17 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1457/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі судового засідання Довгань А.О.
за участю представників:
позивача - Кемінь В.В., довіреність №96 від 26.08.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1175
відповідача - Миронова С.В., довіреність від 26.03.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1370 від 20.12.2005, витяг з наказу №15/ОС від 21.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№1612Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 (повне рішення складно 30.06.2025, суддя Юрченко В.С.) у справі № 922/1457/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області, місто Куп'янськ
про стягнення заборгованості
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області, в якій просило стягнути з відповідача борг у загальній сумі 173 448,82 грн, а саме: основний борг у сумі 104735,27 грн, пеню у сумі 24943,15 грн, 3% річних у сумі 8761,84 грн, інфляційні втрати у сумі 35008,56 грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відділом освіти Куп'янської міської ради Харківської області зобов'язань з оплати поставленого природного газу за договором постачання природного газу від 05.11.2021 №19-1086/21- БО-Т, внаслідок чого утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» суму основної заборгованості в розмірі 104 735,27 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 731,37 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Повернуто ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 731,37 грн, сплачений за платіжною інструкцією №000027520 від 09.04.2025, оригінал якої знаходиться у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з такого:
- 05.11.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі позивач, постачальник) та Відділом освіти Куп'янської міської ради Харківської області (далі відповідач, споживач) укладено договір №19-1086/21- БО-Т постачання природного газу (далі Договір), із визначенням EIC - коду постачальника 56Х930000010610Х, та EIC - коду споживача 56ХS00002426N00А;
- пунктом 3.5. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу;
-на виконання умов договору позивач протягом листопада грудня 2021 року та січня 2022 року - квітня 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 979 297,92 грн згідно актів приймання передачі природного газу;
-загальна сума заборгованості в розмірі 979297,92 грн розрахована позивачем виключно на даних коригуючого Акту приймання-передачі природного газу від 25 квітня 2022 року з урахуванням суми вартості спожитого природного газу 105 824,58 грн за цей період;
- оплату за переданий газ протягом листопада грудня 2021 року та січня 2022 року - квітня 2022 року відповідач здійснив частково на суму 874562,65 грн, частина розміру несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 104735,27 грн;
- відповідач фактично погодився із об'ємом поставленого природного газу позивачем за період з січня 2022 року по квітень 2022 року (період, який охоплюється актами приймання-передачі, в яких відсутній підпис відповідача), шляхом визнання заборгованості, яка обліковується за ним позивачем у сумі 104735,25 грн. Отже, є встановленим об'єм передачі природного газу за період з січня 2022 року по квітень 2022 року (період, який охоплюється актами приймання-передачі, в яких відсутній підпис відповідача), через конклюдентні дії споживача; відсутність підпису представника відповідача на актах приймання-передачі не нівелює обов'язок останнього розрахуватись за природний газ, який ним було спожито у сумі 104735,25 грн;
- оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню загальної вартості за поставлений природний газ не виконав, наявні підстави для стягнення основного боргу у розмірі 104735,27 грн;
- посилання позивача на підписання актів та оплати за попередні (до спірного періоди), здійснені споживачем, жодною мірою не впливає на питання дотримання постачальником умов щодо надання на розгляд оформлених та підписаних зі свого боку актів приймання-передачі газу, яке є істотним для визначення початку відліку строку оплати цього газу споживачем;
- позивачем не додано жодних доказів на підтвердження виконання ним обов'язку по направленню за березень 2022 року та квітень 2022 року актів приймання-передачі природного газу відповідачу;
- оскільки судом, внаслідок дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, не встановлено моменту порушення відповідачем договірного грошового зобов'язання, покладення на відповідача обов'язку сплати на користь позивача пені 24 943,15 грн, 3% у сумі 8 761,84 грн та інфляційних втрат у сумі 35 008,56 грн за березень 2022 року та квітень 2022 року, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" частково не погодилось з рішенням Господарського суду Харківської області та звернулось 15.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст.611, ч.4 ст. 612, ч.1 ст.613, ч.2 с.664 Цивільного кодексу України, нез'ясування обставини справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 24943,15 грн, 3% річних у сумі 8 761,84 грн, інфляційних втрат у сумі 35 008,56 грн та ухвалити нове в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1691,03 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн покласти на Відділ освіти Куп'янської міської ради Харківської області; розглянути справу №922/1457/25 у суді апеляційної інстанції за участі представника позивача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:
- всупереч умов пунктів 3.5.-3.5.1 Договору, відповідачем не надано актів розподілу природного газу позивачу за всі періоди постачання природного газу, що є свідченням допущеного з боку відповідача прострочення виконання зобов'язання з документального оформлення обсягів спожитого природного газу в спірні періоди, що передувало подальшим діям позивача. Тобто, первинне порушення умов Договору було допущено саме відповідачем;
- з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, а також доступу відповідача до Інформаційної платформи, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки. Ціна природного газу визначена пунктом 4.1 Договору. Отже, з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу; відповідач здійснював оплату природного газу за листопад-грудень 2021, січень 2022 -березень 2022 року, хоча акти за ці періоди також не підписані з боку відповідача;
- п.п. 4 п. 6.2 Договору не ставить оплату газу у залежність від оформлення акту приймання-передачі газу. У свою чергу, п. 5.1 Договору надає можливість розрахувати/ оплачувати вартість газу за відсутності акту приймання-передачі газу та незалежно від причин відсутності такого акту;
- підписання чи не підписання актів приймання-передачі газу не впливає на підтвердження факту постачання газу, адже факт поставки газу доводиться також іншими доказами, які відповідачем не спростовано (аналогічної позиції притримується Верховного Суду, викладену у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 30.09.2020 у справі №910/8612/19, від 05.12.2018 у справі №915/878/16).
- згідно умов п. 3.1 Договору та ч. 2 ст. 664 ЦК України, непідписання сторонами актів прийому-передачі природного газу не може бути підставою для звільнення відповідача від розрахунків за поставлений газ та від відповідальності;
- судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин справи та безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписів ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 664 ЦК України, п. 11 розділу ІI Правил постачання природного газу та абз. 1, 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС, натомість застосовано норми ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, які не підлягали застосуванню, що призвело до відмови у стягненні пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 у справі №922/1457/25. Розгляд справи призначено на 17.09.2025. Встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено сторони, що участь у судовому засіданні не є обов'язковою. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
01.08.2025 Відділом освіти Куп'янської міської ради Харківської області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначає про наявність в матеріалах справи доказів відсутності цілодобового, сім днів на тиждень, доступу споживача (відповідача) до відомостей інформаційної платформи Оператора ГТС за спірний період, що, вважає відповідач, вбачається з листа Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області № 2083 від 28.04.2025. Зокрема, зі змісту вказаного листа вбачається, що Куп'янська міська територіальна громада Харківської області, до складу якої входить 12 населених пунктів, зокрема м. Куп'янськ, смт Куп'янськ Вузловий та інші) знаходились під окупацією з 24.02.2022 по 09.09.2022 ( наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025р. № 376). Згідно наказу, вказана територія з 21.12.2024 перебуває у зоні активних бойових дій; на даний час стабільний мобільний зв'язок та інтернет у громаді відсутній; відповідач працює в надважких умовах та обмеженому режимі з урахуванням безпекових умов. Загальновідомим є факт, що на тимчасово окупованих територіях України існує блокування доступу до українських сайтів, в тому числі і реєстрів, що ускладнює процес отримання інформації, подачі заяв та здійснення інших онлайн-операцій, що потребують доступу до українських державних ресурсів. Тому, твердження позивача про відсутність доказу щодо відсутності доступу споживача до відомостей інформаційної платформи Оператора ГТС спростовуються матеріалами справи, а оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим.
Як зазначає відповідач, схожі за змістом обставини встановлені Східним апеляційним господарським судом в постанові від 03.06.2025 у справі № 913/451/24.
Відповідач зазначає, що в даній справі сума боргу дорівнює 104735,27 грн, а штраф, пеня та інфляційні збитки 68713, 55 грн, що становить 65,6 % від суми боргу. Враховуючи те, що місцезнаходженням Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області є Харківська область, місто Куп'янськ, відповідач вважає, що стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості та вважає справедливим зменшення розміру неустойки.
15.08.2025 позивачем надано додаткові пояснення у справі, до яких додано постанову Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №913/501/24, висновки якої позивач просить врахувати під час розгляду справи, оскільки вважає, що такі висновки Верховного Суду свідчать про неправомірність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
У судовому засіданні 17.09.2025, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині просив залишити без змін.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та Відділом освіти Куп'янської міської ради Харківської області (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу від 05.11.2021 за №19-1086/21 - БО - Т з додатковою угодою №1 від 30.12.2021 (а. с. 16-22, том 1).
Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн.
За умовами п. 2.3. договору сторони узгодили, що підписанням цього договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 3.5. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.п. 3.5.1. п. 3.5. договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Умовами п.п. 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - Акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
На виконання умов договору протягом листопада - грудня 2021 року та січня 2022 року - квітня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 979 297,92 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання - передачі природного газу від 30 листопада 2021 року за №11, де обсяг переданого газу: 11,14835 тис. м. куб, вартістю: 184 549,74 грн;
- Акт приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2021 року, де обсяг переданого газу: 14,23004 тис. м. куб., вартістю: 235 564,01 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2022 року, де обсяг переданого газу: 15,69720 тис. м. куб., вартістю: 259 851,37 грн (акт не підписано з боку споживача);
- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2022 року, де обсяг переданого газу: 11,65336 тис. м. куб., вартістю: 192 909,67 грн (акт не підписано з боку споживача);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2022 року, де обсяг переданого газу: 6,39845 тис. м. куб., вартістю: 105 919,91 грн. (акт не підписано з боку споживача), із коригуючим Актом приймання-передачі природного газу від 25 квітня 2022 року, де обсяг переданого газу: 6,39845 тис. м. куб., вартістю: 105 824,58 грн (акт не підписано з боку споживача);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2022 року, де обсяг переданого газу: 0,03619 тис. м. куб., вартістю: 598,55 грн (акт не підписано з боку споживача).
Посилаючись на умови пункту 3.5.4 Договору, який передбачає, що у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, позивачем до позовної заяви надано відповідь на Адвокатський запит з боку ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 11.10.2024 за №ТОВВИХ-24-15482 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно за період з 08.11.2021 по 31.12.2022 (а. с. 32, т. 1).
Звертаючись до суду позивач зазначав, що оплату за переданий газ протягом листопада - грудня 2021 року та січня 2022 року - квітня 2022 року відповідач здійснив частково на суму 874562,65 грн. Частина розміру несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 104 735,27 грн, яку позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача з урахуванням фінансових санкцій, нарахованих на суму основного боргу.
Рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 104 735,27 грн задоволено, позивачем не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 24943,15 грн, 3% річних у розмірі 8761,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 35008,56 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
Предметом спору у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю/відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості по договору постачання природного газу від 05.11.2021 за № 19 - 1086/21 - БО - Т, а також фінансових санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем дисципліни розрахунків згідно умов Договору.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст.509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст.179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови (пункти), визначені до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч.1 ст.630 ЦК України).
Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Укладений між сторонами договір постачання природного газу від 05.11.2021 №19-1086/21-БО-Т за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції встановив, що оплату за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 874562,65 грн (що підтверджується матеріалами справи, а. с. 27, том 1). Інша частина заборгованості залишилась не сплаченою. Оскільки відповідачем не було надано до суду доказів здійснення розрахунку із позивачем за поставлений у березні-квітні 2022 року природний газ, відповідач не заперечував проти наявності основної заборгованості та визнав позов в частині суми основного боргу у розмірі 104 735,27 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції вважав, що виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом пункту 5.1 договору узалежнено від підписання Споживачем акту приймання- передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно пунктом 3.1 договору та є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що, вважав суд, покладає на Постачальника як кредитора вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акту (підпункти 3.1., 3.5.1., 3.5.2. договору).
Як вважав суд, позивачем не доведено виконання свого обов'язку надання відповідачу оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно умов договору. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд констатував факт прострочення кредитора з боку позивача у розумінні ч. 1 ст. 613, ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині виходячи з такого.
Так, згідно з частиною другою статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно з п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу по два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п.5.1. договору).
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.
Згідно з положеннями пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Таким чином, враховуючи необхідність контролювання власного газоспоживання в силу вищенаведених приписів Кодексу ГТС, приписів п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, пункту 6.2 договору, відповідач не був позбавлений можливості здійснити оплату поставленого у березні та квітні 2022 року природного газу позивачу, не очікуючи надходження рахунку на оплату (акту приймання-передачі природного газу).
З огляду на умови п.п. 3.5.4, 5.1 договору, відсутність вчасного надіслання з боку позивача актів прийому-передачі природного газу не звільняє відповідача від обов'язку власного визначення об'єму переданого природного газу відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та сплати його вартості, визначеної на підставі цін, визначених в розділі 4 договору, та в установлений договором строк.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом п.п. 3.5.1. п. 3.5. договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Умовами п.п. 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - Акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Таким чином, умовами договору встановлено певний алгоритм дій сторін з метою формування Акту приймання-передачі газу Постачальником. Зокрема, на підставі отриманих саме від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період. Тобто, формуванню Постачальником Актів, передують дії самого Споживача щодо надання інформаційних даних Постачальнику.
Разом з цим, відповідачем не доведено виконання умов п.п. 3.5.1. п. 3.5., п.п. 3.5.2-п. 3.5. договору щодо направлення Постачальнику даних, що мало б наслідком формування Постачальником Актів приймання-передачі для їх подальшого направлення Споживачу для оплати.
Крім того, посилаючись на відсутність доступу Споживача до відомостей інформаційної платформи Оператора ГТС у спірний період часу, споживач, між тим, здійснював часткову оплату за поставлений газ, здійснивши останні платежі 23.03.2022, про що свідчить інформація АТ “Державного ощадного банку України» від 09.10.2024 №ЕЛ-139019/77/4-11/2024 про надходження коштів за період з 05.11.2021 по 03.10.2024 (а.с.28 т.1).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Спірним розрахунковим періодом в межах даної справи є березень 2022 року та квітень 2022 року. Отже, з урахуванням вимог договору щодо строку виконання зобов'язання, за відповідні періоди відповідач мав сплатити:
- за спожитий газ в період березня 2022 року - 70% до 30 квітня 2022 року, решта - до 16 травня 2022 року (з урахуванням вихідних днів). Згідно наданих позивачем розрахунків, 23.03.2022 відповідачем сплачено за березень 2022 року - 1687,86 грн;
- за спожитий газ в період квітня 2022 року - 70% до 30 травня 2022 року, решта - до 15 червня 2022 року.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі пункту 7.2 договору, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 24 943,15 грн за період з 17.05.2022 по 16.11.2022 та з 16.06.2022 по 15.12.2022 за березень та квітень 2022 року, 3% річних у сумі 8 761,84 грн за період з 17.05.2022 по 28.02.2025 та з 16.06.2022 по 28.02.2025 за березень та квітень 2022 року, інфляційні втрати у сумі 35 008,56 грн за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 та з 01.07.2022 по 28.02.2025.
Арифметичний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також заявлений позивачем період стягнення фінансових санкцій перевірено судом апеляційної інстанції за допомогою ІПС «Ліга» та встановлено, що він є правильним.
Контррозрахунку заявлених до стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції відповідачем не надано.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач мав обов'язок самостійно контролювати власне використання природного газу, зокрема, на інформаційній платформі оператора ГТС, а також чіткі строки настання строку оплати спожитого природного газу (п. 5.1 договору), колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу за договором.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що за положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
У відзиві на позовну заяву відповідач, доводячи суду наявність підстав для зменшення розміру неустойки, просив суд врахувати, що в даній справі сума боргу дорівнює 104 735, 27 грн, а штраф, пеня та інфляційні збитки 68 713, 55 грн, що становить 65,6 % від суми боргу.
Відповідач також просив врахувати, що місцезнаходженням Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області є Харківська область, місто Куп'янськ.
Згідно листа Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області №2083 від 28.04.2025 (а.с.62 т. 1), з 21.12.2024 Куп'янська міська територіальна громада Харківської області перебуває у зоні активних бойових дій. Безпосередня близькість розташування громади до кордону з країною-агресором з одного боку та до лінії бойового зіткнення (близько 2,0 км) з другого, призвела до напруженої безпекової ситуації на території населених пунктів Куп'янської територіальної громади, яка межує з критичною. При цьому, ситуація протягом квітня 2025 значно загострилась та продовжує погіршуватись через посилення вогневого впливу збройних сил російської федерації на населенні пункти громади. На даний час стабільний мобільний зв'язок та інтернет у громаді відсутній. Куп'янська міська рада Харківської області та її виконавчі органи, у тому числі Відділ освіти Куп'янської міської ради Харківської області працюють в надважких умовах та обмеженому режимі з урахуванням безпекових умов. Згідно інформації, що міститься у відкритих джерелах, з початку квітня російські війська здійснили понад 2900 обстрілів населених пунктів Куп'янської громади, скинувши 131 КАБ, в тому числі 2 об'ємно-детонуючі авіабомби ОДАБ-1500. Внаслідок ворожих ударів 25 мирних мешканців отримали порання, 4 людей загинули. На даний час ракетні обстріли Куп'янської області та м. Куп'янська мають постійний та довготривалий характер, що є загальновідомим фактом.
Поряд з цим, відповідач просив врахувати, що матеріали справи не містять будь-яких доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Зважаючи на доводи відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в межах даної справи, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 24 943,15 грн.
Водночас, колегія суддів враховує, що розмір основної заборгованості відповідачем не заперечується та визнано останнім. Також, оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу, суд враховує, що відповідач є бюджетною установою, статутна діяльність якої є неприбутковою, фінансування здійснюється з відповідного бюджету.
В даному випадку, суд виходить із того, що укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Разом з цим, Східним апеляційним господарським судом враховано, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття).
Матеріали справи також свідчать, що місцезнаходженням Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області є місто Куп'янськ Харківської області.
Факти військової агресії, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури та прифронтових територій є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зі змінами, Куп'янська міська територіальна громада була тимчасово окупована з 24.02.2022 по 09.09.2022.
Відповідно, на переконання суду, звернення відповідача до розпорядника відповідних бюджетних коштів з належними доказами на підтвердження заборгованості за переданий природний газ у вказаний період часу ускладнювало обставинами запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, близькістю розташування відповідача до місця ведення бойових дій, здійснення своєї діяльності під постійними обстрілами російських військ.
Судом також враховується, що відповідачем визнається сума боргу за спірний період часу і така заборгованість виникла лише у період введення воєнного стану та лише за березень-квітень 2022 року. В свою чергу, наразі заявлений розмір пені дорівнює 23,8% суми несплаченого основного боргу.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі №924/570/19).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги, таким чином, задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, визнано належними до сплати кредиторові.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд дійшов висновку, що співмірною та адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання додаткових доходів, буде зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що дорівнює 12471,57 грн.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи вищевказані приписи та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача 12471,57 грн пені, 3% річних у сумі 8 761,84 грн, інфляційних втрат у сумі 35 008,56 грн та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в частині зменшення суми пені витрати на судовий збір за подання позову та апеляційної скарги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 у справі №922/1457/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 12471,57 грн, 3% річних у сумі 8 761,84 грн, інфляційних втрат у сумі 35 008,56 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 у справі № 922/1457/25 в такій редакції:
«Стягнути з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області (Україна, 63700, Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Студентська, будинок, 2, код ЄДРПОУ 02146239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму основної заборгованості в розмірі 104735,27 грн, пені у сумі 12471,57 грн, 3% річних у сумі 8761,84 грн, інфляційних втрат у сумі 35008,56 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 1691,03 грн».
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 у справі №922/1457/25 залишити без змін.
Стягнути з Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області (Україна, 63700, Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Студентська, будинок, 2, код ЄДРПОУ 02146239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 29.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов