керуючись статтями 2, 46, 177, 183, 202, 227, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернутися до розгляду справи №910/5567/25 у підготовчому провадженні.
2. Продовжити підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні.
3. Зупинити провадження у справі №910/5567/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
4. Зобов'язати учасників справи негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/5567/25.
Ухвала набирає законної сили 25.09.2025 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2025.
СуддяТ.В. Васильченко