Справа № 946/7637/25
Провадження № 1-кс/946/1949/25
28 вересня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Ізраїлю, із середньою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 305 КК України,-
У провадженні відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001281 від 25.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 305 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , в невстановлений досудовим розслідуванням спосіб придбав канабіс та флакон з екстрактом канабісу, обіг якого обмежено, та в подальшому почав їх зберігати у невстановленому досудовим розслідуванням місці.
Надалі, 26.09.2025 приблизно о 21 год. 20 хв., ОСОБА_5 слідуючи в якості пасажира на транспортному засобі Volkswagen моделі Multivan, який рухався на виїзд з території України через паромний пункт пропуску «Орлівка», сполучення «Орлівка-Ісакча», який розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Орлівка, вул. Паромна дорога 1, в зоні діяльності Одеської митниці Держмитслужби, сховала до особистої сумки серед особистих речей полімерний пакет з речовиною рослинного походження, з метою подальшого незаконного переміщення через державний кордон України та не заявив представникам будь-якого правоохоронного органу про наявність у нього психотропної речовини, тим самим засвідчив про відсутність у нього товарів, які під час переміщення через митний кордон України підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження, не задекларувавши зазначену речовину у встановленому порядку при здійсненні митного контролю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 № 770, канабіс відповідно до Списку № 1 Таблиці IІ віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
26.09.2025 року Benji Yoel затримано в порядку ст. 208 КПК України.
26.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 305 КК України, за ознаками закінчений замах на контрабанду наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважають, що є всі підстави для задоволення клопотання. Також просили визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 2 0001 508 грн. крім того, прокурор зазначив, що подальше досудове розслідування здійснюватиметься слідчим відділом Управління СБУ в одеській області, у зв'язку з чим доцільним є визначити установу утримання - ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
В судовому засіданні підозрюваний зазначив, що є особою з інвалідністю, має 10 дітей, не знав, що заборонено перевозити речовину через державний кордон України і розкаюється у вчиненому. Перебуває на лікуванні в лікарні. Просить зменшити розмір застави, щоб мав змогу її внести, заявлена сума є надмірною. Зазначив, що скоїв помилку, зобов'язується не покидати території України до вирішення питання по суті.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні зазначила, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, мотивуючи тим, що ризики не доведені, до остаточного прийняття рішення підозрюваний не має наміру залишати України, підозрюваний тяжко хворіє та відповідно до наявних лікарських довідок не може утримуватися в умовах ІТТ. Також вказала, що розмір застави, який просить визначити підозрюваному орган досудового розслідування є не оправдано надмірним, підозрюваний не працює та просить зменшити розмір застави у розмірі до 200000 грн. Доповнила, що підозрюваний фактично був затриманий 25.09.2025 року о 21 год. 20 хв., а не як зазначено у клопотанні 26.06.2025 року. Крім того, вказала, що підозрюваному не було надано жодного документа з перекладом, що вказує на порушення Конвенції та права на захист.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним […] кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового засідання слідчий та прокурор зазначили, що необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у зв'язку з наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання спробам може переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні.
З наданих матеріалів досудового розслідування, слідчим суддею встановлено, що в провадженні відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001281 від 25.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 305 КК України.
26.09.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, але як зазначено захисником підозрюваного він фактично був затриманий 25.09.2025 року о 21 год. 20 хв.
26.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 305 КК України, за ознаками закінчений замах на контрабанду наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Підозра відносно ОСОБА_5 , підтверджується наступними зібраними на даний час в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.09.2025 за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Орлівка, вул. Паромна дорога, 1; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування
Поняття «обґрунтована підозра» у практиці Європейського суду з прав людини передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (рішення «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» та «Нечипорук та Йонкало проти України»).
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
В свою чергу, приймаються до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, з метою попередження можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, суду; забезпечення виконання процесуальних дій, є необхідним обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. 6) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 фактично був затриманий 25.09.2025 року, тому строк тримання під вартою обчислюється саме з 25.09.2025 року.
Враховуючи викладене необхідно обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з 25.09.2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 23.11.2025 року.
Водночас, слідчий суддя зауважує на тому, що застосований стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Відтак, враховуючи те, що, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В цьому контексті слідчий суддя приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).
Слідчий та прокурор у судовому засіданні наполягали на визначенні підозрюваному ОСОБА_5 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу в розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, обґрунтовуючи такий розмір застави тим, що саме застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання підозрюваним, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків.
В цьому контексті слідчий суддя зауважує на тому, що слідчим та прокурором не доведена обставина, яка би свідчила про належність підозрюваному на праві приватної власності майна, що може виступати достатньою підставою для визначення такого високого розміру застави, з урахуванням також факту того, що застава вноситься в грошовій формі, що свідчить про необхідність певного часу для реалізації відповідного майна, натомість, на теперішній час підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, має певні проблеми зі здоров'ям.
З урахуванням викладеного, запропонований органом досудового розслідування розмір застави є вочевидь непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 та фактично перетворить застосований стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на безальтернативний.
В даному конкретному випадку слідчий суддя, визначаючи підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу, керуючись при цьому вимогами вищевикладеної ч. 4 ст. 182 КПК України, зауважує на тому, що обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 305 КК України, а також враховуючи його майновий та сімейний стан, стан здоров'я, слугують тими виключними випадками, які, на підставі вищевикладених вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, дозволяють при визначенні підозрюваному ОСОБА_5 застави вийти за межі її розміру, передбаченого законом для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів.
З огляду на вищезазначені обставини, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) гривень (350 х 3028 грн. = 1 059 800 грн.).
На переконання слідчого судді, застава у зазначеному вище розмірі здатна буде, з огляду на перспективу її втрати, забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків та буде достатньою для запобігання вищенаведеному ризику.
Крім цього, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки у випадку внесення застави строком до 23.11.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 3) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з 25.09.2025 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 23.11.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) гривень (350 х 3028 грн. = 1 059 800 грн.).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 23.11.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 29.09.2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1