номер провадження справи 17/92/25
29.09.2025 Справа № 908/2248/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2248/25
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехсервіс", 04119, м. Київ, вул. Ждонса Ґарета, буд. 8, офіс 7
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАМ ФІНАНС", 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8
про стягнення 34 239,67 грн
22.07.25 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 22.07.25 № 21/07 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехсервіс" (далі ТОВ "Мототехсервіс") до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАМ ФІНАНС" (далі ТОВ "ІНКАМ ФІНАНС") про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками від 20.11.24 №122/11 у розмірі 34 239,67 грн.
22.07.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2248/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 28.07.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2248/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 26.09.25 включно.
При цьому, враховуючи перебування судді-доповідача Корсуна В.Л. у відпустці з 15.09.25 по 28.09.25 включно, справа № 908/2248/25 розглянута судом в перший після відпустки робочий день яким є 29.09.25.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками від 20.11.24 №122/11 щодо поставки товару за попередньо оплаченими паливними картами. За поясненнями позивача, станом на момент подання позовної заяви відповідачем не поставлено ПММ на суму 34 239,67 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 663, 664, 667, 692, 693, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "ІНКАМ ФІНАНС" є: Україна, 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/2248/25 доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 28.07.25.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.05, є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов а ні у встановлений в ухвалі суду від 28.07.25 у справі № 908/2248/25 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наявні матеріали справи № 908/2248/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 29.09.25.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд також відзначає, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мототехсервіс" (Замовник, позивач у справі) та ТОВ "ІНКАМ ФІНАНС" (Постачальник, відповідач у справі) 20.11.24 укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 122/11 (надалі - Договір).
Розділ 1 Договору містить Основні терміни та поняття:
ПММ - паливно-мастильні матеріали, якість яких відповідає встановленим державним стандартам, реалізація яких є предметом даного Договору.
Паливна картка - пластикова картка, як засіб підтвердження права уповноваженої (довіреної) особи Замовника на отримання пального (визначеного найменування та кількості зазначеній у квитанції Терміналу або чеках касових систем), за допомогою якої уповноваженій (довіреній) особі Замовника надається право отримати пальне за допомогою Терміналу або касової системи в місцях відпуску пального. Пальне обліковується на Паливній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.
Місце відпуску ПММ (далі АЗС) - автозаправні станції, на яких відпуск ПММ здійснюється за пред'явленням Паливних карток.
Ліміт на Паливній картці - максимальна кількість ПММ у літрах, яку Замовник або його Довірена особа може отримати за допомогою конкретної Паливної картки, у місцях відпуску ПММ. Ліміт встановлюється на Паливну карту Замовнику у рамках оплаченої і доступної кількості ПММ.
Довірена особа Замовника - фізична особа, якій Замовник довірив, шляхом передачі їй Паливної картки, отримати ПММ в межах встановленої Замовником на Паливній картці кількості ПММ. Постачальник не несе відповідальності за використання Паливних карток Замовника третіми особами.
Термінал - електронний пристрій, що дозволяє зчитувати дані з магнітної смуги Паливної картки, здійснювати Авторизацію, формувати документ, що підтверджує проведену операцію.
Авторизація (Авторизаційна відповідь) - одержання дозволу на здійснення операції з Паливною карткою.
Відпуск ПММ - заправка автотранспорту Замовника ПММ в порядку та згідно з вимогами, передбаченими діючим законодавством України.
Основна Паливна Картка - умовна картка, на якій обліковується загальний залишок відповідного типу ПММ Замовника.
Поповнення Паливної картки - встановлення певної кількості ПММ на Паливну картку Замовника або Довіреної особи Замовника у рамках оплаченої і доступної кількості ПММ.
Персональний Ідентифікаційний Номер (далі - ПІН) - код, відомий лише Замовнику або Довіреній особі Замовника, який потрібний для його ідентифікації під час здійснення операцій з використанням Паливної картки.
Відповідно до п. 2.1 Договору, в порядку та умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується; організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреній особі Замовника на підставі Паливних карток, а Замовник зобов'язується сплатити Постачальнику вартість ПММ.
Згідно із п. 2.2. Договору, асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у рахунках, які виставляються Постачальником та сплачуються Замовником згідно умов цього Договору.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по паливним карткам через Термінал.
Відповідно до п. 4.1.2 Договору, Постачальник зобов'язаний негайно, після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал, забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреним особам Замовника на АЗС.
Згідно із п. 4.1.3 Договору, Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок (у повному обсязі за відповідним рахунком) Постачальника забезпечити поповнення Основної Паливної Картки Замовника.
Відповідно до п. 5.1 Договору, Умови оплати: Оплата Товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.
Оплата Товару здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладено терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна із сторін письмового не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
На виконання умов Договору позивач з дати укладання Договору сплатив згідно з рахунками ТОВ "ІНКАМ ФІНАНС" вартість ПММ на суму 53 189,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції:
- № 305 від 22.11.24 на суму 23 995,00 грн (призначення платежу: за дизпаливо згідно рах. №0011/1006237 від 21.11.24, у т.ч. ПДВ);
- № 341 від 13.12.24 на суму 9 598,00 грн (призначення платежу: згідно рах. №0011/1248593 від 13.12.24, у т.ч. ПДВ);
- № 342 від 16.12.24 на суму 19 596,00 грн (призначення платежу: згідно рах. №0011/1692221 від 16.12.24, у т.ч. ПДВ).
Відповідно до видаткової накладної №0011/1002162 від 31.12.24 відповідачем поставлено позивачу ПММ на суму 18 949,33 грн (394,86 літрів дизельного пального, код УКТ ЗЕД 2710194300).
Залишок невикористаної суми за сплаченими позивачем рахунками становить 34 239,67 грн.
За поясненнями позивача, в нього не має можливості отримати придбані паливно-мастильні матеріали за паливними картками, оскільки при зверненні до автозаправних станцій мережі «АВІАС» працівники цієї мережі відмовлялись здійснити заправлення автомобілів позивача, посилаючись на відсутність палива. На теперішній час на всіх автозаправних станціях мережі «АВІАС» відсутня інформація про наявність палива та його вартість; заправні станції не працюють або відмовляють водіям в заправці належного позивачу автомобільного транспорту паливом.
Позивачем 11.02.25 на офіційну електронну адресу ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС»: inkamfinans@gmail.com , xcf25384@gmail.com та на його юридичну адресу: 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8 надіслано вимогу щодо повернення суми попередньої оплати вих. № 9 від 11.02.25, а також 2 примірники Акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.24 по 10.02.25 між ТОВ «МОТОТЕХСЕРВІС» та ТОВ «ІНКАМ ФІНАС», з проханням підписати та повернути 1 примірник Акту а також повернути суму заборгованості. Направлення зазначеної претензії підтверджується копіями опису вкладення до цінного листа з відбитком поштового штемпеля від 17.02.25 та поштової накладної № 3601100247032 від 17.02.25. Про отримання відповідачем 24.02.25 вказаної претензії свідчить Інформація з офіційного сайту Укрпошти.
Претензія позивача залишилась без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими паливними картками у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.25, чинній на момент спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками від 20.11.24 №122/11, який по суті є договором поставки.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за виставленими рахунками-фактурами на суму 53 189,00 грн, що підтверджується відповідними платіжним інструкціями.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Як уже було зазначено вище, Паливна картка - пластикова картка, як засіб підтвердження права уповноваженої (довіреної) особи Замовника на отримання пального (визначеного найменування та кількості зазначеній у квитанції Терміналу або чеках касових систем), за допомогою якої уповноваженій (довіреній) особі Замовника надається право отримати пальне за допомогою Терміналу або касової системи в місцях відпуску пального. Пальне обліковується на Паливній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.4 Інструкції, а саме: відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.05 N 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.05 за № 543/10823, та інших нормативно-правових актів.
Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.4.2 Інструкції).
З огляду на викладене, паливна картка є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання щодо видачі товару за паливним картками належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 34 239,67 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлено договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в сумі 34 239,6 грн за Договором не повернув.
Після отримання від позивача претензії на виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено. Після пред'явлення позову у цій справі останній також не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 34 239,67 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем паливним картками, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З наявних матеріалів справи слідує, що ТОВ "Мототехсервіс" при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 423,00 грн (платіжна інструкція № 674 від 21.07.25).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.25 встановлений на рівні 3 028,00 грн.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн. х 0,8).
Таким чином суд виходить з того, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. При цьому, сума зайво сплаченого судового збору складає 0,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ТОВ "Мототехсервіс" судового збору в розмірі 0,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАМ ФІНАНС" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехсервіс" (04119, м. Київ, вул. Ждонса Ґарета, буд. 8, офіс 7, ідентифікаційний код 445172014) - 34 239 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн 67 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.09.25.
Суддя В.Л. Корсун