Провадження №22-з/812/75/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , підписану її представником - адвокатом Щербаковою Анною Олександрівною, про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №485/309/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник - адвокат Щербакова А.О., звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів становить 85418 грн 41 коп.
Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85418 грн 41 коп. пені за прострочення сплати аліментів на дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за судовим наказом №489/1372/22, виданим 24 травня 2022 року Ленінським районним судом міста Миколаєва, за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2024 року, а також в дохід держави - 1211 грн 20 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі, яка подана представником - адвокатом Ільїним О.В., Орлов Б.Ю. просив оскаржуване заочне рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана його представником адвокатом Ільїним О.В., залишено без задоволення, заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року залишено без змін.
24 липня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щербакової А.О. до Миколаївського апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, якою вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі та стягнути на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Заява обґрунтована тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У цій справі представник позивачка виконав наступне: 16 червня 2025 року представник позивача, адвокат Щербакова А.О. засобами підсистеми «Електронний суд» направила відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу повідомлено суд про те, що докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачкою в цій справі будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за правилами частини 8 статті 141 ЦПК України. 08 липня 2025 року адвокат Щербакова А.О. брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. За клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 18 липня 2025 року о 9.00 год. 18 липня 2025 року адвокат Щербакова А.О. також брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Щербакова А.О. зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
24 липня 2024 року на адресу апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ільїна О.В. надійшла заява-запереченння, в якій останній просить відмовити заявнику у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у зв'язку з їх не співмірністю та просить зменшити розмір заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до 0,00 гривень.
Дослідивши зміст заяви представника позивача, заперечення представника відповідача, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року за №5076-VI (далі - Закон України №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону України №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (статті 30 Закону України №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20 (провадження №14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою №58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що інтересів позивача ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляла адвокат Щербакова А.О., яка здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського об'єднання «Легатус», із яким ОСОБА_1 уклала договір про надання правничої допомоги від 14 лютого 2023 року №б/н, а яким виданий ордер серії ВЕ №1159046. Згідно долученого до заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 23 липня 2025 року, поданої представником позивачки протягом п'яти днів після ухвалення постанови апеляційного суду, договору про надання правничої допомоги №б/н від 14 лютого 2023 року, Адвокатським об'єднанням «Легатус» надано клієнту послуги з правової допомоги в Миколаївському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , підписаної його представником Ільїним О.В., на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року по справі №485/309/25. Заявником також долучено акт про прийняття-передачу наданих послуг, в якому перелічені самі послуги, їх вартість та час, витрачений на відповідну послугу, зокрема: ознайомлення з апеляційною скаргою - 1500 грн (час - 60 хв.), ознайомлення з судовою практикою в аналогічних справах - 500 грн (час - 30 хв.), складення відзиву - 5000 грн (час - 120 хв.), участь в судовому засіданні 08 липня 2025 року - 1000 грн (час - 15 хв.), участь в судовому засіданні 18 липня 2025 року - 2000 грн (час - 40 хв.). Загальна сума вартості послуг адвоката складає 10000 грн.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, колегія суддів враховує, що під час апеляційного перегляду справи позиція позивачки не змінювалася. При цьому, відзив на апеляційну скаргу фактично узгоджується зі змістом позовної заяви та заперечень представника позивачки на заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі, позиція позивачки, викладена у вказаних заявах по суті справи, за винятком окремих доводів, вже була сформована до апеляційного розгляду справи.
Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів частково приймає доводи заперечення представника відповідача щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу та вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10000 грн., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не співрозмірні із виконаною адвокатом роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.
Ураховуючи наведене та заперечення відповідача ОСОБА_2 , подані його представником ОСОБА_6 , щодо розміру таких витрат, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження наданих ним позивачу послуг, виходячи з вищенаведених критеріїв, обставин даної справи та її складності, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню частково в сумі 6000 грн., які належить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, а також положення статті 270 ЦПК України, заява позивачки ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Щербаковою А.О., про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 , підписану її представником - адвокатом Щербаковою Анною Олександрівною, про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 6000 (шість тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статті 389 ЦПК України.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна додаткова постанова складена 30 вересня 2025 року