Справа № 946/7539/25
Провадження № 1-кс/946/1927/25
26 вересня 2025 року Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.09.2025 року ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та зобов'язання вчинити певні дії, якою просить: визнати бездіяльність дізнавача ОСОБА_4 незаконною; зобов'язати уповноваженого дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області розглянути її заяву від 17.09.2025 року про визнання потерпілою та ухвалити процесуальне рішення та вручити його копію у встановлений КПК України спосіб.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 17.09.2025 року вона звернулась до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про визнання її потерпілою. Проте станом на дату звернення зі скаргою відомості про розгляд її заяви відсутні, дізнавачем не прийнято жодного рішення відповідно до ст. 220 КПК України, тому вбачається його бездіяльність.
24.09.2025 року ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі.
Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву від 26.09.2025 року про розгляд справи за її відсутності.
Дізнавач СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 надала заяву від 26.09.2025 року про розгляд справи за її відсутності, якою надала копії супровідного листа та постанови про відмову визнання ОСОБА_3 потерпілою.
В силу ст. 107 КПК України технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Дослідивши матеріали скарги, вивчивши інші матеріали, що містяться в матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 7 КПК України встановлені загальні засади кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься публічність.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Частиною 2 ст. 220 КПК України передбачено, що про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Статтями 303, 304 КПК визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, право на оскарження та строк подання скарги.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Судом встановлено, що 17.09.2025 року ОСОБА_3 звернулась до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про визнання її потерпілою.
З долучених дізнавачем до матеріалів справи копії супровідного листа та постанови про відмову у визнанні потерпілим вбачається, що постановою дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 25.09.2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 17.09.2025 року про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12025166150000095 від 28.03.2025 року, про що ОСОБА_5 повідомлено шляхом направлення вказаної постанови дізнавача на адресу заявника супровідним листом № 195229-2025 від 25.09.2025 року.
Таким чином, враховуючи, що матеріали справи містять інформацію, що заява ОСОБА_3 від 17.09.2025 року розглянута з винесенням відповідної постанови та останній повідомлено про прийняте рішення, слідчий суддя з цих підстав приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині зобов'язання уповноваженого дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 17.09.2025 року про визнання потерпілою.
Одночасно слідчий суддя зауважує, що главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Статтями 303, 304 КПК визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, право на оскарження та строк подання скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не наділений повноваженнями визнавати бездіяльність дізнавача незаконною та зобов'язати дізнавача ухвалити конкретне процесуальне рішення з врученням його копії, а тому в цій частині скарга також задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303 - 305, 307, 309, 220, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1