29 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1420/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Россолов В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ-СПАРК", смт. Циркуни, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/1420/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Буслінської Анастасії Олегівни, м. Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ-СПАРК", смт. Циркуни, Харківська область
про стягнення 194 868,97 грн.
У квітні 2025р. Фізична особа - підприємець Буслінська Анастасія Олегівна, м. Харків (далі- Позивачка) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-СПАРК», смт. Циркуни, Харківська область (далі - Відповідач) 166245,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №Т-05/2022-18 від 02.05.2022, 3% річних в сумі 1967,61 грн, інфляційних втрат в сумі 7089,55 грн, пені в сумі 19566,81 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.05.2025).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, рішення ухвалено внаслідок неповного, неправильного дослідження та оцінки доказів, що мають значення для справи, а також з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а саме:
-суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими обставини надання Позивачкою Відповідачу послуг за спірними актами, неправильно застосував норми ч.1 ст. 901 ЦК України, ч.1 ст. 903 ЦК України та порушив норми ч 3 ст. 13, ч.ч.1-2 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч 1 ст. 78 ГПК України;
-висновки суду про наявність у Відповідача обов'язку з оплати заборгованості на підставі односторонніх актів не відповідають обставинам справи, оскільки жодними нормами чинного законодавства не передбачено, а застосування у спірних правовідносинах п. 4 ст. 882 ЦК України є помилковим через неможливість ототожнення наданих послуг з послугами за договорами підряду;
-судом першої інстанції проігноровано надані Відповідачем докази оплати фактично наданих послуг.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1420/25 від 28.07.2025р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи у строк до 11.08.2025.
Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачка надіслала на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначила, що
-з умов укладеного Договору у неї виникло право визначити розмір винагороди за надані послуги та обов'язок скласти та надіслати Відповідачу акт, а у Відповідача виникли зобов'язання надати зауваження щодо його змісту у двадцяти денний термін та повернути зазначений акт, чого зроблено не було;
-зазначені акти надсилались Відповідачу на його електронну адресу, тому твердження Відповідача про неотримання таких актів- є безпідставними;
-оскільки в платіжних дорученнях, наданих Відповідачем, відсутні посилання на період здійснення платежу, то такі оплати були враховані при складанні акті приймання виконаних робіт за серпень та жовтень 2024року.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду -скасуванню виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:
- укладення 02 травня 2022 року між сторонами Договір про надання послуг №Т-05/2022-18 (далі - Договір), за умовами якого Позивачка зобов'язалась надати Відповідачу послуги з комп'ютерного програмування; виробництва електронних компонентів; виробництва змонтованих електронних плат; видання іншого програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; діяльності із керування комп'ютерним устаткуванням; іншої діяльності у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язаної з ними діяльності; надання інших інформаційних послуг, а останній зобов'язався виплатити позивачці винагороду за надані послуги;
- складання Позивачкою актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Т-05/2022-8 на розробку програмного апаратного забезпечення» від « 02» травня 2022 р., за період з 01 серпня по 21 листопада 2024 року на загальну суму 191760,00 грн., а саме: від 22 листопада 2024 року про надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» серпня 2024 року по « 30» серпня 2024 року на суму 48 440 грн. 00 коп.;
від 22 листопада 2024 року про надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» вересня 2024 року по « 30» вересня 2024 року на суму 51 030 грн. 00 коп.;
від 22 листопада 2024 року надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» жовтня 2024 року по « 31» жовтня 2024 року на суму 53 893 грн. 00 коп.;
від 22 листопада 2024 року надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» листопада 2024 року по « 21» листопада 2024 року на суму 38 397 грн. 00 коп.;
- перерахування 02 січня 2025 року Відповідачем на поточний рахунок Позивачки 25515,00 грн. у якості оплати за виконання робіт згідно з договором №Т-05/2022- 18 від 02 травня 2022 року без ПДВ.
Відсутність оплати за надані Відповідачу послуги стали підставою для звернення Позивачки до суду з позовом про стягнення з останнього 166245,00 грн заборгованості за Договором про надання послуг №Т-05/2022-18 від 02.05.2022, 3% річних в сумі 1967,61 грн, інфляційних втрат в сумі 7089,55 грн, пені в сумі 19566,81 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.05.2025р).
Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позову з підстав невизнання факту надання послуг (виконання робіт )на зазначену суму, звертав уваги не відсутність замовлень, а також інших доказів узгодження переліку, вартості та споживання Відповідачем послуг, зазначених в актах, факт отримання яких також заперечував.
Факт часткової сплати обґрунтовував фактом отримання від Позивачки консультаційних послуг за Договором, які не мають відношення до зазначених в актах, які були оплачені Відповідачем в повному обсязі в узгодженому розмірі, проте будь-яких актів з цього приводу сторонами не складалося.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав їх законним та обґрунтованими, дійшовши висновку, що надані Позивачкою докази в підтвердження факту надання послуг Відповідачу мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини із урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (надані відповідачем заперечення), а тому факт надання Відповідачу послуг є підтвердженим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх спростовують, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду є незгода Відповідача з висновками суду першої інстанції про доведеність позовних вимог.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Предметом укладеного між сторонами Договору визначено, що Відповідач залучає Позивачку в якості незалежного контрагента для надання послуг з комп'ютерного програмування; виробництва електронних компонентів; виробництва змонтованих електронних плат; видання іншого програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; діяльності із керування комп'ютерним устаткуванням; іншої діяльності у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язаної з ними діяльності; надання інших інформаційних послуг, інших послуг за погодженням сторін, що фіксуватиметься в Актах приймання- передачі наданих послуг.
Відповідно до пункту 1 укладеного Договору, Позивачка, як консультант, зобов'язується надавати Відповідачу послуги після отримання та прийняття відповідного замовлення, а Відповідач виплачуватиме винагороди за надані послуги.
Сторони узгодили, що розмір винагород за послуги визначається залежно від складності, терміновості та поточних вимог Відповідача, які неможливо завчасно передбачити та вартісно оцінити, тому їх сума фіксується сторонами у Актах приймання- передачі наданих послуг (надалі - Акти). Виплати, які здійснюватимуться згідно з цим пунктом 1 включають всю і будь-яку авторську винагороду та іншу винагороду, що належить до виплати Позивачці за відчуження прав інтелектуальної власності, включаючи усіх її працівників та підрядників, у зв'язку з наданням послуг.
За змістом наведеного пункту, після закінчення надання послуг за будь-який період Позивачка надсилає Відповідачу Акт, де визначається розмір платежу та перелік наданих послуг. За відсутності будь-яких спорів щодо змісту такого документу з боку Відповідача, він зобов'язується підписати та повернути один примірник Акту Позивачці протягом двадцяти днів з моменту отримання.
Сторони також узгодили строк виплати Відповідачем винагороди Позивачці протягом п'ятнадцяти робочих днів після підписання сторонами відповідного Акту.
Сторони дійшли згоди про те, що винагорода за послуги може виплачуватись Позивачці у вигляді авансових платежів.
Отже, виходячи зі змісту пункту 1 Договору, сторонами узгоджено приблизний перелік послуг, що мають бути надані Позивачкою Відповідачу за його замовленням, факт їх надання має бути конкретизований сторонами в Актах за певно визначений розрахунковий період, це ж стосується і оплати наданих-спожитих послуг.
Отже виникнення права вимоги щодо оплати наданих послуг узалежнено від фіксування визначеної суми в Акті, його надіслання Позивачкою Відповідачу, відсутності заперечень з боку останнього.
Вимагаючи оплати наданих послуг, Позивачка посилається на складені в односторонньому порядку акти приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Т-05/2022-8 на розробку програмного апаратного забезпечення» від « 02» травня 2022 р., за період з 01 серпня по 21 листопада 2024 року на загальну суму 191760,00 грн., а саме: від 22 листопада 2024 року про надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» серпня 2024 року по « 30» серпня 2024 року на суму 48 440 грн. 00 коп.;
від 22 листопада 2024 року про надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» вересня 2024 року по « 30» вересня 2024 року на суму 51 030 грн. 00 коп.;
від 22 листопада 2024 року надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» жовтня 2024 року по « 31» жовтня 2024 року на суму 53 893 грн. 00 коп.;
від 22 листопада 2024 року надання Позивачкою послуг з розробки програмного і апаратного забезпечення за період з « 01» листопада 2024 року по « 21» листопада 2024 року на суму 38 397 грн. 00 коп., направлення яких, за доводами Позивачки, було здійснено нею 22.11.2024 на електронну пошту Відповідача (e-mail: anton.varavin@gmail.com), як це передбачено підпунктом 9.3 пункту 9 Договору.
За мотивами того, що протягом двадцяти днів Відповідач не підписав та не повернув відповідні примірники актів, Позивачка вважала воє право порушеним, зокрема, скористалась правом на складання актів в односторонньому порядку.
Між тим, як вбачається з наведеного пункту 9.3 Договору, сторонами узгоджено, що Акт може підписуватися з використанням факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису; Акт, підписаний у порядку, вважається оригіналом первинного документу та може використовуватися сторонами для будь-яких цілей.
Також зазначеним пунктом сторонами узгоджено, що повідомлення та банківські реквізити, будь-які повідомлення, запити, дозволи або інший обмін інформацією, який вимагається або дозволений за цим Договором (надалі - «Комунікація»), здійснюються письмово, включно шляхом обміну листами, їх факсовими копіями, повідомленнями електронної пошти, комунікацією у системах обліку запитів чи завдань або засобами інших електронних систем комунікації, які використовуються сторонами. Будь-яка "Комунікація" вважатиметься такою, що була погодженою та наданою стороною, якщо інша сторона має обґрунтовані підстави вважати, що "Комунікація" була отримана від уповноваженого представника
Разом з тим, Позивачкою до позовної заяви надані підписані з її боку Акти на паперовому носії, але доказів їх направлення Відповідачу в такому вигляді матеріали справи не містять. Більш того, про обставини їх надіслання Відповідачу в паперовому варіанті Позивачка в суді першої інстанції не заявляла.
Всупереч наведеному, до позовної заяви додана копія електронного листа від 22.11.2024 року, за змістом якого Позивачкою повідомлялися абоненти Anton Varavin та Olga.T@techspark.engineering, diana.k@techspark.engineering ( в копії) про розірвання Договору з Відповідачем у зв'язку з початком роботи в новій компанії, а також в прикріплених файлах відправлялися для ознайомлення скан-копії графіку виплат заборгованості, актів виконаних робіт та документ "розірвання договору".
Зазначені в листі сканкопії до матеріалів справи не додані, проте з їх описання в електронному листі не вбачається відповідність їх умовам п.9.3 Договору щодо оригіналу електронного документу та підписання його цифровим підписом з боку Позивачки.
Проти факту отримання від Позивачки Актів від 22.11.2024 року за періоди серпня- листопада 2024 року Відповідач заперечував.
Крім того, вже в процесі розгляду справи Позивачкою були надані додаткові докази ( процесуальне рішення про долучення їх судом до справи відсутнє, проте ці докази описані в судовому рішенні) у вигляді підписаних сторонами Актів у паперовому вигляді за попередні, що не стосуються спірного, розрахункові періоди, що свідчить про обрання сторонами паперового документообігу (Актів) в процесі розрахунків за Договором.
З урахуванням наведеного, а також умов укладеного між сторонами Договору, судова колегія вважає факт направлення Позивачкою Відповідачу підписаних зі свого боку оригіналів Актів від 22.11.2024 року (в паперовому або електронному вигляді), які б відповідно до умов п.1 Договору породжували б обов'язок Відповідача узгодити або заперечити їх зміст (факт, обсяг та вартість отриманих послуг) - такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про переважність наданих Позивачкою доказів в підтвердження факту надання послуг перед запереченнями Відповідача, визнавши акти підписані в односторонньому порядку, належними та допустимими доказами.
Такі висновки судова колегія вважає помилковими з огляду на наступне.
Зі змісту складених Позивачкою актів вбачається надання Відповідачу послуг з "розробки програмного та апаратного забезпечення", проте з цього неможливо визначити, які саме послуги були надані Відповідачу, як вони стосуються предмету Договору, як сформована їх вартість, тощо. Докази замовлення цих послуг, відповідно до умов п.1 Договору - також відсутні.
Щодо клопотання Позивачки про долучення доказів від 26.06.2025 року, то відповідно до ч. 1, п.8 ч.3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування та разом з позовною заявою надає відповідні докази.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 справу було вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, у Позивачки була можливість надати додаткові докази у строк до 28.05.2025, проте, звертаючись до суду клопотанням про долучення додаткових доказів, клопотання про поновлення процесуальних строків, нею надано не було.
Суд першої інстанції означене процесуальне порушення залишив поза увагою, зазначивши в рішенні, що він залучив ці додаткові докази,але будь-яке процесуальне рішення з цього приводу в матеріалах справи відсутнє.
Посилання суду першої інстанції на переважність наданих Позивачкою доказів є безпідставним, оскільки Відповідач такі обставини заперечує, а визначений умовами Договору обов'язок Відповідача щодо їх підписання та повернення узалежнено від їх отримання, погодження та підписання Відповідачем.
Судова колегія вважає, що Позивачкою взагалі не надано належних доказів виникнення обов'язку у Відповідача узгодити чи заперечити проти змісту Актів відповідно до п.1 Договору, а тим більш обов'язку оплатити стягувану Позивачкою суму, оскільки оригінали Актів ( в електронному або паперовому варіанті) Відповідачу не направлялися.
Також судова колегія звертає увагу, що наслідки та/ або алгоритм дій за наявності незгоди Відповідача зі змістом отриманих Актів взагалі не передбачені умовами Договору, оскільки найменування, обсяг та вартість послуг, що надаються/споживаються, мають узгоджуватися саме шляхом підписання Актів, в умовах Договору вони відсутні.
Щодо доводів Позивачки та висновків суду про часткову оплату Відповідачем спірних Актів, то зі змісту пояснень останнього та наданих доказів вбачається, що оплата за Договором була Відповідачем проведена:
- 14.08.2024 на суму 3862,00 грн;
- 25.10.2024 на суму 12000,00 грн;
- 18.11.2024, 02.01.2025 та 20.01.2025 на суму 31253,00 грн.
Відповідач стверджує, що в повному обсязі оплатив фактично надані Позивачкою в серпні, вересні-листопаді 2024 року консультаційні (інформаційні) послуги за Договором, при цьому Акти сторонами взагалі не складалися.
За таких обставин, оскільки більша частина оплат мала місце до дати складання Позивачкою Актів за спірні періоди серпня-листопада 2024 року, в призначенні платежу зазначене посилання лише на Договір, а не Акти, доводи Позивачки та висновки суду першої інстанції щодо визнання Відповідачем факту надання послуг (виконання робіт) саме на зазначену Позивачкою суму - є необґрунтованим.
Також судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо оцінки поведінки Відповідача, як суперечливої та застосування до нього доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки Відповідач послідовно в судах обох інстанцій підтверджував факт надання Позивачкою та отримання ним послуг з її боку інформаційного (консультаційного) характеру в спірні періоди: серпня 2024 на суму 3862,00 грн; жовтня 2024 - на суму 12000,00 грн, листопада 2024 - на суму 31253,00 грн, а також стверджував про їх повну ( а не часткову) оплату 14.08.2024, 25.10.2024, 18.11.2024, 02.01.2025 та 20.01.2025 відповідно.
При цьому Позивачкою оплати Відповідача у спірні періоди ніяким чином не спростовані, суд зазначену обставину також залишив поза увагою (за винятком оплати в січні 2025).
Щодо висновків суду про формальні заперечення проти складених Позивачкою в односторонньому порядку Актів - то зі змісту відзиву на позов вбачається заперечення Відповідача щодо факту отримання зазначених в Актах послуг (робіт) - саме "розробки програмного і апаратного забезпечення", їх вартість, а також заперечення щодо факту отримання цих Актів.
Отже зазначені твердження Відповідача не мають ознак суперечності.
Щодо посилання на "електронне корпоративне листування" (доданий Позивачкою 26.06.2025), то з його змісту також не вбачається факту визнання особою, що заявлена Позивачкою у якості керівника Відповідача - обставин отримання визначених в Актах послуг (робіт) на спірну суму, або визнання спірної заборгованості, або отримання спірних Актів.
Посилання на інші відомості в зазначеному листуванні-не мають значення для вирішення даного спору.
Враховуючи вказане, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності судова колегія дійшла висновку, що Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з Відповідача 166245,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг №Т-05/2022-18 від 02.05.2022, у зв'язку з чим нарахування 3% річних в сумі 1967,61 грн, інфляційних втрат в сумі 7089,55 грн, пені в сумі 19566,81 грн., на суму заборгованості також є безпідставним.
За наведених обставин рішення Харківської області від 03.07.2025 року у справі №922/1420/25 про задоволення позовних вимог слід скасувати на підставі пункту 2 частини першої статті 277 ГПК України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
У справі слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Буслінської Анастасії Олегівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-СПАРК» про стягнення 166245,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг №Т-05/2022-18 від 02.05.2022, 3% річних в сумі 1967,61 грн, інфляційних втрат в сумі 7089,55 грн, пені в сумі 19566,81 грн.- відмовити.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести на Позивачку, стягнувши з останньої на користь Відповідача суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60грн.
Про понесення сторонами інших судових витрат - не заявлено, тому вони не підлягають розподілу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-СПАРК», смт. Циркуни, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/1420/25- задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2025 року у справі №922/1420/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Буслінської Анастасії Олегівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-СПАРК» про стягнення 166245,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг №Т-05/2022-18 від 02.05.2022, 3% річних в сумі 1967,61 грн, інфляційних втрат в сумі 7089,55 грн, пені в сумі 19566,81 грн.- відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу-підприємця Буслінську Анастасію Олегівну.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Буслінської Анастасії Олегівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-СПАРК» (код ЄДРПОУ 43996635, вул. Горького, 26, смт. Циркуни, Харківська область, 62441) 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.В. Россолов