Справа № 127/9370/25
Провадження № 33/801/954/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
29 вересня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 22 березня 2025 року у м. Вінниці по вул. Привокзальній, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки (моделі) «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України; огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою Алкотестера «Драгер № 7510» на місці події (результат огляду - позитивний, 1,82 проміле), а також у КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» (результат огляду - позитивний, 1,41 проміле, 1,47 проміле).
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, і коли поліцейські підійшли, то він стояв поруч із автомобілем, а тому підстав для проведення огляду на стан сп'яніння не було. Автомобілем перед цим керував його знайомий ОСОБА_2 , який знаходився в автомобілі, і на місці події вони перебували тривалий час у робочих справах.
Окрім того наявне у матеріалах справи направлення для проходження огляду відповідно до його змісту виписане працівниками поліції о 22 год 50 хв, у той час як поліцейські підійшли до ОСОБА_1 тільки о 22 год 55 хв. Також працівники поліції виписали направлення в неіснуючу установу - КП ВОНД «Соціотерапія», оскільки дана установа має називається КНП ЦТЗ «Соціотерапія».
Відеозапис події не є безперервним та не відображає усіх подій, які мали місце, що також свідчить про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому у поданій заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22 березня 2025 року серії ЕПР1 № 278992, 22 березня 2025 року о 00 хв 00 хв у м. Вінниці по вул. Привокзальній, 1, 22 березня 2024 року о 23 год 00 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 7510, результат позитивний - 1,82 проміле. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 472979, 472969. Водій порушив вимоги п. 2.9(а) Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).
Протокол підписаний ОСОБА_1 .
Як видно із чеку приладу Alcotest 7515 (тест № 634 від 22 березня 2025 року) результат огляду о 22 год 59 хв 1,82 ‰ (а. с. 4).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Результат огляду - 1,82 проміле (а. с. 6).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 22 березня 2025 року о 22 год 50 хв ОСОБА_1 був направлений на огляд до КП ВОНД «Соціотерапія» (а. с. 7).
Відповідно до висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» ВОР від 23 травня 2025 року № 0174, складеному о 00 год 45 хв, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, алкотест 6820 - 1,41 проміле, алкотест 6820 - 1,47 проміле (а. с. 8).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як о 22 год 55 хв працівники поліції пропонують ОСОБА_1 , який знаходиться поруч із автомобілем, пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 погоджується. О 22 год 59 хв поліцейський робить контрольний замір повітря, ОСОБА_1 продуває, результат - 1,82 проміле. Поліцейський роз'яснює, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. О 23 год 03 хв відеозаписи обриваються.
Наступні відеозаписи розпочинаються о 23 год 35 хв, ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеними адміністративними матеріалами, видають тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складення, час вчинення адміністративного правопорушення.
Як видно зі змісту протоколу, у ньому двічі зазначено час вчинення правопорушення, а саме 22 березня 2025 року о 00 год 00 год та 22 березня 2024 року о 23 год 00 хв. Водночас, як видно із відеозапису, спілкування із ОСОБА_1 працівники поліції розпочали 22 березня 2025 року о 22 год 55 хв.
Протокол серії ЕПР1 № 278992 не відповідає вимогам закону, тому як у протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначено час вчинення адміністративного правопорушення.
Оскільки протокол є актом обвинувачення, то він повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення.
Чинним законодавством чітко передбачено, що посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі, який відповідно до ст. 251 КУпАП є одним з джерел доказів в справі про адміністративне правопорушення.
Окрім того, відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Встановлення інших обставин правопорушення, за межами обвинувачення, порушує право на захист від конкретного адміністративного обвинувачення.
Водночас апеляційний суд позбавлений можливостей самостійно вносити зміни до протоколу. Суд, встановивши, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності хоч й підпадають під ознаки правопорушення, не може виходити за межі пред'явлених обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.
Слушними є доводи апеляційної скарги і про час складення працівниками поліції направлення до закладу охорони здоров'я о 22 год 50 хв.
Апеляційний суд також зауважує на тому, що відповідно до висновку лікаря-нарколога ОСОБА_1 о 00 год 25 хв проходив огляд у закладі охорони здоров'я, втім це не зафіксовано на відеозаписі та не вказано у протоколі, однак судом першої інстанції із власної ініціативи дану обставину відображено в описі обставин справи.
При цьому місцевим судом не з'ясовано і в оскаржуваній постанові взагалі не вказано час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Отже, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, не дав належної правової оцінки вказаним обставинам, зокрема в частині дотримання працівниками поліції вимог ст. 256 КУпАП під час складання протоколу щодо ОСОБА_1 .
Згідно п. 5 Розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що на відеозаписах дійсно відсутній запис подій до 22 год 55 хв, з 23 год 03 хв до 23 год 35 хв, а також починаючи з 23 год 39 хв, зокрема і щодо проходження огляду в медичному закладі, тобто відсутні відомості про те, які події відбувались у вказані періоди часу, а тому суд має обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Виходячи із положень статті 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, проте зі змісту складеного працівниками поліції протоколу відносно ОСОБА_1 неможливо встановити наявність об'єктивної сторони правопорушення (зокрема часу його вчинення).
В силу ч. 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин викладених у протоколі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови у зв'язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук