16.09.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1812/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 28.10.2024р. у справі № 908/1812/24
за позовом концерну "Міські теплові мережі" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса об'єкта надання послуг: АДРЕСА_2 )
про стягнення 651 485,33 грн., -
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 651 485,33 грн. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період січень - лютий 2022 року до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024р. у справі № 908/1812/24:
- позов задоволено;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь концерну "Міські теплові мережі" 651 485,33 грн. основного боргу;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь концерну "Міські теплові мережі" 7 817,82 грн. судового збору.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що не зважаючи на відсутність договору, позивач у спірний період відпустив відповідачу теплову енергію, вартість якої має оплатити останній, оскільки є її споживачем у розумінні вимог законодавства.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024р. у справі № 908/1812/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що:
- саме бездіяльність позивача є причиною відсутності договірних правовідносин із відповідачем. Судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи - факт направлення позивачем відповідачу документів про намір укласти договір, упорядкувати правовідносини у сфері теплопостачання; сутність та зміст правовідносин, що існували між позивачем та відповідачем, щодо теплопостачання, які існували до 2022 року;
- суд безпідставно визнав встановленим факт отримання відповідачем акта приймання-передачі послуг, наданих за особовим рахунком № НОМЕР_1 за жовтень 2023 року та рахунку за спірний період;
- судом не надано оцінку пасивній поведінці позивача у правовідносинах, що мають виникати виключно на підставі договору; не враховано законодавства, що регулює господарську діяльність юридичних осіб підпорядкованих Міністерству оборони України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.06.2025р.
У судовому засіданні 24.06.2025р. оголошено перерву на 16.09.2025р.
Відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що нарахування Концерном "МТМ" відпущеної теплової енергії за період січень-лютий 2022 року здійснювалось по особовому рахунку № НОМЕР_1 (об'єкт за адресою АДРЕСА_3 ), який не належить ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно діючого на час спірних правовідносин договору позички № 1/15 від 05.01.2015, ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав повноважень на укладання з Концерном "МТМ" договору постачання теплової енергії.
За таких обставин, ІНФОРМАЦІЯ_4 не ухилявся від укладання з позивачем відповідного договору про теплопостачання, та у розумінні абзацу двадцятого статті 1 Закону України "Про теплопостачання" у спірний період (січень-лютий 2022 року) не був споживачем теплової енергії, а отже не є належним відповідачам за позовом.
Сторони не скористались своїм правом участі в судовому засіданні. Про дату, час та місце судових засідань були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач також не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка сторін в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до статутних документів Концерну "Міські теплові мережі" основним видом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ.
Згідно своїх господарських зобов'язань позивач здійснює постачання теплової енергії в будівлю (об'єкт комунальної власності), за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває в оперативному управлінні Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
Відповідно до договору позички № 1/15 нерухомого майна по АДРЕСА_3 від 05.01.2015, укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_5 (наразі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), користувачу у безоплатне користування передано частину будівлі (літ. А-2) по АДРЕСА_3 .
Приміщення використовується користувачем для розміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 (п. 1.3 договору).
Згідно п. 2.1.10 договору користувач зобов'язується укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, або балансоутримувачем на компенсацію витрат за комунальні послуги (витрат на теплову енергію), експлуатаційних витрат, витрат на спеціальне утримання прилеглої території та елементів благоустрою, своєчасно вносити плату за ці послуги.
Остаточною датою користування позичкою вважається 05.12.2017 року (п. 5.2. договору).
За умовами п. 8.5. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якій були передбачені цим договором.
Додатковою угодою від 30.08.2017 до договору позички сторонами доповнено предмет договору переліком нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна по АДРЕСА_3 .
Доказів того, що передане за договором позички майно поверталось Позичкодавцеві/Балансоутримувачу матеріали справи не містять.
В подальшому, відповідно до договору № 108/22 оренди нерухомого майна по АДРЕСА_3 , що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону від 26.07.2022, укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_2 Орендарю (відповідачу) передано у строкове платне користування комунальне майно: будівля (літ.А-2) (з підвалом, господарчою спорудою та інш.) за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 1.3. договору майно передається в оренду для розміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно із п. 6.8 договору оренди орендар зобов'язаний в місячний термін укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг або з балансоутримувачем будівлі договір про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат останнього за отримані комунальні послуги, послуги з утримання будівлі та прибудинкової території, витрат на відшкодування земельного податку тощо та своєчасно вносити платню за ці послуги у встановленому законодавством порядку, про що повідомити орендодавця, надавши у 1-ти денний термін засвідчені належним чином копії відповідних договорів.
Договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.
За поясненнями позивача, до січня 2022 року договір про надання послуги з постачання теплової енергії для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на об'єкт по АДРЕСА_3 , укладався Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя. Позивача листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 02.11.2021 № 3316 проінформовано про завершення договірних відносин у сфері теплопостачання до відповідного об'єкту нерухомості.
В подальшому, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя відмовлявся від укладання договору посилаючись на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019, наполягав на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_8 ) є юридичною особою за законодавством України, повинен укладати договори оренди нерухомого майна для своєї діяльності, якщо він не перебуває на балансовому обліку або в оренді у КЕВ м. Запоріжжя та вживати заходів для укладання із постачальником комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг.
У зв'язку відсутністю договору купівлі-продажу теплової енергії у спірний період позивач у жовтні 2023 року здійснив нарахування відпущеної теплової енергії за період січень-лютий 2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 (об'єкт за адресою вул. Одеська, 2).
За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період з січня по лютий 2022 року на загальну суму 651 485,33 грн., що підтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії за спірний період, направленим споживачу через програму M.E/Doc.
Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості теплової енергії, спожитої за відсутності укладеного договору, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 4 статті 13 цього ж Закону передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що укладення договору з теплопостачання відповідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. Відтак, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Не виконуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач фактично сам створює ситуацію, в якій він позбавлений права впливати на якість, ціну, вибір постачальника послуг тощо, а також користуватись іншими правами, передбаченими Правилами користування тепловою енергією.
Відповідна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 року у справі №922/4239/16, 25.09.2019 року у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 року у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 року у справі №904/6293/17 тощо.
Як зазначено вище, договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку №82440021.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Отже, у разі відсутності договору, проте з доведенням та належним підтвердженням матеріалами справи факту поставки споживачу теплової енергії, останній не звільняється від оплати наданої послуги.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність укладеного з позивачем договору, як на підставу для неоплати наданих послуг є безпідставними.
Разом з тим, про надання відповідної послуги за вказаною вище адресою у спірний період свідчать, у тому числі, рішення Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 року.
Позивачем сформовані та надані відповідачу акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Акт та рахунок надавались в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії. У акті та рахунку міститься позначка "Документ доставлено контрагенту".
У рахунку міститься зазначення адреси надання послуги: вул. Одеська, 2, загальна площа будівлі 1672,8 кв. м., особовий рахунок № 82440021, Споживач: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доказів виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у розмірі 651 485,33 грн. відповідачем не надано.
Відповідно до ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем у спірний період теплової енергії та ненадання ним доказів, які б спростовували дане порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості відпущеної теплової енергії у розмірі 651 485,33 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що він не є належним відповідачем у справі.
Так, матеріалами справи підтверджується, що у користуванні відповідача з січня 2015 року знаходилась будівля по вул. Одеській, 2 в м. Запоріжжі на підставі договору позички № 1/15 від 05.01.2015, додаткової угоди від 30.08.2017 до договору позички та договору оренди №108/22 від 26.07.2022. При цьому, в договорі вказано, що в приміщенні має розташовуватись ІНФОРМАЦІЯ_9 (наразі найменування ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Про розміщення у вказаному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначено лише в договорі оренди від 26.07.2022, що знаходиться поза межами спірного періоду.
Доказів користування спірною будівлею у період січень - лютий 2022 року іншою особою матеріали справи не містять. Як і не містять доказів повернення з користування відповідачем вказаного майна.
Щодо посилання відповідача на норми п. 2.1.10 договору позики, суд зазначає, що висновок про обов'язок з оплати тепла у даному випадку зроблено не у зв'язку з положеннями договору, а у зв'язку з фактичним споживанням відповідачем послуг. Крім того, доказів того, що в дійсності спірні правовідносини урегульовувались сторонами саме в порядку передбаченому цим пунктом договору матеріали справи не містять.
Доводи відповідача про неотримання акту приймання передачі та рахунку не спростовують необхідність оплати спожитої теплової енергії, оскільки її споживання є платним.
Так само суд відхиляє і доводи відповідача про необхідність встановлення, з чиєї вини не було укладено договір у спірний період, оскільки вказане не є визначальним для розгляду даної справи та не усуває обов'язку оплати спожитих обсягів споживачем, про що було вказано вище.
Відносно посилання відповідача на невстановлення судом першої інстанції правовідносин, що існували між позивачем та відповідачем щодо теплопостачання до 2022 року, колегія суддів зазначає, що суд встановлює обставини на підставі доказів, які подані сторонами та не здійснює їх самостійний збір. У свою чергу, судом першої інстанції здійснено дослідження усіх доказів, поданих сторонами у справу; матеріали справи не містять звернень відповідача до суду з клопотаннями про витребування у інших осіб відсутніх у відповідача доказів.
З огляду на викладене, колегія зазначає, що відповідачем не спростовано обов'язку здійснити оплату наданих послуг з теплопостачання, які були надані позивачем.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024р. у справі № 908/1812/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024р. у справі № 908/1812/24 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 29.09.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз