Справа № 522/20588/25-Е
Провадження № 2-з/522/526/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Романа Сергійовича про забезпечення позову,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР'Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та до Споживчого товариства «СУЗІР'Я ПЛЮС» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Романа Сергійовича про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборонити СТ «СУЗІР'Я БУДОВА», СТ «СУЗІР'Я ПЛЮС», ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», будь-кому іншому, в будь-який спосіб відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам (окрім ОСОБА_1 ) майнові права на машиномісце, будівельний номер - НОМЕР_1 , відмітка - 4,8000 у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровим номер - 5110137500:44:001:0057) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити будь-яким особам, органам та суб'єктам, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо користування, розпорядження та відчуження (передавання, прийняття) майнових прав на машиномісце будівельний номер - 80, відмітка - 4,8000 у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровим номер - 5110137500:44:001:0057) за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Із зазначеної норми вбачається, що арешт, як захід забезпечення позову може бути застосовано виключно до майна, що належить на праві власності відповідачеві.
При цьому, положення статті 150 ЦПК України, в якому передбачено перелік заходів забезпечення позову не передбачає такого заходу забезпечення позову як арешт майнових прав, а передбачено лише захід забезпечення позову у вигляді арешту майна (створеного, існуючого, завершеного).
Тому, з огляду на зазначене, суд вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій є належними заходами забезпечення позову у даному випадку.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій, суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
У постанові КЦС ВС від 17 січня 2024 року у справі №522/11884/22-Е вказано, що реєстраційна дія охоплює поняття відчуження, передання в оренду, управління, суборенду, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видачу довіреності щодо зазначеного майна, укладення інших видів договорів, в тому числі попередніх, договорів охорони, зберігання з будь-якими іншими особами чи організаціями та установами. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 457/1089/22 (провадження № 61-9420св23).
Тому, враховуючи те, що предметом спору є визнання майнових прав на об'єкт інвестування, а саме, машиномісце, будівельний номер - 80, відмітка - 4,8000 у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровим номер - 5110137500:44:001:0057) за адресою: АДРЕСА_1 , яке не визнається відповідачами, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що в подальшому може впливати на строки процесуального розгляду справи, спричинити труднощі під час виконання рішення по справі, беручи до уваги те, що заява про забезпечення позову мотивована, а захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій в даному конкретному випадку є належним заходом забезпечення позову, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти дії, спрямовані на відчуження майнових прав, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
На думку суду, заявлених захід забезпечення позову порушує принцип співмірності, з огляду на наступне.
В ухвалі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони вчинення уповноваженими особами реєстраційних дій.
Заборона вчинення реєстраційних дій в даному конкретному випадку призведе до того, що будь яка особа, уповноважена на здійснення функцій, пов'язаних з державною реєстрацією не зможе зареєструвати за третіми особами у встановленому порядку майнове право на вказаний в ухвалі об'єкт інвестування, що в свою чергу унеможливлює відчуження (передачі) таких об'єктів нерухомого майна іншим особам.
Тобто, заборона вчинення реєстраційних дій буде направлена і на обмеження розпорядження таким майном, а тому, застосування додаткового заходу забезпечення у вигляді заборони відчуження майнових прав, про що просить заявник порушуватиме принцип співмірності.
За таких обставин, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Романа Сергійовича про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити суб'єктам, які відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно - здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчужування (передавання, прийняття) майнових прав на машиномісце, будівельний номер - 80, відмітка - 4,8000 у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровим номер - 5110137500:44:001:0057) за адресою: АДРЕСА_1 ;
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Суддя Косіцина В.В.