ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/20/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Г.І. Діброви, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 (суддя Т.М. Давченко, м.Миколаїв, повну ухвалу складено 04.08.2025) про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу
у справі №915/20/24
за позовом: ОСОБА_2
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1
про стягнення 1916085,75 грн, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
Коротка історія справи
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 31.01.2024, просив:
-стягнути з Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1916085,75грн, а саме: заборгованості з орендної плати в розмірі 767 438,20 грн, що еквівалентно сумі 22000,00 дол. США за період з 01.03.2022 по 01.12.2023; неустойку в розмірі 292064,30 грн за період з 03.05.2023 по 03.12.2023; пені у розмірі 597391,55 грн; збитки від інфляції у розмірі 217686,96 грн; 3% річних у розмірі 41504,74грн;
-зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди б/н від 01.12.2016 - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,2 (сто цілих дві десятих) кв.м, а саме: приміщення №1 площею 54,7 кв.м, приміщення №2 площею 6,1 кв.м, приміщення №3 площею 2,4 кв.м, приміщення №4 площею 1,4 кв.м, приміщення №5 площею 6,8 кв.м, приміщення №6 площею 28,8 кв.м;
-зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном - нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,2 (сто цілих дві десятих) кв.м, а саме: приміщенням №1 площею 54,7 кв.м, приміщенням №2 площею 6,1 кв.м, приміщенням №3 площею 2,4 кв.м, приміщенням №4 площею 1,4 кв.м, приміщенням №5 площею 6,8 кв.м, приміщення №6 площею 28,8 кв.м.
За такими вимогами ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.02.2024 відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 застосовано до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету 15140,00 грн штрафу.
Ухвала мотивована наявністю процесуальних підстав для застосування до третьої особи заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у розміру п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», у зв'язку з ухиленням останньої від вчинення дій, покладених на неї судом, а саме, ненадання витребуваних доказів та неповідомлення поважних причин невиконання вимог ухвал суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025, ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 у справі №915/20/24.
Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що ухвали місцевого господарського суду про витребування доказів у даній справі вона не отримувала, оскільки після розривання шлюбу з позивачем ОСОБА_1 більше не проживає за адресою, на яку вони направлялись.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Так, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач послався на те, що ухвали місцевого господарського суду у даній справі, якими повідомлялося ОСОБА_1 про її залучення до участі у даній справі, а також витребовувалися у неї докази, направлялися на адресу реєстрації її місця проживання та були отримані нею, про що свідчать відмітки, що містяться у повернутих суду рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень. При цьому, ОСОБА_1 не додано до апеляційної скарги жодних доказів того, що ухвали суду отримані за відсутності її волі або неуповноваженою особою, а також доказів на підтвердження вчинення нею дій, направлених на зміну адреси реєстрації її місця проживання після розлучення.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець Карапетян Лусіне Арменівна просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Зокрема, відповідач зазначила, що третя особа належним чином повідомлялася судом про витребування від неї документів у даній справі, однак не подала їх та не обґрунтувала неможливість їх надання, при цьому приписами статті 135 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість накладення штрафу на учасника справи, який не подав витребувані судом докази без поважних причин, а тому місцевий господарський суд правомірно застосував до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана представником скаржника 08.08.2025 через систему «Електронний суд», апеляційну скаргу зареєстровано судом 08.08.2025 за вх.№3312/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 у справі №915/20/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати копії матеріалів справи №915/20/24, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
22.08.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/20/24.
Між тим, у період з 25.08.2025 по 03.09.2025 головуючий суддя Поліщук Л.В. була тимчасово непрацездатна, у зв'язку з чим питання щодо відкриття апеляційного провадження вирішувалося судовою колегією 04.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у справі №915/20/24. Встановлено учасникам справи строк до 16.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 23.09.2025 о 10:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці, 12.09.2025 за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №329 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/20/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 для розгляду справи №915/20/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у справі №915/20/24 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, С.В. Таран.
19.09.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№3312/25/Д1 від 19.09.20225), в якій остання просила апеляційну скаргу розглянути без її участі.
22.09.2025 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3312/25/Д2 від 22.09.2025). Одночасно відповідач звернувся із заявою про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу (вх.№3796/25 від 22.09.2025), посилаючись на несвоєчасне ознайомлення з апеляційною скаргою та вимогами суду апеляційної інстанції у зв'язку з отриманням апеляційної скарги поштою 17.09.2025 та не отриманням ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі, а ознайомлення з нею лише 19.09.2025 через застосунок «Дія».
22.09.2025 від Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника (вх.№3312/25/Д3 від 22.09.2025).
22.09.2025 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх№3312/25/Д4 від 22.09.2025) від ОСОБА_2 .
Одночасно позивачем заявлено клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну з огляду на отримання його представником можливості ознайомитись з матеріалами апеляційної скарги лише 12.09.2025, при цьому ознайомлення з матеріалами скарги, формування відносно неї правової позиції, складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу потребувало додаткового строку, у зв'язку з чим до встановленої судом дати (16.09.2025) вчинити всі необхідні дії було неможливо.
23.09.2025 від ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх№3312/25/Д5 від 23.09.2025).
У судовому засіданні 23.09.2025 колегія суддів постановила протокольну ухвалу, якою: 1) керуючись частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, продовжила позивачу строк на подання відзиву, прийняла вказаний відзив до розгляду та долучила його до матеріалів справи; 2)відмовила у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, оскільки відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк на подання відзиву є строком, який встановлений судом, а відтак, він може бути продовжений, а не поновлений. Між тим, керуючись частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з власної ініціативи продовжила відповідачу строк на подання відзиву, прийняла вказаний відзив до розгляду та долучила його до матеріалів справи.
Учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання 23.09.2025 повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі у ньому.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Предметом апеляційного перегляду є правомірність застосування місцевим господарським судом заходів процесуального примусу шляхом стягнення з третьої особи штрафу за зловживання процесуальними правами.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Пунктом 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У частині другій цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.
У свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20, в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №910/5211/18).
Колегія суддів зазначає, що зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави) (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №910/12713/22).
За змістом частини четвертої статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У свою чергу, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 131 Господарського процесуального кодексу України).
Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (пункт 4 частини першої статті 132 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Так, згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім прав та обов'язків учасників справи, визначених у статті 42 цього Кодексу, статтею 46 Господарського процесуального кодексу регламентовано процесуальні права та обов'язки сторін.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (частина дев'ята статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, застосування заходів процесуального примусу відповідно до частини дев'ятої статті 81, статей 134, 135 Господарського процесуального кодексу України можливе у тому випадку, якщо сторона або інший учасник, у яких відповідні докази витребовуються, не повідомили суд про неможливість подати докази або у разі неподання таких доказів без поважних причин.
Вирішення питання щодо застосування заходів процесуального примусу перебуває в межах дискреційних повноважень суду.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 у справі №915/20/24, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ; клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у ОСОБА_1 оригінал договору оренди від 01.12.2016. Постановлено витребуваний судом договір надати суду через відділ документального забезпечення господарського суду до 30.04.2024.
02.07.2024 до місцевого господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати у позивача та третьої особи оригінал договору оренди від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_1 і Фізичною особою - підприємцем Карапетян Лусінє Арменівною та оригінал нотаріально посвідченої 31.05.2016 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. довіреності НВТ 426516, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій приватним нотаріусом за №604.
Протокольною ухвалою суду від 06.08.2024 судом частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів у справі.
Ухвалою суду від 06.08.2024, зокрема, повторно витребувано у ОСОБА_1 оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувано оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні. Постановлено витребувані судом докази надати суду через відділ документального забезпечення господарського суду Миколаївської області до 02.09.2024.
В подальшому місцевим господарським судом ухвалами від 31.10.2024, 28.01.2025, 24.03.2025 повторно витребувано у ОСОБА_1 оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувано оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні.
Разом з тим, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали (29.07.2025) вимоги ухвал суду ОСОБА_1 не виконані.
При цьому повідомлення про неможливість надати витребувані судом докази, адресоване суду, в матеріалах справи відсутнє.
Тобто у справі, що переглядається, ОСОБА_1 не доведено неможливості подати суду витребувані докази з поважних причин.
З огляду на зазначене вище, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується с висновком Господарського суду Миколаївської області про наявність підстав для застосування заходів процесуального примусу відповідно до частини дев'ятої статті 81, статті 134 Господарського процесуального кодексу України є обґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що ухвали Господарського суду Миколаївської області про витребування доказів у даній справі нею не були отримані, оскільки за адресою, на яку вони направлялись судом, ОСОБА_1 після розлучення з позивачем не проживає, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані ухвали направлялись місцевим господарським судом ОСОБА_1 за її місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , і всі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення містять підпис одержувача, тоді як доказів того, що він належить іншій особі, аніж ОСОБА_1 , останньою не надано. Крім того, не надано апелянтом і доказів вчинення нею дій у зв'язку з фактичним не проживанням за своєю зареєстрованою адресою, зокрема щодо її зміни або зняття з реєстрації, при цьому аналогічна адреса зазначена скаржником в апеляційній скарзі, що свідчить про те, що місцевий господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд даної справи та витребування від неї відповідних доказів, а також спростовує доводи останньої щодо неотримання таких ухвал суду.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 про застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у справі №915/20/24, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду від 29.07.2025 колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 у справі №915/20/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 30.09.2025 (у зв'язку із перебуванням судді зі складу колегії суддів Г.І. Діброви з 25.09.2025 по 27.09.2025 у відрядженні, а 29.09.2025 - у відпустці).
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Г.І. Діброва
Суддя С.В. Таран