Справа № 145/372/25
Провадження №11-кп/801/1045/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міст Київ, проживаючої по АДРЕСА_1 , не судимої
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 113 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено ОСОБА_8 , обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 113 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 22 вересня 2025 року по 20 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання процесуальних рішень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року. Просить винести рішення, яким клопотання прокурора задовольнити частково, обравши ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням засобу електронного контролю за місцем її проживання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала слідчого судді є незаконна та необґрунтована, винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором в судовому засіданні не доведено обставини для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, також вказує що суд не врахував особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, на утриманні у неї перебувають двоє малолітніх дітей, яка в силу ст 89 КК України не судима.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з ухвали суду, прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обвинувачення ОСОБА_8 , яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 113 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, або довічне позбавлення волі, що було враховано при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 та продовженні його строку, установлені ризики на даний час не зменшились, зокрема обвинувачена з огляду на санкції статей обвинувачення зможе переховуватись від суду, чинити незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Окрім того суд зазначає, що за змістом ч. 6 ст. 176 КПК України до осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, з-поміж іншого, ст. 111, 113 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 113 КК України залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: