ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/7196/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Державного підприємство «Міжнародний аеропорт» Бориспіль»
до Державного агентства резерву України
про стягнення 639217,86 грн,
Без виклику представників сторін
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" із позовною заявою до Державного агентства резерву України про стягнення 639217,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 22.06.2006 року за № 5/41 про зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Вказана ухвала була отримана відповідачем 12.06.2025, що підтверджується Повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету Державного агентства резерву України .
Проте Державне агентство резерву України в установлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Таким чином, суд вказує на те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок укладання та виконання договорів, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву регулюється Законом України «Про державний матеріальний резерв».
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
За змістом частин 1 та 2статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.
Згідно з пунктом 3 статті 7 Закону України «Про державний матеріальний резерв» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про державні резерви» (набрав чинності 16.12.2023) фінансове та матеріально-технічне забезпечення державних резервів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Держава гарантує повне і своєчасне фінансування державних резервів в обсязі, достатньому для їх належного забезпечення.
Статтею 11 вказаного закону передбачено, що запаси державного матеріального резерву можуть розміщуватися на відповідальне зберігання у відповідальних зберігачів на підставі укладених договорів відповідального зберігання.
Відповідно до пункту 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів, необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Згідно з пунктом 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (далі - Порядок), таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного між Держрезервом України і відповідальним зберігачем за встановленою формою, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
22.06.2006р. між Державним комітетом з державного матеріального резерву та Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль» укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №5/41 (10- 20.68-14).
Згідно з п. 1.1. договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.
Відповідно до п. 2.8 договору зберігач зобов'язаний щороку разом з річним звітом форми №12 подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з пунктом 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Мінфіном 30 березня 1996р. №111/03.
Згідно з п. 3.1 договору Держрезерв зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Згідно з п. 4.1 договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам, організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4.2 договору відшкодування витрат (з урахуванням ПДВ) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого Комітетом Кошторису витрат, затвердженого Комітетом акту-виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наданих до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Комітет і Зберігай несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема із законом (п. 6.1 договору).
Пунктом 7.3 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей.
Відповідно до п. 1.2. Договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою), що є невід'ємною частиною Договору, у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16 (форми N1). Передбачені цим договором форми актів затверджується комітетом.
Пунктом 4.1. Договору обумовлено, що вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом міністрів України.
Відповідно до п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Комітетом акта встановленої форми.
Пунктом 1 Додаткової угоди №1 встановлено, що сторони погоджують річний розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2008 рік в сумі 59 103,4 грн. в тому числі ПДВ 9 850,6 грн.
Також, п.1 Додаткової угоди №2 визначено, що Сторони погоджують річний розмір коштів на відшкодування витрат Зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2022 рік в сумі 214 195,38 грн (двісті чотирнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 38 копійок), в тому числі ПДВ 35 699,23 грн (тридцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 23 копійки).
Згідно з п. 2 Додаткової угоди №2 оплата здійснюється на підставі актів відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, далі - Акти. Після укладання додаткової угоди та отримання Актів Держрезерв зобов'язаний провести розрахунки та повернути Акти в бухгалтерію Зберігача протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати проведення розрахунків або надати в цей строк вмотивовану відмову. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів Акти не будуть повернуті Зберігачу та не надана в цей строк вмотивована відмова, вони вважаються підписаними Сторонами. Акти підписуються керівниками Сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено звіти разом із актами у двох примірниках на відповідні суми із супровідними листами: від 18.01.2019 року № М-22.1-5; від 31.07.2019 року № М-22.1-20; від 12.12.2019 року № М-22.1-26; від 20.01.2020 року № М-22.1-4; від 18.08.2020 року № М-22.1-23; від 30.10.2020 року № М-22.1-25; від 21.01.2021 року № М-22.1-3; від 21.12.2021 року № М-22.1-19; від 07.02.2022 року № М-22.1-4 та від 26.10.2022 року № М-22.1-20. Разом з тим, відповідачем було отримано вищезазначені документи, що підтверджуються листом за вих. №302/0/4-25 від 14.04.2025.
Також, листом за № М-22.1-20 від 26.10.2022р відповідачу було направлено звіти, акти, розрахунки та пояснення до кошторису за 1, 2 та 3 квартали 2022 року. Даний лист було отримано наручно Відповідачем, про що на листі зроблена відмітка «Зареєстровано в Держрезерві №4492/0/1-22 від 01.11.2022».
Доказів підтвердження та повернення актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей матеріали справи не містять, а отже, відповідно п. 2 Додаткової угоди №2 до договору вважається таким, що підписаний сторонами.
Судом встановлено, що позивач у відповідності до умов Договору направляв Відповідачу кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в резервуарі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на складі ПММ на 2018 - 2022 роки.
· Кошторис на 2018 рік становив 73 967,90 грн
· Кошторис на 2019 рік становив 89 678,09 грн
· Кошторис на 2020 рік становив 186 282,83 грн
· Кошторис на 2021 рік становив 185 394,24 грн
· Кошторис на 2022 рік становив 214 195,38 грн.
Дані кошториси були погодженні Позивачем, що підтверджується, зокрема, листами від Державного агентства резерву України вих. №765/0/4-18 від 16.03.2018, вих. №1505/0/4-20 від 01.07.2020, вих. №155/0/4-21 від 06.07.2021, вих. №402/0/4-22 від 21.02.2022.
Враховуючи вище викладене, позивачем доведено отримання послуги відповідачем та наявність заборгованості у вигляді вартості витрат на утримання матеріальних цінностей за період з І кварталу 2018 по ІІІ квартал 2022 року включно у розмірі 639 217,86 грн.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень чи то доказів належного виконання умов Договору на спростування заявлених вимог.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, на спростування викладених у позові обставин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
Позов Державного підприємство «Міжнародний аеропорт» Бориспіль» задовольнити.
Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9, ідентифікаційний код: 37472392) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код: 20572069) заборгованість у розмірі 639 217(шістсот тридцять дев'ять тисяч двісті сімнадцять) 86 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 30.09.2025
Суддя Я.В. Маринченко