вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 911/412/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.09.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 (повний текст рішення складено 01.05.2025)
у справі № 911/412/24 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 301 747, 70 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 301 747, 70 грн.
Позов мотивовано тим, що між сторонами за результатами процедури проведення відкритих торгів за №UA-2020-03-03-002801-а в електронній системі закупівель було укладено Договір від 13.04.2020 №28/04.
24.05.2023 Північним офісом Держаудитслужби було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 за №09-30/218. У вказаному Акті зазначено, що зміни цін, визначені Додатковими угодами від 25.06.2021 №1 та від 30.07.2020 №2 до Договору №28/04 проводились без відповідних довідок та/або висновків підтвердження факту коливання ціни на товар, які видає компетентна організація, у зв'язку з чим позивачу поставлено газ скраплений по збільшеній ціні, чим завдано йому у 2020 році матеріальної шкоди (збитків) на суму 61 034, 00 грн.
Сторони у 2021 році уклали Додаткові угоди до Договору №20/04-2021: від 18.05.2021 №1, від 02.07.2021 №2, від 07.09.2021 №3, від 26.10.2021 №4, від 03.11.2021 №5, від 23.11.2021 №6 та від 23.12.2021 №7 щодо збільшення ціни за одиницю товару без відповідного документального підтвердження коливання цін товарів на ринку, а у свою чергу відповідачем поставлено згідно вказаних додаткових угод товар по завищеній ціні, чим нанесено позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 240 713, 70 грн.
Позивач наголошує на тому, що у зв'язку з встановленими Північним офісом Держаудитслужби в Акті ревізії обставинами, загальна сума матеріальної шкоди (збитків) становить 301 747, 70 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на наступне:
- станом на дату проведення перевірки Північним офісом Держаудитслужби та складання акту ревізії Договори №28/04 та №20-04/2021 були виконані в повному об'ємі, позивач не мав претензій до відповідача, що підтверджується розрахунком за вказаними договорами;
- в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару позивачу були надані на підтвердження коливання цін (зміни ціни в бік збільшення) відповідні листи ТОВ "Глобал Сейл" та цінові довідки ДП "Держзовнішнформ";
- наведена у довідках ДП "Держзовнішінформ" інформація свідчить про те, що ціна нафтопродуктів як за верхньою так і за нижньою шкалою цінової політики, починаючи з червня 2020 року поступово збільшувалась, тому збільшення ціни згідно додаткових угод до Договору №28/04 та Договору №20-04/2021 року є правомірним;
- цінові (інформаційні) довідки ДП "Держзовнішінформ", як джерело інформації для підтвердження факту коливання цін товару на ринку, при укладені Додаткових угод, які cторонами погоджені, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження підстав для збільшення цінової політики у зазначений період;
- укладені між сторонами додаткові угоди до Договору №28/04 та Договору №20-04/2021 відповідають вимогам законодавства та не призводять до порушення прав та обов'язків сторін, не створюють умови для неможливості виконання таких правочинів сторонами та фактично засновані на добросовісній поведінці сторін та волевиявленні під час укладання угод;
- сторони шляхом добровільного укладання додаткових угод, дослідивши діапазон цін за одиницю товару на підставі наданих довідок, враховуючи принципи добросовісності, справедливості та розумності погодили нову ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткових угод, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними;
- посилання позивача на Акт ревізії, як на доказ незаконності укладення оспорюваних додаткових угод та надмірного завищення ціни за одиницю товару є безпідставним.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні спірних Додаткових угод, ціна одиниці товару збільшилась пропорційно коливанню ціни на ринку. При цьому, збільшення ціни за одиницю товару не призвело до збільшення загальної ціни визначеної в Договорах №28/04 та №20/04-2021 на момент їх укладення. Крім цього, суд зазначає, що позивачем в позові не обґрунтовано конкретних підстав, які б слугували причинами для визнання недійсними спірних Додаткових угод. Враховуючи те, що оспорювані Додаткові угоди не визнані судом недійсними та є чинними, позовна вимога Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" в частині стягнення 301 747, 70 грн. матеріальної шкоди (збитків) також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва звернулося 26.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 26.05.2025, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі №911/412/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано тих обставин, що позивач та відповідач у 2021 році уклали додаткові угоди від 18.05.2021 № 1, від 02.07.2021 № 2, від 07.09.2021 № 3, від 26.10.2021 № 4, від 03.11.2021 № 5, від 23.11.2021 № 6 та від 23.12.2021 № 7 до Договору від 20.04.2021 № 20/04-2021 щодо збільшення ціни за одиницю товару без відповідного документального підтвердження коливання цін товарів на ринку, а у свою чергу, відповідачем поставлено відповідно до вищезазначених додаткових угод, товар по протиправно завищеній ціні, чим нанесено у 2021 році матеріальної шкоди (збитків) позивачу на суму 240713,70 гривень (сторінка 108 Акту ревізії). За підсумками, що підтверджуються Північним офісом Держаудитслужби в Акті ревізії, відповідач, відповідно до вищезазначених додаткових угод у 2020-2021 роках поставлено дизельне пальне, бензин А-95, А-92, газ скраплений по завищеній ціні, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Позивачу в загальній сумі 301 747,70 гривень (сторінка 109 Акту ревізії). У зв'язку з встановленими Північним офісом Держаудитслужби в Акті ревізії обставинами сума матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 301 747,70 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
09.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:
- судом надано належну правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проведено належний системний аналіз положень частини 1 статті 525, статті 526, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про публічні закупівлі»;
- Акт № 09-30/218 від 24.05.2023 року є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу з огляду на порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась;
- відсутні підстави для поширення висновків та наслідків Акту № 09-30/218 від 24.05.2023 року на відповідача;
- виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками Акт ревізії, у даному випадку, фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/412/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 поновлено Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі №911/412/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі №911/412/24, розгляд справи призначено на 25.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 розгляд справи відкладено до 03.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 03.09.2025 з'явився представник відповідача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позивач в судове засідання 03.09.2025 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представника відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2025 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" (далі - відповідач, Продавець) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (далі - позивач, Покупець) укладено Договір №28/04 від 13.04.2020 (далі - Договір №28/04), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов'язується протягом 2020 року поставити та передати у власність Покупця - ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (газ скраплений) - (далі - Товар), зазначений у Специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити Товар. Передача товару (у формі талонів, старт - карток) Покупцю здійснюється згідно видаткових накладних. Найменування товару - газ скраплений (в талонах, старт-картках) (далі - Товар).
Пунктом 3.2 Договору № 28/04 сторони погодили, що сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, або залежно від реального фінансування видатків покупця.
Між сторонами також підписано Додаток №1 до Договору №28/04 - Специфікацію.
Між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору №28/04 від 25.06.2020, Додаткову угоду №2 до Договору №28/04 від 30.07.2020, Додаткову угоду №3 до Договору №28/04 від 14.08.2020, Додаткову угоду №4 до Договору №28/04 від 08.10.2020, Додаткову угоду №5 до Договору №28/04 від 08.10.2020.
Також, між сторонами підписано Додаткову угоду №6 до Договору №28/04 від 22.12.2020, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди п. 3.1. Договору викласти в наступній редакції: "Сума цього Договору становить з урахуванням всіх витрат, зборів та податків Продавця становить 728 934, 50 грн. (сімсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн. 50 коп.), з ПДВ з них кошти:
- спеціального фонду місцевого бюджету 217 150, 00 грн. з ПДВ;
- загального фонду місцевого бюджету 172 420, 00 грн. з ПДВ;
- з госпрозрахункового рахунку 339 364, 50 грн. з ПДВ.".
Позивач вказує, що на виконання умов Договору №28/04 відповідачем було поставлено йому за наступними видатковими накладними товар на загальну суму 389 570, 00 грн.:
- видаткова накладна №ЦОГС-00100010 від 25.06.2020 на суму 42 400, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0012059 від 30.07.2020 на суму 116 500, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0015799 від 28.09.2020 на суму 46 600, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0015873 від 29.09.2020 на суму 11 650, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-0016655 від 16.10.2020 на суму 172 420, 00 грн.
Позивач зазначає, що товар за вказаними вище видатковими накладними був ним оплачений, на підтвердження чого останній надав суду наступні платіжні доручення:
- платіжне доручення №102 від 25.06.2020 на суму 42 400, 00 грн.;
- платіжне доручення №119 від 30.07.2020 на суму 116 500, 00 грн.;
- платіжне доручення №146 від 28.09.2020 на суму 46 600, 00 грн.;
- платіжне доручення №148 від 29.09.2020 на суму 11 650, 00 грн.;
- платіжне доручення №116 від 16.10.2020 на суму 172 420, 00 грн.
Разом з цим, за результатами процедури проведення відкритих торгів за №UA-2021-04-05-006898-с в електронній системі закупівель між сторонами було укладено Договір №20-04/2021 від 20.04.2021.
Між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" (далі - Постачальник) укладено Договір №20/04-2021 від 20.04.2021 (далі - Договір №20/04-2021), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2021 році поставити та передати у власність Замовника товар: Бензин А-95, Бензин А-92, Дизельне пальне, Газ скраплений за ДК 021:2015 код 09130000-9 "Нафта і дистиляти", (названі у подальшому "Продукція"), в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю Продукцію та оплатити її.
Пунктом 3.6 Договору № 20/04-2021 сторони узгодили, що в разі коливання ціни на товар на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, постачальник та замовник можуть переглянути вказану у Договорі ціну за одиницю товару, та внести зміни до Договору, виходячи з розрахунку згідно коефіцієнту підняття ціни на постійно діючому ринку такого товару не більше як на 10% від вартості одиниці товару за договором про закупівлю. Підстава для внесення змін до Договору, у зв?язку з коливанням ціни на товар на ринку, має бути підтверджена документально (довідкою з державної служби статистики України або Торгово-промислової палати України або ДП «Держзовнішінформ»).
Між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №20/04-2021 - Специфікацію.
Також, між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 18.05.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №2 від 08.07.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №3 від 07.09.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №4 від 26.10.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 до Договору №20/04-2021, Додаткову угоду №6 від 23.11.2021 до Договору №20/04-2021 та додатки до них.
23.12.2021 між сторонами було підписано Додаткову угоду №7 до Договору №20/04-2021, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди п. 3.2. Договору викласти в наступній редакції: "Сума цього Договору становить 3 093 713, 10 грн. (три мільйони дев'яносто три тисячі сімсот тринадцять грн. 10 коп.), з ПДВ з них:
- з бюджетного рахунку спеціального фонду 2 390 778, 40 грн. з ПДВ;
- з бюджетного рахунку загального фонду 702 934, 70 грн. з ПДВ.".
Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного вище Договору відповідачем було йому поставлено за наступними видатковими накладними товар на загальну суму 3 093 713, 10 грн.:
- видаткова накладна №ЦОГС-0006343 від 21.04.2021 на суму 152 400, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О008126 від 19.05.2021 на суму 336 969, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О008077 від 27.05.2021 на суму 244 156, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О011456 від 05.07.2021 на суму 348 960, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О015851 від 07.09.2021 на суму 107 280, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О018885 від 26.10.2021 на суму 776 740, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О015861 від 07.09.2021 на суму 25 530, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О018889 від 04.11.2021 на суму 398 743, 40 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О022145 від 23.12.2021 на суму 175 555, 00 грн.;
- видаткова накладна №ЦОГС-О024528 від 23.12.2021 на суму 527 379, 70 грн.
Позивач вказує, що товар за вказаними вище видатковими накладними був ним оплачений, на підтвердження чого останній надав суду наступні платіжні доручення:
- платіжне доручення №8 від 29.04.2021 на суму 152 400, 00 грн.;
- платіжне доручення №11 від 19.05.2021 на суму 336 969, 00 грн.;
- платіжне доручення №12 від 27.05.2021 на суму 244 156, 00 грн.;
- платіжне доручення №18 від 27.07.2021 на суму 348 960, 00 грн.;
- платіжне доручення №36 від 07.09.2021 на суму 107 280, 00 грн.;
- платіжне доручення №37 від 07.09.2021 на суму 25 530, 00 грн.;
- платіжне доручення №40 від 26.10.2021 на суму 776 740, 00 грн.;
- платіжне доручення №41 від 04.11.2021 на суму 398 743, 40 грн.;
- платіжне доручення №335 від 29.12.2021 на суму 175 555, 00 грн.;
- платіжне доручення №336 від 29.12.2021 на суму 527 379, 70 грн.
В позові позивач наголошує на тому, що 24.05.2023 Північним офісом Держаудитслужби було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 за №09-30/218. У вказаному Акті зазначено, що зміни цін, визначені Додатковими угодами від 25.06.2021 №1 та від 30.07.2020 №2 до Договору №28/04 проводились без відповідних довідок та/або висновків підтвердження факту коливання ціни на товар, які видає компетентна організація, у зв'язку з чим позивачу поставлено газ скраплений по збільшеній ціні, чим завдано йому у 2020 році матеріальної шкоди (збитків) на суму 61 034, 00 грн.
Також зазначено, що сторони у 2021 році уклали Додаткові угоди до Договору №20/04-2021: від 18.05.2021 №1, від 02.07.2021 №2, від 07.09.2021 №3, від 26.10.2021 №4, від 03.11.2021 №5, від 23.11.2021 №6 та від 23.12.2021 №7 щодо збільшення ціни за одиницю товару без відповідного документального підтвердження коливання цін товарів на ринку, а у свою чергу відповідачем поставлено згідно вказаних додаткових угод товар по завищеній ціні, чим нанесено позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 240 713, 70 грн.
Позивач наголошує на тому, що у зв'язку з встановленими Північним офісом Держаудитслужби в Акті ревізії обставинами, загальна сума матеріальної шкоди (збитків) становить 301 747,70 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому просить суд:
- визнати недійсними п. 2 Додаткової угоди №1 від 25.06.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, п. 2 Додаткової угоди №2 від 30.07.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, Додаткову угоду №1 від 18.05.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №2 від 03.07.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №3 від 07.09.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №4 від 26.10.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №6 від 23.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва 301 747,70 грн. матеріальної шкоди (збитків).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою ст. 207 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення та перебігу спірних правовідносин), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення та перебігу спірних правовідносин), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення та перебігу спірних правовідносин) визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 185 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення та перебігу спірних правовідносин), до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
У пунктах 52-63 та пунктах 88-90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено наступну правову позицію:
"Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній до 09.09.2022), проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.".
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19).
Разом з тим у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23 зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, специфіки товару, терміну дії договору про закупівлю тощо і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.
Матеріалами справи встановлено, що коливання цін на нафтопродукти підтверджується наступними довідками ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (ДП «Держзовнішінформ») №231/61-2 від 10.06.2020, №231/77-5 від 28.07.2020, №122/222-3 від 29.04.2021, №122/297-1 від 06.05.2021, №122/297-3 від 19.05.2021, №122/297-5 від 26.05.2021, №122/354-3 від 30.06.2021, №122/408-2 від 19.07.2021, №122/494-2-1 від 26.08.2021, №122/506-1 від 08.09.2021, №122/564-1 від 06.10.2021, №122/564-4 від 25.10.2021, №122/621-1 від 22.11.2021, №122/621-1 від 02.11.2021, №122/621-5 від 23.11.2021.
Також, в матеріалах справи знаходяться наступні листи відповідача до позивача, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" просить розглянути можливість перегляду цін за одиницю товару, у зв'язку зі значним зростанням ринкових цін на нафтопродукти та погодити нові ціни: вих. №44-12/332 від 14.05.2021, вих. №44-12/378 від 02.07.2021, вих. №44-12/474 від 01.09.2021, вих. №44-12/504 від 06.10.2021, вих. №44-12/503 від 06.10.2021, вих. №44-12/502 від 06.10.2021, вих. №44-12/572 від 03.11.2021, вих. №44-12/603 від 23.11.2021.
Крім того, суд враховує, що пунктом 3.6 Договору № 20/04-2021 сторони узгодили, що в разі коливання ціни на товар на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, постачальник та замовник можуть переглянути вказану у Договорі ціну за одиницю товару, та внести зміни до Договору, виходячи з розрахунку згідно коефіцієнту підняття ціни на постійно діючому ринку такого товару не більше як на 10% від вартості одиниці товару за договором про закупівлю. Підстава для внесення змін до Договору, у зв?язку з коливанням ціни на товар на ринку, має бути підтверджена документально (довідкою з державної служби статистики України або Торгово-промислової палати України або ДП «Держзовнішінформ»).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що при укладенні спірних Додаткових угод, ціна одиниці товару збільшилась пропорційно коливанню ціни на ринку. При цьому, збільшення ціни за одиницю товару не призвело до збільшення загальної ціни визначеної в Договорах №28/04 та №20/04-2021 на момент їх укладення.
Крім цього, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем в позові не обґрунтовано конкретних підстав, які б слугували причинами для визнання недійсними спірних Додаткових угод.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" в частині визнання недійсними п. 2 Додаткової угоди №1 від 25.06.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, п. 2 Додаткової угоди №2 від 30.07.2020 року до Договору №28/04 від 13.04.2020 року, Додаткову угоду №1 від 18.05.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №2 від 03.07.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №3 від 07.09.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №4 від 26.10.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року, Додаткову угоду №6 від 23.11.2021 року до Договору №20/04-2021 від 20.04.2021 року задоволенню не підлягають.
Разом з тим, враховуючи, що вказані вище Додаткові угоди не визнані судом недійсними та є чинними, позовна вимога Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" в частині стягнення 301 747,70 грн. матеріальної шкоди (збитків) також не підлягає задоволенню.
Також, суд першої інстанції вірно вказав, що Акт ревізії Північного офісу Держаудитслужби не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України ((який був чинним на момент виникнення та перебігу спірних правовідносин)), яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Північного офісу держаудитслужби не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України , однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Так, укладання сторонами у справі вказаних вище Договорів, дії сторін по виконанню їх умов є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками Акт ревізії, у даному випадку, фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Акт ревізії Північного офісу держаудитслужби №09-30/218 від 24.05.2023 не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором. Відтак, Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками аудиторський звіт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/412/24, за наведених доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/412/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 911/412/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 911/412/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано:29.09.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга