номер провадження справи 22/122/25
30.09.2025 Справа № 908/2500/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2500/25
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “АВТОПАРК» (вул. Хортицьке шосе, буд. 3, м. Запоріжжя, 69123)
про стягнення 399 021,57 грн.П:
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
18.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 44/22-1520 від 11.08.2025) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “АВТОПАРК» про стягнення 399021,57 грн., з яких: 145058,04 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію; 132221,40 грн. - 15% річних, 121742,13 грн. - інфляційні втрати.
Позов обґрунтовано несплатою відповідачем поставленої у січні 2019 електроенергії постачальником “останньої надії».
11.09.2025 у встановлений судом строк через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.1 ПРРЕЕ позивачем, як постачальником «останньої надії» на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет було розміщено порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію до договору та додаток № 1 до неї. Відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за січень 2019 у розмірі 26000,00 грн., що засвідчує акцептування умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є публічним договором. Відповідач не звертався до позивача щодо надання підписаного примірника договору. Позивачем було правомірно застосовано 15% річних з урахуванням положення договору. З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію, яка 06.06.2019 була отримана останнім. Вдруге позивач надіслав відповідачу претензію 10.04.2025. Однак, відповідач не вжив жодних заходів, спрямованих на досудове врегулювання спору та поновлення порушених прав постачальника. Відповідачем не надано жодних доказів та не наведено аргументів, які б пояснювали тривале невиконання ним обов'язку зі сплати заборгованості, своєчасне погашення основної суми боргу унеможливило б нарахування пені та інфляційних втрат. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
08.09.2025 у встановлений судом строк через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Вважає, що позов у частині стягнення штрафних санкцій та інфляції не підлягає задоволенню. Позивачем не надано жодних доказів надіслання відповідачу заяви-приєднання до договору, надання якої є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії. У позовній заяві не зазначено про досудове врегулювання спору. Сума штрафних санкцій є занадто великою у порівнянні з наявним боргом, які відносно основного боргу складають 175%. Позивач при наявності боргу, який виник ще у січні 2019, не здійснював жодних дій до його повернення протягом 6 років 7 місяців з метою нарахування більших штрафних санкцій та збагачення за рахунок відповідача. Після початку бойових дій замовниками перевезень підприємства відповідача було припинено активну економічну діяльність, у підприємства було мобілізовано 9 одиниць автотранспортних засобів для потреб ЗСУ, внаслідок чого комерційні перевезення повністю зупинені. Здійснюються лише пасажирські наземні транспортні перевезення міського сполучення. Більшість співробітників підприємства знаходяться у вимушеній відпустці. Під час дії воєнного стану ТДВ “АВТОПАРК» для підтримки ЗСУ уклало договори з військовими частинами для передачі нерухомого майна у безоплатне користування. Вважає, що на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій. Просив зменшити розмір штрафних санкцій: пені, річних, інфляційних втрат у зв'язку з їх значним розміром у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України; відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій: 15% річних та інфляційних втрат.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2500/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2500/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Справа визнана судом малозначною, оскільки є незначної складності, не належить до переліку справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана позивачу 26.08.2025 до його зареєстрованого електронного кабінету відповідно до ст. 6 ГПК України та вручена (доставлена до його електронного кабінету) 26.08.2025 о 08:29 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали), сформованою в системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідачу ухвала була вручена 29.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті у цій справі розпочався з 25.09.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 30.09.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2025.
Згідно листа ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 30.01.2019 № 007-57/1362, Товариство з додатковою відповідальністю “АВТОПАРК» було віднесено з січня 2019 до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО».
Листом від 04.04.2019 № 44/10-2752 ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» надано Звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» за січень та лютий 2019.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю “АВТОПАРК» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
За умовами договору (п. 2.1), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (п. 3.7).
Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору.
Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника, згідно з п.п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії.
Відповідно п.п. 5.8, 5.9, 5.10, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Споживач, згідно п. 6.2.2, зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Постачальник, згідно з п. 7.1.1, має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.
Згідно з п. 13.1, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських
(робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі - продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Як визначено у цій Комерційній пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Згідно листа АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 29.07.2025 № 007.2-66/4120, обсяг споживання електричної енергії споживача: Товариство з додатковою відповідальністю “АВТОПАРК»: січень 2019 - 54211 кВт*год.
Позивачем були виписані відповідачу:
- рахунок на оплату № 000000184939/07/О01/03124 від 09.02.2019, за оплату спожитої у січні 2019 електроенергії у обсязі 54211 кВт*год на суму 171058,04 грн. та акт 000202 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 на суму 171058,04 грн.
Вказаний рахунок та акт були надіслані відповідачу поштою та вручені 02.07.2019, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, уповноваженій особі за довіреністю.
04.03.2019 відповідач перерахував позивачу суму 26000,00 грн. з посиланням на вказаний вище рахунок; у призначенні платежу зазначив, що здійснюється оплата за електричну енергію за січень 2019.
Позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу № 44/11-000373 від 15.05.2019 на суму 145058,04 грн., яка була отримана представником відповідача 06.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач повторно надіслав відповідачу претензію-вимогу № 44/11-010512 від 27.03.2025 на суму 145058,04 грн.
Відповіді на претензію в матеріалах справи відсутні.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 7, 11 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на 01.01.2019), умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".
Відповідно ч.ч. 6, 8, 9 ст. 64 цього Закону, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (тут і надалі в редакції станом на 01.01.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії».
У п. 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
27.12.2018 позивач оприлюднив на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Отже, між ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» та ТДВ “АВТОПАРК» було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з комерційною пропозицією у редакції, що були розміщені на офіційному сайті позивача у мережі Інтернет.
Умови публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - позивача відповідають умовам Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджений Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Відтак, наведеним вище спростовується твердження відповідача щодо обов'язкового підписання заяви-приєднання до договору.
Відповідач у відзиві не заперечив обставину постачання відповідачу у січні 2019 електроенергії ДП “УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником “останньої надії».
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно п.п. 4.12, 4.13, 4.14 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як слідує з матеріалів справи, рахунок на оплату № 000000184939/07/О01/03124 від 09.02.2019, за оплату спожитої у лютому 2019 електроенергії на суму 171058,04 грн. був оплачений 04.03.2019 відповідачем частково у сумі 26000,00 грн.
Відтак, заборгованість складає 145058,04 грн.
Відповідач у відзиві наявності заборгованості у сумі 145058,04 грн. не заперечив та не спростував, заявляючи про невизнання позову в частині стягнення штрафних санкцій та інфляції.
Відтак, відповідач фактично позов визнав у частині стягнення 145058,04 грн. основного боргу.
Доказів погашення заборгованості у заявленій сумі матеріали справи не містять та сторонами на надано.
Враховуючи наведене, позов у частині стягнення з відповідача суми 145058,04 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію визнається обґрунтованим та судом задовольняється.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період з липня 2019 по червень 2025 включно на суму боргу 145058,04 грн.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається арифметично правильним. З відповідача на користь позивача підлягаю стягненню сума 121742,13 грн. інфляційних втрат.
Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено інший розмір процентів річних - 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач нарахував 15% річних на суму боргу 145058,04 грн. за період з 10.07.2019 по 06.08.2025 (2220 дні).
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 15% річних та визнав його арифметично правильним. Сума 15% річних за заявлений позивачем період складає 132221,40 грн.
Відповідач вважає, що на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій.
Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У даних правовідносинах ці положення цивільного законодавства застосуванню не підлягають, оскільки між сторонами виникли зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а не на підставі договору кредиту (позики).
Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій: пені, річних, інфляційних втрат у зв'язку з їх значним розміром у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відсотки річних, що нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, не є відповідальністю та/або санкціями, а є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування відсотків річних виникає у кредитора незалежно від вини боржника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, права на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Виходячи з приписів ст. 551 ЦК України, зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.
Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.
Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому у питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 викладена така правова позиція: «суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом».
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 визначено, що після погашення постачальником “останньої надії» заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником “останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Відтак, кошти, які будуть надходити від споживачів у вигляді пені, відсотків річних та інфляційних втрат, мають спрямовуватися позивачем виключно на погашення його податкового боргу.
ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» включено до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури та до Переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідач посилався на введення в Україні воєнного стану, передання в безоплатне користування Збройним Силам України майна (нежитлових приміщень) на підтвердження чого надав відповідні договори та акти приймання-передачі майна.
Разом з тим, суд відзначає, що оплату за спожиту у січні 2019 електроенергію відповідач мав здійснити у лютому 2019, тобто за три роки до введення в Україні воєнного стану 24.02.2022. Про рахунок на оплату № 000000184939/07/О01/03124 від 09.02.2019 за оплату спожитої у січні 2019 електроенергії відповідачу було відомо станом на 04.03.2019, оскільки здійснюючи часткову оплату відповідач посилався в призначенні плату саме на цей рахунок.
Крім того, за умовами п. 5.12 укладеного між сторонами договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника з заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача.
Відповідач своїм правом не скористався, до позивача не звертався.
Відповідачем не було вчинено жодних дій на погашення існуючої заборгованості, претензії позивача були проігноровані. Звернення позивача до суду стало наслідком неправомірних дій відповідача, який порушив та продовжує порушувати умови договору. Відтак, відповідач, не здійснюючи оплату спожитої ним електроенергії, більше шести років (станом на 2025 рік) використовував та продовжує використовувати грошові кошти, належні позивачу, у своїй господарській діяльності.
Жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача у 2019 році відповідачем суду не надано.
Відповідно до судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов'язань боржником.
У пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Загалом заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 121742,13 грн. та 15% річних у розмірі 132221,40 грн., що разом складає 253963,53 грн., майже вдвічі перевищує суму основного боргу (145058,04 грн.). Нараховані відсотки річних у розмірі 132221,40 грн. складають 91,15% від суми основного боргу у розмірі 145058,04 грн.
Стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього. Крім того, позивач стягнувши інфляційні втрати вже отримав компенсацію від знецінення грошових коштів.
З огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних на 50% та стягнути з відповідача 66110,70 грн. відсотків річних.
Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.
6. Судові витрати
Відповідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічний припис викладено у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи вищевикладене, положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.
Таким чином, у зв'язку з частковим визнанням відповідачем позову, судовий збір у сумі 1087,93 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету ухвалою суду, після набрання рішенням законної сили.
Судовий збір у сумі 4897,39 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що часткове задоволення позову (в частині стягнення відсотків річних) зумовлене зменшенням річних.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “АВТОПАРК» (вул. Хортицьке шосе, буд. 3, м. Запоріжжя, 69123, код ЄДРПОУ 00184939) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 145058 (сто сорок п'ять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 04 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 121742 (сто двадцять одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 66110 (шістдесят шість тисяч сто десять) грн. 70 коп. відсотків річних, 4897 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 39 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Після набрання законної сили рішення суду постановити ухвалу про повернення Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» з державного бюджету 1087,93 грн. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 вересня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко