Справа № 751/6371/25
Провадження №3/751/2280/25
21 серпня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Деркача О.Г.
при секретарі Курач В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП,
14.07.2025 року о 18 год. 05 хв., в місті Чернігові по вул. Івана Мазепи, 3, громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де був неможливий зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортних засобів, а саме закриває оглядовість для безпечного виїзду, що може створити небезпеку для інших учасників дорожнього руху та ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим суттєво заважає руху інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9 ПДР.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП України, внаслідок чого складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391707 від 14.07.2025 року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про місце та час розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Європейський суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року, неодноразово зазначав, що особа зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, суд наголошує, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відтак, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи в Новозаводському районному суді міста Чернігова, процесуальні строки розгляду справи і час перебування справи в провадженні суду, суд вважає, що в останнього було достатньо часу для підготовки до захисту, а також з метою недопущення пропущення строку накладення адміністративного стягнення, суд не вбачає достатніх підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. На суд покладено обов'язок повідомити таку особу про час та місце судового розгляду.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, його вина повністю доведена в судовому засіданні та підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема: відомостями в протоколі про адміністративне правопорушення від 14.07.2025 року серії ЕПР1 № 391707 за ч. 3 ст. 122 КУпАП; відеозаписом до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391707 від 14.07.2025 року; рапортом поліцейського взводу 2 роти 1 БУПП в Чернігівській області ДПП від 14.07.2025, актом огляду та затримання транспортного засобу від 14.07.2025, які суд вважає належними та допустимими доказами по справі.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Водночас з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що на момент вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досяг вісімнадцятирічного віку та є неповнолітнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 241 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Системний аналіз вказаних норм КУпАП дає підстави вважати, що необхідність виокремлення спеціальних норм про адміністративну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості та гуманізму, що базуються на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребуються спеціальної охорони і захисту, зокрема належного правового захисту. Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання.
Враховуючи викладене, вік неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також дискреційні повноваження суду, що виходять із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного заходу впливу, вирішуючи справу відповідно до оцінки усіх обставин справи й особи порушника, оцінивши наслідки правопорушення і переконавшись, що неповнолітній зробив для себе відповідні належні висновки, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до нього захід впливу у виді попередження, що буде достатнім для виховання особи, запобігання вчинення нею нових правопорушень.
Відповідно до статей 401 та 283 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення не накладається, суд не вирішує питання про стягнення судового збору.
Керуючись статтями 7, 13, 23, 241, 401, 126, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О.Г. Деркач