Справа № 513/1267/24
Провадження № 2/515/277/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
22 вересня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Комерзан Л.І., Чумаченко Д.М.,
за участю представника позивача - адвоката Шарапової М.В. (у режимі відеоконференції),
відповідача - Попова В.М.,
представника відповідача - адвоката Каланжова В.М. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Кулевча», інтереси якого представляє адвокат Шарапова Марина Валеріївна, до ОСОБА_1 в особі адвоката Каланжова Владислава Михайловича про стягнення заборгованості за договором оренди,
15 жовтня 2024 року Фермерське господарство «Кулевча» (далі - ФГ «Кулевча») через свого представника Шарапову М.В. звернулося до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди. Позовні вимоги мотивували таким.
12 березня 2020 року між ФГ «Кулевча» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди майнового комплексу бази відпочинку «Волна», за умовами якого ФГ «Кулевча» передало ОСОБА_1 , а останній прийняв у тимчасове платне користування майновий комплекс бази відпочинку «Волна», розташованого за адресою: с. Лебедівка, Білгород-Дністровський (раніше Татарбунарський) район, Одеська область.
Одночасно з майновим комплексом бази відпочинку ОСОБА_1 надано право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, а також земельною ділянкою, яка прилягає до об'єкту оренди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди.
Розмір орендної плати визначено у 403 000,00 грн за рік користування, яка складається з плати за користування майновим комплексом та плати за користування земельними ділянками.
За умовами договору оренди загальний розмір орендної плати щомісячно індексується без оформлення додаткової угоди до договору у разі зміни ціни, тарифів, інших показників, що впливають на податковий облік орендної плати, за умови, що такі зміни є об'єктивними та не залежать від волі орендодавця.
Орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем до 05 числа звітного місяця з доначисленням індексованих сум орендної плати за попередній місяць, відшкодування індексованих сум орендної плати за попередній місяць, відшкодування плати за фактично використану електроенергію та інші платежі сплачуються орендарем самостійно на підставі укладених з постачальниками комунальних послуг, договорів.
У випадку несвоєчасної сплати орендарем орендної плати, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої орендної плати за кожен день прострочення. Відшкодування збитків та сплата пені не звільняє винну сторону від виконання її зобов'язань за даним договором.
За будь-яку односторонню відмову від виконання зобов'язань та умов договору орендар сплачує штраф у розмірі місячної орендної плати та крім сплати штрафу, відшкодовує завдані потерпілій стороні збитки.
Згідно з Додатком №2 до договору оренди, сторони погодили та встановили орендну плату за період з червень-листопад 2020 року щомісяця у розмірі 57 600,00 грн, за грудень 2020 року у розмірі 57 400,00 грн, всього на суму 403 000,00 грн. Відповідачем внесено орендної плати загалом у сумі 350 000,00 грн.
Станом на 01 січня 2021 року заборгованість за договором оренди майнового комплексу становить 53 000,00 грн.
ФГ «Кулевча» відповідачу було направлено претензію щодо добровільного погашення основної суми боргу за договором, а також сплати штрафних санкцій, яка останнім залишена без реагування, заборгованість не погашена.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання договірного зобов'язання зі сплати основного боргу, у позивача виникло право на отримання за прострочений період, в порядку ст. 625 ЦК України, 3% річних у сумі 6 021,15 грн, інфляційних збитків у сумі 29 583,07 грн.
За такого, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну суму заборгованості за договором оренди майнового комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 березня 2020 року у розмірі 53 000,00 грн, а також, у порядку ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 6 021,15 грн за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року, інфляційних збитків у сумі 29 583,07 грн за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 62 975,99 грн за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року, та штрафу, передбаченого п. 6.3 Договору, у сумі 57 400 грн, а також 3 134,70 грн судового збору, сплаченого при подачі позову та 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.
У своїх додаткових поясненнях від 03 червня 2025 року представник відповідача просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи таким. Дійсно 12 березня 2020 року між ним та ФГ «Кулевча» було укладено договір оренди майнового комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с.Лебедівка Білгород-Дністровського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під цим комплексом, а також прилеглою земельною ділянкою до нього. Проте, умови договору, які стосуються порядку передачі майна орендарю не були виконані, оскільки акт-прийому передачі так і не було підписано сторонами через ненадання його орендодавцем. Визначена сторонами прилегла земельна ділянка, яка була включена до договору оренди, взагалі не надавалася у користування, хоча орендодавець запевняв про наявність у нього правовстановлюючих документів на майно. Питання щодо прилеглої земельної ділянки було вирішено між сторона усно та узгоджено про зниження вартості оренди. Відповідач сумлінно виконав досягнуті домовленості по договору оренди, сплачуючи кошти за оренду. Крім того, договір оренди має безліч недоліків та зауважень, а саме: укладено одним головою, а підписано іншим; доказів, що переданий в оренду майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », разом із земельними ділянками, належить ФГ «Кулевча», тощо не надано; яка саме прилегла земельна ділянка мала б передаватися також невідомо; оціночної вартості переданого в оренду майна також немає; акти прийому-передачі відсутні; у додатку № 2 вказана земельна ділянка площею 10010 кв.м на території Тузлівської сільської ради (земель на території Тузлівської сільської ради багато), а в самому договорі не вказана площа ні однієї земельної ділянки, що мала б передаватися; не зазначені дані, які б могли б ідентифікувати як майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », так і самих земельних ділянок; акту прийому-передачі повернутого майна після закінчення договору оренди також не має; у договір вказано, що всі спори вирішуються переговорами або господарським судом; відсутні документи та додатки до договору. На вказані недоліки сторони договору не звертали уваги, домовлялися та вирішували неузгоджені питання, навіть ті, що не охоплювалися договором, оскільки між ними були давні і дружні стосунки, що наприклад, підтверджується тим, що земельні ділянки відповідача перебували в оренді ФГ «Агрохолдинг 2007» з 2016 року, де головою є одна й та особа, що і ФГ «Кулевча». Якщо б не було домовленості між сторонами, то ФГ «Кулевча» одразу б могло звернутися до відповідача з претензією, а потім і з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості, чого не було зроблено, проте одразу здійснено в серпні 2024 року через те, що ОСОБА_1 відмовився пролонгувати договори оренди з ФГ «Агрохолдинг 2007». ФГ «Кулевча» так і не було надано відповідачу земельну ділянку за відсутності акту прийому-передачі, у зв'язку з чим відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України відповідач звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло ним бути використано. Тому і похідні вимоги від основного зобов'язання також є безпідставними. За такого, у зв'язку з тим, що ФГ «Кулевча» не передало відповідачу усі об'єкти, згідно з договором оренди, між сторонами було досягнуто домовленості щодо зниження вартості оренди, або відповідач не скористався ст. 766 ЦК України та відмовився взагалі від договору. Крім того, позивач не навів жодних поважних та об'єктивних причин пропуску строку позовної давності звернення до суду з позовом (а.с. 66-67).
05 червня 2025 року представником позивача подано заперечення на додаткові пояснення позивача, де остання вказала, що відповідач, уклавши договір оренди майнового комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 березня 2020 року на умовах, викладених у договорі, засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в цьому договорі закріплені. Відповідач не заперечує, що дійсно договір оренди був укладений та останній ним користувався. Акт приймання-передачі не є єдиним доказом, який може підтвердити початок перебігу строку оренди користування відповідачем орендованим майном. Домовленості щодо зниження ціни договору в усному порядку не було. Крім того, договором передбачено, що будь-які зміни, доповнення та додатки до даного договору повинні бути оформленні у письмовій формі. Ніяких додаткових угод до договору оренди щодо зміни ціни договору підписано сторонами не було. Договір оренди має усі істотні умови, а також під даною будівлею невід'ємною частиною є земельна ділянка, за яку ФГ «Кулевча» сплачувало земельний податок. Ніяких зауважень у відповідача при підписані договору оренди щодо земельної ділянки не було. Земельна ділянка використовувалася відповідачем одночасно з об'єктом оренди. Інші господарські відносини відповідача із сторонніми підприємствами не мають відношення до суті даної справи (а.с. 84-86).
У своїх додаткових поясненнях від 14 серпня 2025 року представник відповідача звертає увагу на те, щосаме позивач не виконав умови договору та не надав у користування все необхідне майно для можливості вести ОСОБА_1 господарську діяльність, та якщо позивач сплачував оренду плату за земельну ділянку площею 10010 м2 на території Тузлівської сільської ради, яку передав позивач нібито у користування, то мав би бути договір суборенди з відповідачем тощо, що ставить під сумнів його існування, бо не має викопіювання з генплану земельної ділянки, кадастрового номеру та іншої інформації, щоб можна було зрозуміти, що саме передавалось ОСОБА_1 та в якому об'ємі, оскільки з відкритих джерел поблизу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є земельна ділянка з приблизною площею, проте вона з 2018 року знаходиться в оренді у іншого підприємства. Крім того, під самою базою відпочинку «Волна» відсутні зареєстровані в установленому порядку земельні ділянки. Позивач не надав жодних технічних, схематичних або правовстановлюючих документів на належні йому об'єкти, які передавались та мали б передаватись в оренду відповідачу. Позивач стверджує, що тільки договір від 12 березня 2020 року та його умови є основоположними, але сам же посилається на п. 10.4 договору, де зазначено що будь-які зміни, доповнення та додатки до даного договору повинні бути оформлені у письмовій формі - маючи на увазі усну домовленість між сторонами щодо зниження орендної плати, проте сам же не виконав ці умови. З наданих позивачем платіжних інструкцій не можна розібрати за яку саме земельну ділянку в Татарбунарському районі сплачувалася орендна плата, оскільки не надано договору оренди на відповідну земельну ділянку (а.с. 100-101).
Згідно з ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року справу передано за підсудністю до Татарбунарського районного суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2025 року справу передано у провадження судді Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюка В.О.
Згідно з ухвалою судді від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ухвали суду від 14 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено у судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення у заявленому розмірі з підстав, викладених у позові.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, послалися на обставини, викладені у поясненнях на позовну заяву. Представник відповідача додатково зазначив, що вважають борг нелегітимним у зв'язку з тим, що відповідач не вчасно почав користуватись вказаним майном, оскільки у 2020 році розпочався ковід, адміністрації ФГ «Кулевча» не було в цей час, та після цього відповідачу не надавали доступу до об'єкта оренди.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Як вбачається з ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 12 березня 2020 року між ФГ «Кулевча» та ОСОБА_1 укладено договір оренди, за умовами якого ФГ «Кулевча» передало, а ОСОБА_1 прийняв в тимчасове платне користування майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: с. Лебедівка, Татарбунарський район, Одеська область. Одночасно з об'єктом оренди орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди, а також земельною ділянкою, яка прилягає до об'єкту оренди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди (п.1.1, п. 1.2 Договору) - а.с. 12-13.
Об'єкт оренди передається на підставі акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору - п.2.1 Договору.
Сторони погодили, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 403 000,00 грн за рік та складається з плати за користування об'єктом оренди та плати за користування земельною ділянкою (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 Договору загальний розмір орендної плати щомісячно індексується без оформлення додаткової угоди до договору шляхом множення на індекс інфляції, встановлений Державним комітетом статистики.
Згідно з п.п. 3.1.2 п. 3.1 Договору орендна плата підлягає індексації без оформлення додаткової угоди до договору, у разі зміни ціни, тарифів, інших показників, що впливають на податковий облік орендної плати, яка сплачується орендодавцю (норм амортизації, умов включення до валових витрат та/чи валових доходів, змін у встановленому чинним законодавством порядку обчислення земельного податку тощо), за умови, що такі зміни є об'єктивними та не залежать від волі орендодавця. У разі зміни орендної плати на підставі п.3.1.2 Договору орендодавець повідомляє орендаря не менше, ніж за 5 днів робочих днів до зміни розміру орендної плати. У разі зміни цін, тарифів, інших показників, що впливають на розмір орендної плати, здійснюється відповідний перерахунок орендної плати, починаючи з дня вступу в силу нових цін, тарифів, інших показників, що впливають на розмір орендної плати.
Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем до 05 числа звітного місяця з доначисленням індексованих сум орендної плати за попередній місяць.
Відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, які підлягають сплаті відповідно до умов даного Договору (п.п. 4.2.2 п.4.2 Договору).
У випадку несвоєчасної сплати орендарем орендної плати, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої орендної плати за кожен день прострочення. Відшкодування збитків та сплата пені не звільняє винну сторону від виконання її зобов'язань за даним договором (п. 6.1, п. 6.2 Договору).
За будь-яку односторонню відмову від виконання зобов'язань та умов договору орендар сплачує штраф у розмірі місячної орендної плати та крім сплати штрафу, відшкодовує завдані потерпілій стороні збитки (п. 6.3 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2020 року (п.7.1 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договір може бути припинений у випадках: відповідно до умов ст. 7 Договору; загибелі об'єкта оренди; за рішенням господарського суду; в разі дії форс-мажорних обставин понад 6 місяців; за взаємною згодою сторін; в разі порушення орендарем вимог п.3.4. п. 4.2.8 Договору; у разі систематичного (два і більше разів) порушення орендарем обов'язків, передбачених розділом 4.2 Договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2 Договір може бути припинений за ініціативою будь-якої з сторін з попередженням іншої сторони за один місяць до дати припинення Договору.
Відповідно до п.10.4 Договору, будь-які зміни, доповнення та додатки до даного Договору повинні бути оформлені у письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін. Зміна умов даного Договору в односторонньому порядку не допускається.
Умови пролонгації договір оренди майнового комплексу не містить.
Згідно з Додатком № 2 до договору оренди від 12 березня 2020 року, сторони погодили та встановили орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 10010 кв.м на території Тузлівської сільської ради з розподілом орендної плати на 2020 рік: червень - 57 600,00 грн; липень - 57 600,00 грн; серпень - 57 600,00 грн; вересень - 57 600,00 грн; жовтень - 57 600,00 грн; листопад - 57 600,00 грн; грудень - 57 400,00 грн, всього на суму 403 000,00 грн (а.с. 14).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тобто, сторони у справі досягли згоди з усіх істотних умов договору та погодили умови щодо сплати щомісячних орендних платежів.
Згідно з ч.ч. 1,2,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
На виконання договору відповідачем внесено орендної плати загалом у сумі 350 000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано копії прибуткових касових ордерів №114 від 14 вересня 2025 року та №93-а від 27 липня 2020 року (а.с. 16-17).
Відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим станом на 01 січня 2021 року заборгованість за договором оренди майнового комплексу становить 53 000,00 грн.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з наданим позивачем у позові розрахунком, заборгованість загалом становить 208 980 грн, з яких: основний борг у розмірі 53 000,00 грн; 62 975,99 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року; 57 400,00 грн - штраф у розмірі місячної орендної плати, передбачений п. 6.3 Договору; 6 021,07 грн - 3% річних, у порядку ст. 625 ЦК України, за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року; 29 583,07 грн - інфляційні збитки, у порядку ст. 625 ЦК України, за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року.
Суд також враховує, що відповідач власних розрахунків не надав.
21 серпня 2024 року ФГ «Кулевча» відповідачу було направлено претензію щодо добровільного погашення основної суми боргу за договором, а також сплати штрафних санкцій, яка останнім залишена без реагування, заборгованість не погашена (а.с. 74-75).
Щодо застосування ст. 625 ЦК України до відповідача за невиконання договірного зобов'язання
Згідно з cт. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Висновок про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України, містить правова позиція, висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-37цс15, що враховується судом при ухваленні судового рішення.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Як встановлено в ході розгляду, відповідач заборговану суму станом на 01 січня 2021 року у розмірі 53 000,00 грн позивачу не сплатив. Останній не довів належного виконання зобов'язання, розрахунок заборгованості не спростував.
Разом з тим, розрахунок інфляційних збитків у сумі 29 583,07 грн та 3% річних у сумі 6 021,07 грн за період з 01 січня 2021 року по 14 жовтня 2024 року, наданий позивачем, підлягає перерахунку, за такого.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану». Відповідно до частини 3 Закону України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.
Відповідно до положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких підстав, нарахування 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України у справі, що розглядається, здійснюється з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в частині обмеження строку їх нарахування.
Процентна ставка 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, розраховується за формулою: проценти = сума боргу х процентна ставка (%) / 100% х кількість днів / кількість днів у році, де: сума боргу - сума простроченого боргу; процентна ставка (%) - проценти річних; кількість днів - кількість днів прострочення зобов'язання; кількість днів у році - кількість днів у календарному році.
53 000,00 грн х 3% / 100% х 365 (01.01.2021-31.12.2021) /365 = 1 590,00 грн;
53 000,00 грн х 3% / 100% х 54 (01.01.2022-23.02.2022) / 365 = 235,23 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають стягненню з відповідача за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 825,23 грн.
Щодо стягнення інфляційних збитків
Інфляційні нарахування, згідно зі ст.625 ЦК України, розраховується за формулою: інфляційні нарахування = сума боргу х індекс інфляції (%) / 100% - сума боргу, де:
сума боргу - сума простроченого боргу; індекс інфляції (%) - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Сукупний індекс інфляції за період з січень 2021 року по лютий 2022 року = 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% х 101,20% х 100,90% х 100,80% х 100,60% х 101,30% х 101,60% = 113,229%.
53 000,00 грн (сума боргу) х 113,229% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 53 000,00 грн (сума боргу) = 7 011,19 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків підлягають стягненню з відповідача за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 7 011,19 грн.
Щодо заявлених вимог про стягнення пені та штрафу
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Як вбачається зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В той же час вимоги позивача щодо стягнення пені суд відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи, штраф і пеня нараховані за несвоєчасне виконання зобов'язання, а тому вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу та пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за договорами позики свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення умов договору слід відмовити, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню лише штраф.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17, від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, від 25 липня 2018 року у справі №2-2171/11.
Крім того, згідно ч.4 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов'язання за договором про споживчий кредит заборонено.
Більш того, відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства, яким, крім іншого, є справедливе та неупереджене вирішення судом цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за формулою: пеня = С x 2 УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період; 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д - кількість днів прострочення.
Так, 01.01.2021 - 04.03.2021: 53 000,00 x (2 x 6,00 : 365) x 63 : 100 = 1 097,75грн; 05.03.2021 - 15.04.2021: 53 000,00 x (2 x 6,50 : 365) x 42: 100 = 792,82грн; 16.04.2021 - 22.07.2021 : 53 000,00 x (2 x 7,50 : 365) x 98 : 100 = 2 134,52 грн; 23.07.2021 - 09.09.2021 : 53 000,00 x (2 x 8,00 : 365) x 49 : 100 = 1 138,41 грн; 10.09.2021 - 09.12.2021 : 53 000,00 x (2 x 8,50 : 365) x 91: 100 = 2 246,33 грн; 10.12.2021 - 20.01.2022 : 53 000,00 x (2 x 9,00 : 365) x 42 : 100 = 1 097,75 грн; 21.01.2022 - 23.02.2022 : 53 000,00 x (2 x 10,00 : 365) x 34: 100 = 987,40 грн, загалом 9 494,99 грн.
Щодо застосування до відповідача ч.6 ст. 762 ЦК України
Згідно з положеннями ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Згідно з п. 9.1 Договору оренди сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання свої зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення цього Договору, мають надзвичайний характер, не могли бути передбачені, попереджені чи подолані відповідною стороною.
Дія форс-мажорних обставин підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою Палатою України. В будь-якому випадку сторона повинна негайно виконати свої зобов'язання по договору після зникнення форс-мажорних обставин (п.9.2 Договору).
Однак, сторони у договорі оренди не визначили перелік форс-мажорних обставин.
Як на підставу для застосування ч.6 ст.762 ЦК України відповідач посилається на те, що ФГ «Кулевча» так і не було йому надано земельну ділянку за відсутності акту прийому-передачі. Разом з тим, абсолютної неможливості використання орендарем спірної земельної ділянки з вказаної причини не є підставою для звільнення його від сплати орендної плати на підставі ч.6 ст.762 ЦК України.
Щодо доводів сторони відповідача щодо ненадання позивачем у користування земельної ділянки під майновим комплексом «Волна»
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у ході розгляду справи договором оренди майнового комплексу «Волна» від 12 березня 2020 року сторони погодили передачу в оренду майнового комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: с. Лебедівка, Татарбунарський район, Одеська область, з одночасною передачею в права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди, а також земельною ділянкою, яка прилягає до об'єкту оренди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди.
Сторони також погодили, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 403 000,00 грн за рік та складається з плати за користування об'єктом оренди та плати за користування земельною ділянкою (п. 3.1 Договору) та будь-які зміни, доповнення та додатки до даного Договору повинні бути оформлені у письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін. Зміна умов даного Договору в односторонньому порядку не допускається (п. 10.4 Договору).
Згідно з Додатком № 2 до договору оренди від 12 березня 2020 року, сторони погодили та встановили орендну плату за користування саме земельною ділянкою, загальною площею 10010 кв.м на території Тузлівської сільської ради з її розподілом орендної плати на 2020 рік (а.с. 14).
Будь яких зауважень, змін чи виправлень договір з додатком до нього не містять та ніким не оспорювалися. Тобто, на момент укладення правочину сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору та дійшли згоди за всіма його умовами.
Щодо застосування строків позовної давності
Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення орендної плати.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
За змістом ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди від 12 березня 2020 року у сумі 71 331,41 грн, з яких: 53 000,00 грн - основна сума боргу; 9 494,99 грн - пеня; 3% річних - 1 825,23 грн; 7 011,19 грн - інфляційні збитки.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує таке.
У відповідності до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Як зазначено у ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер про надання правничої допомоги позивачу на підставі договору № 7 від 01 жовтня 2024 року; розрахунок суми витрат: зустріч, консультація клієнта, попереднє узгодження плану дій та правової позиції - 3 000,00 грн; аналіз документів, наданих клієнтом, написання позовної заяви, аналіз нормативного регулювання, збір додатків до позовної заяви та подання до суду - 5 000,00 грн; аналіз судової практики у подібних правовідносинах - 1 500,00 грн; написання відповіді на відзив - 3 000,00 грн; підготовка клопотань з процесуальних питань - 1 000,00 грн; участь у судовому засіданні - 1 500,00 грн (а.с. 8, 10-11).
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви та обсяг доданих документів, кількість судових засідань та явку представника, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, а тому підлягають до задоволення у заявленому розмірі.
На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 069,87 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,206,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Фермерського господарства «Кулевча до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Фермерського господарства «Кулевча», код ЄДРПОУ 37232251, адреса місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 47, с. Кулевча, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 71 331,41 грн (сімдесят одна тисяча триста тридцять одна грн. 41к.), з яких: 53 000,00 грн - основний борг; 7 011,19 грн - інфляційні збитки; 1 825,23 грн - 3 % річних; 9 494,99 грн - пеня, а також 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч грн.. 00к.) витрат на правову допомогу та 1 069,87 грн (одна тисяч шістдесят дев'ять грн. 87к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 29.09.2025 р.
Суддя В.О. Луцюк