ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 вересня 2025 року Справа № 906/692/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025
(постановлену о 15:39 год. у м. Житомирі, повний текст складено 19.08.2025)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"
про забезпечення позову
у справі № 906/692/25 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс"
про стягнення 5 441 111 грн 69 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Гарбар К.Г.;
від відповідача - Вороновська О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс" про стягнення 5 441 111 грн 69 коп., з яких: 4 881 215 грн 39 коп. основного боргу, 87 776 грн 38 коп. 3% річних; 472 119 грн 92 коп. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на несплату в повному обсязі вартості товару, котрий був поставлений відповідачу за договором поставки, укладеного в спрощеній формі.
Також, під час розгляду справи місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс", а саме: амонію нітрат марки Б (селітра аміачна) в кількості 96 тонн вартістю 1 799 136 грн.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 14.08.2025 у справі № 906/692/25 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (вх.№ 01-44/2303/25 від 05.08.2025) про забезпечення позову в справі № 906/692/25.
Постановляючи вказану ухвалу суд вказав про неспівмірність обраного позивачем виду забезпечення позову змісту позовним вимогам, а також правовим підставам позову, недотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим порушено збалансованість інтересів учасників судового процесу, а також не наведення позивачем обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс", у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі № 906/692/25, скасувати вказану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Арешт майна може накладатися на будь-яке майно відповідача, що є достатнім для забезпечення позову, а не лише на майно, яке є предметом спору.
Накладення арешту на майно є адекватним заходом для збереження його з метою виконання рішення суду при задоволенні позову. Крім того, оцінка адекватності такого заходу полягає і у тому, що вартість майна на яке позивач просить накласти арешт 1 799 136 грн більш як в два рази менша від ціни позову, а отже заходи забезпечення позову на думку позивача є достатніми для захисту прав та інтересів позивача, але при цьому не є надмірними та не обмежують права відповідача більше, ніж це необхідно для досягнення мети забезпечення позову.
Накладення арешту на майно є співмірним, обґрунтованим і адекватним заходом, спрямованим на захист прав Позивача, забезпечення виконання судового рішення.
Скаржник підсумовує, що судом першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення позову невірно дано оцінку поданим доказам до заяви про забезпечення позову, не вірно встановлені обставини щодо забезпечення позову та не вірно застосовані норми процесуального права.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказує таке.
Селітра аміачна марки Б (нітрат амонію) у кількості 96 тонн, вартістю 1 799 136 грн. на яку позивач просить накласти арешт не є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс", як про це помилково зазначає позивач. Право власності на таке майно належить ТОВ "Дорожник ЛТД" та не знаходиться у ТОВ "Юні Сервіс".
Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Дорожник ЛТД" не може вплинути на виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Твердження позивача, що відповідачем під час спроби вивезення селітри не надано доказів отримання коштів за неї, спростовуються платіжної інструкцією № 835 від 31.07.2025 на суму 1 444 001 грн 52 коп., договором поставки №25/7/29-1 від 29.07.2025.
Селітра аміачна марки Б (нітрат амонію), не була предметом договірних відносин між сторонами цього спору.
В спорі про стягнення заборгованості за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, що перебуває у власності іншої особи, що не є учасником даної справи, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, порушує збалансованість інтересів сторін такого договору, є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову, спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору.
Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран Сервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі №906/692/25 - без змін.
У відповіді на відзив позивач ставить під сумнів реальність відчуження відповідачем аміачної селітри. Вказує, що накладення арешту на майно, що є предметом забезпечення позову в справі не порушує права третіх осіб. Зазначає, що накладення арешту на майно є адекватним заходом для збереження його з метою виконання рішення суду при задоволенні позову, а тому вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
Від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" просить суд:
- витребувати у Акціонерного товариства "Асвіо Банк" інформацію про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс" за період з 31.07.2025, в т.ч. інформацію чи перераховувалися кошти в сумі 1 444 001 грн 52 коп. згідно платіжної інструкції №835 від 31.07.2025 від ТОВ "Дорожник ЛТД" (код 19404697) на розрахунковий рахунок ТОВ "Юні Сервіс" (код 45374680) і чи не поверталися такі кошти назад до ТОВ "Дорожник ЛТД" від ТОВ "Юні Сервіс";
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс" виписку з банківського рахунку НОМЕР_1 за період з 31.07.2025 по день розгляду цієї справи.
Таке клопотання обґрунтовано тим, що відповідач додав до відзиву платіжну інструкцію №835 від 31.07.2025 згідно якої ТОВ "Дорожник ЛТД" перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Юні Сервіс" НОМЕР_1 суму 1 444 001 грн 52 коп.
На думку позивача, цією платіжною інструкцією відповідач хоче ввести апеляційний суд в оману, оскільки насправді розрахунок за селітру не був проведений.
За наявною у позивача інформацією, кошти дійсно перераховувалися згідно даної платіжної інструкції однак приблизно через п'ять днів вони були повернуті від ТОВ "Юні Сервіс" то ТОВ "Дорожник ЛТД", як помилково зараховані, хоча точної підстави повернення коштів яка вочевидь зазначалася банку, позивачу не відомо.
Продовжує, що в позивача немає достатнього часу до судового засідання 23.09.2025 щоб суду надати відповідні докази таких операцій, оскільки про таке платіжне доручення позивач дізнався лише 16.09.2025, однак позивач на теперішній час вживає всі заходи для їх отримання - подано адвокатські запити до ТОВ "Дорожник ЛТД", АТ "Асвіо Банк" та ТОВ "Юні Сервіс", однак на них відповіді ще не надійшли.
Зауважує, що така інформація є банківською таємницею, а її розкриття можливе лише за рішенням суду.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 23.0.2025 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені оскарженої ухвали було не надано належну оцінку доводам та доказам заявника, а тому просив ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі №906/692/25 скасувати та вжити заходи забезпечення позову.
Представниця відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає оскаржену ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Просила залишити без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі №906/692/25, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Щодо доданої відповідачем до відзиву платіжної інструкції № 835 від 31.07.2025 на суму 1 444 001 грн 52 коп., договором поставки №25/7/29-1 від 29.07.2025, суд апеляційної інстанції вказує таке.
Відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. В той же час, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд відмічає, що відповідач не вказує причин неподання відповідних доказів суду першої інстанції. При цьому, суд враховує, що заява про забезпечення позову була подана суду першої інстанції 05.08.2025, а розглянута судом 14.08.2025.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом в постанові від 19.10.2021 у справі № 903/533/21 така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом (заявою про забезпечення позову) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Поруч з наведеним, суд апеляційної інстанції відмічає, що в апеляційному порядку переглядається ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, тобто вирішено процесуальне питання в справі, а не вирішено спір по суті.
Тому суд апеляційної інстанції новий доказ не приймає та не надає йому оцінки.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів.
За частиною 1 статті 81 ГПК України, яка регулює витребування доказів, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).
Апеляційний господарський суд встановив, що в обґрунтування такого клопотання покладене отримання доказів, які б спростовували поданий відповідачем до апеляційної скарги доказ - платіжну інструкцію № 835 від 31.07.2025.
Однак, вище суд вказав, що не приймає та не надає оцінку платіжній інструкції № 835 від 31.07.2025, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Крім того, результатом задоволення відповідного клопотання буде і отримання нового доказу, який був відсутній в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, а в решті залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс" про стягнення 5 441 111 грн 69 коп., з яких: 4 881 215 грн 39 коп. основного боргу, 87 776 грн 38 коп. 3% річних; 472 119 грн 92 коп. інфляційних втрат.
В подальшому, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на амонію нітрат марки Б (селітра аміачна) в кількості 96 тонн вартістю 1 799 136 грн (т. матеріли оскарження ухвали, а. с. 8-11).
Така заява обґрунтована тим, що ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2024 у справі №757/53867/24-к, від 05.12.2024 у справі № 757/54849/24-к, від 28.01.2025 у справі № 757/60111/24-к накладено арешт на рухоме (техніку та транспорт) та нерухоме майно, банківські рахунки ТОВ "Юні Сервіс" з метою забезпечення збереження речових доказів.
Наказом Міністерства юстиції №1385/5 від 20.05.2025 у зв'язку з незаконним відчуженням підсанкційного нерухомого майна ТОВ "Юнігран-Сервіс", власником якого на підставі такого відчуження став ТОВ "Юні Сервіс", були анульовані відповідні реєстраційні дії чим повернуто все нерухоме майно ТОВ "Юнігран-Сервіс" в тому числі комплекс, завод по виробництву компонентів гранеміту, розташованого за неповною адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, тг Малинська, комплекс будівель і споруд № 5 (колишня Гранітненська сщ/р) (об'єкт 21 в Наказі), земельна ділянка з кадастровим номером 5310200000:50:012:0082 (об'єкт 25 в Наказі), та речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 1823455200:03:000:0005 (об'єкт 26 в Наказі).
Продовжує, що 04.08.2025 відповідач намагався вивезти селітру аміачну (амонію нітрат марки Б) в кількості 96 тонн вартістю 1 799 136 грн, яка не була арештована та знаходилася за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, тг Малинська, комплекс будівель і споруд № 5 (колишня Гранітненська сщ/р) на земельній ділянці з кадастровим номером 1823455200:03:000:0005 не зважаючи на ухвалу Печерського районного суду від 16.11.2024 у справі №757/53867/24-к про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 1823455200:03:000:0005 із забороною її користування. Представники відповідача надали поліції та представникам позивача копії видаткових накладних №1 від 31.07.2025 та №2 від 04.08.2025 та договір поставки від 29.07.2025 №25/7/29-1 про продаж селітри ТОВ "Дорожник ЛТД". Вказана селітра і на теперішній час знаходиться за зазначеною адресою, відповідач її не вивіз.
Позивач вважає, що цією спробою реалізації рухомого майна (селітри аміачної в кількості 96 тонн), на яке не було накладено арешт, однак яке знаходиться на арештованій ділянці, відповідач намагається вчинити ухилення в подальшому від можливого виконання судового рішення, яке може бути ухвалене в даній справі при задоволенні позовної заяви. Оскільки інше майно, в тому числі рахунки відповідача арештовані по кримінальних провадженнях, при задоволенні позовної заяви і виконанні судового рішення виконати його буде не можливим через відсутність іншого майна чи то коштів за рахунок якого можна буде вчинити стягнення.
Відповідач подав заперечення на заяву про забезпечення позову (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 33-36), в яких вказав, що селітра аміачна марки Б (нітрат амонію) у кількості 96 тонн вартістю 1 799 136 грн, на яку позивач просить накласти арешт, не є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Сервіс", як про це помилково зазначає позивач. Право власності на таке майно, відповідно до укладеного між ТОВ "Юні Сервіс" та ТОВ "Дорожник ЛТД" договору поставки від 29.07.2025 №25/7/29-1, видаткових накладних №1 від 31.07.2025 та №2 від 04.08.2025 належить ТОВ "Дорожник ЛТД" та не знаходиться у ТОВ "Юні Сервіс".
На думку відповідача, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Дорожник ЛТД" може порушити права власника цього майна, який не є учасником даної справи та до якого позивачем не висувається жодних вимог. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Дорожник ЛТД" не може вплинути на виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, відповідач зазначив, що накладення арешту ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2024 у справі №757/53867/24-к на земельну ділянку ТОВ "Юні Сервіс" з кадастровим номером 1823455200:03:000:0005 площею 8,4318 га із забороною відчуження, користування та будь-яким іншим чином розпоряджатися, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб та інше, ніяким чином не обмежує відповідача укладати договори з майном, яке належить відповідачу на законних підставах.
14.08.2025 позивач подав суду додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову в яких вказує, що відповідачем не надано доказів оплати товару покупцем за Договором поставки від 29.07.2025 №25/7/29-1. Звертає увагу, що селітра знаходиться на території позивача (т. матеріли оскарження ухвали, а. с. 39-40).
Як зазначено вище, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 14.08.2025 у справі № 906/692/25 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (вх.№ 01-44/2303/25 від 05.08.2025) про забезпечення позову в справі №906/692/25.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви позивача, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зауважує, що співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Тому, висновки суду першої інстанції, що в цьому випадку відсутня саме співмірність, з тих підстав, що позивач просить накласти арешт на майно, котре не було предметом правовідносин між сторонами в справі, є помилковим.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Як зазначив Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Суд зауважує, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України накладення арешту можливе, зокрема на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Тобто, заявнику необхідно доказати, а суду встановити або вже існуюче право власності на майно на яке буде накладено арешт, або передання майна відповідачу в майбутньому. При цьому, не є обов'язковим знаходження майна у відповідача.
В той же час, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, додаткові пояснення позивача та відповідача, апеляційний господарський суд констатує, що із наявних в матеріалах оскарження ухвали доказів, з урахуванням Договору поставки № 25/7/291 від 29.07.2025, укладеного між ТОВ "Юні Сервіс" та ТОВ "Дорожник ЛТД", видаткових накладних № 1 від 31.07.2025 та № 2 від 04.08.2025, неможливо однозначно встановити належність майна (селітри аміачної в кількості 96 тонн) саме відповідачу, на момент звернення до суду із відповідною заявою.
Також, із позиції сторін справи вбачається, що таке майно не має бути пізніше передано відповідачу.
Тому, суд апеляційної інстанції висновує про відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову через недоведення позивачем належності відповідачу майна, на котре заявник просить накласти арешт.
В той же час, як вище вказано висновки суду про неспівмірність заходів забезпечення позову про вжиття яких просить позивач, є помилковими.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити рішення.
За змістом п. 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для зміни рішення є порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі №906/692/25 необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі № 906/692/25 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі №906/692/25 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 14.08.2025 у справі № 906/692/25 надіслати Господарському суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складений "26" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.