29 вересня 2025 року
м. Київ
справа №420/31318/23
адміністративне провадження №К/990/35416/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів -Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної установи «Центр пробації»
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року
у справі № 420/31318/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Центр пробації", в якому просив:
- визнати протиправною відмову Державної установи "Центр пробації" у проведенні повного розрахунку при звільненні - виплату в день звільнення додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в сумі 30000 грн;
- зобов'язати Державну установу "Центр пробації" здійснити нарахування та виплату передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткової щомісячної винагороди в період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 р.р. в розмірі 30000 грн щомісячно, а з 01.06.2022 по 31.12.2022 р.р. - у розмірі до 30000 грн на місяць пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у місяці з врахуванням пункту 8 "Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Державної установи "Центр пробації" ОСОБА_1 в проведенні повного розрахунку при звільненні - виплату в день звільнення додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в сумі 30000 грн.
Зобов'язано Державну установу "Центр пробації" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткової щомісячної винагороди в період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі 30000 грн щомісячно, а з 01.06.2022 року по 31.12.2022 року - у розмірі до 30000 грн на місяць пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у місяці з врахуванням пункту 8 "Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна установа «Центр пробації» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 02 липня 2025 року та від 14 серпня 2025 року касаційні скарги Державної установи «Центр пробації» повернуто особі, яка її подала.
25 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга повторно.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки застосовано невірне тлумачення пункту 1 Постанови № 168 в редакції від 01.07.2022; пункту 1 Постанови № 168 в редакції від 08.10.2022., з порушенням норм процесуального права, оскільки висновки судів, щодо наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, зроблений без належної оцінки матеріалів справи та проведення комплексного аналізу зазначеної норми Закону, що свідчить про недотримання вимог статті 242 КАС України.
Водночас, скаржник посилається на висновки судів, викладені у аналогічних справах № 520/476/24 та № 400/1895/23.
Так колегія суддів зазначає, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній відсутні посилання на відповідний підпункт частини четвертої статті 328 КАС України та належне обґрунтування такого посилання.
Разом з тим, Верховний Суд в ухвалі від 14 серпня 2025 року аналізував посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі № 400/1895/23 та зазначив наступне.
Так Судом встановлено, що скаржник посилається на постанову, у якій суд надав висновки щодо права на отримання додаткової щомісячної винагороди, у розмірі 30000 грн, встановленою № 168 у період, зокрема, з 08.07.2022 по 17.10.2022. Тоді як у даній справі позивач просив нарахувати додаткову щомісячну винагороду в період з 01.06.2022 по 31.12.2022, що не охоплює весь період відповідно до сформованих висновків. З огляду на зазначене, скаржнику необхідного уточнити підстави касаційного оскарження, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
Проте, вказане зауваження Суду заявник не взяв до увагу, фактично подав касаційну скаргу з тих же підстав.
Водночас, Суд відхиляє посилання на висновки, сформовані у справі № 520/476/24, оскільки дану справу Верховний Суд не переглядав у касаційному порядку, а тому відповідно висновки не були сформовані. Згідно з нормами КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень є, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. А тому незастосування висновків апеляційної інстанції не є підставою для касаційного перегляду.
Так відповідач формально підійшов до виконання ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2025 року, оскільки не врахував зазначені зауваження.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
У зв'язку з перебування судді-доповідача у відпустці, розгляд цієї касаційної скарги відбувся після її виходу.
Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 420/31318/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко