29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2107/23 пров. № А/857/12063/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судова-Хомюк Н.М.
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 300/2107/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною,
суддя у І інстанції Главач І.А.,
час винесення ухвали не зазначено,
місце винесення ухвали м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту ухвали не зазначено,
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа №300/2107/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023, яке набрало законної сили 26.06.2023, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки за № 2699 від 14.03.2023 Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15 м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідно до складеної Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» нової довідки за № 2699 від 14.03.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за прирівняною посадою, із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
17.08.2023 Івано-Франківським окружним судом видані виконавчі листи у справі №300/2107/23.
На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №300/2107/23 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування вказано заяви ОСОБА_1 зазначає, що судове рішення від 24.05.2023 у справі №300/2107/23, яке набрало законної сили 26.06.2023, відповідачем не виконано, не здійснено з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» нової довідки за № 2699 від 14.03.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за прирівняною посадою, із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а тому є необхідність встановлення судового контролю за його виконанням.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в задоволенні заяви позивача від 21.02.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №300/2107/23 відмовлено.
Не погодившись із ухвалою про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою справу направити до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено з невідповідністю висновків суду обставинам справи, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, неповним та неправильним дослідженням доказів та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт покликається на те, що судом залишено поза увагою те, що рішення суду фактично не було виконано, а саме - не здійснено з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» нової довідки за № 2699 від 14.03.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за прирівняною посадою, із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що ОСОБА_1 забезпечено виплату частини заборгованості за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 в сумі 7083,00 грн (по 2361,00 грн помісячно). Залишок невиплаченої заборгованості становить 142625,12 грн та буде виплачено на умовах визначеними Порядком виплати пенсій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважав за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023, яке набрало законної сили 26.06.2023, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки за № 2699 від 14.03.2023 Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15 м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідно до складеної Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» нової довідки за № 2699 від 14.03.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за прирівняною посадою, із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням оновленої довідки станом па листопад 2019 року, виплату якої здійснено з 01.08.2023 в сумі 9585,96 грн, що підтверджується копією розпорядження про проведений перерахунок пенсії.
Також, згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0903006133 ОСОБА_2 нараховано доплату, яку обчислено за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 в сум і 149708,12 грн.
Крім того, ОСОБА_1 забезпечено виплату частини заборгованості за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 в сумі 7083,00 грн (по 2361,00 грн помісячно), що підтверджується витягом з електронної бази Пенсійного фонду України з підсистеми Реєстр судових рішень.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції зазначив, що заявник не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у виконанні даного судового рішення та не довів наявності об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю, як зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, рішення суду залишиться невиконаним в частині або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі « ОСОБА_2»проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський Суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023, яке набрало законної сили 26.06.2023, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що у прохальній частині заяви про встановлення судового контролю від 21 лютого 2025 року позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватися судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. Встановлення судового контролю є специфічною формою судового провадження, яка має на меті забезпечення належного та в повному обсязі виконання рішення суду у тому випадку, коли інші встановлені законодавством механізми забезпечення такого виконання вичерпані та/або є неефективними.
Як встановлено судом першої інстанції, що на виконання рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням оновленої довідки станом па листопад 2019 року, виплату якої здійснено з 01.08.2023 в сумі 9585,96 грн, що підтверджується копією розпорядження про проведений перерахунок пенсії.
Також, згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0903006133 ОСОБА_2 нараховано доплату, яку обчислено за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 в сум і 149708,12 грн,
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 р. № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 788) суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, тобто за період з квітня 2019 по грудень 2020 року, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та будуть виплачені на умовах визначеними Порядком виплати пенсій, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 10 листопада 2021 №1165.
Абзацом 2 пункту І постанови Кабінету Міністрів України №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» (надалі - Порядок) передбачено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішення суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 4 Порядку пенсійні виплати за минулий період проводяться щомісячно отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період спрямовується частина бюджетних призначень, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Враховуючи вищенаведене, заборгованість в сумі 149708,12 грн за період з 01.12.2019 по 31.07.2023, внесена до Переліку боргів (згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1165), і буде виплачуватися при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету.
Крім того, ОСОБА_1 забезпечено виплату частини заборгованості за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 в сумі 7083,00 грн (по 2361,00 грн помісячно), що підтверджується витягом з електронної бази Пенсійного фонду України з підсистеми Реєстр судових рішень.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у своїх запереченнях також повідомило, що залишок невиплаченої заборгованості становить 142625,12 грн та буде виплачено на умовах визначеними Порядком виплати пенсій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 №1165.
Разом з тим, в силу правого регулювання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат чинним законодавством для органу Пенсійного фонду України не визначено/не передбачено.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно пунктів 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства.
Відтак кошти, які нараховані та підлягають виплаті ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 будуть виплачені за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Враховуючи наведене, виплата коштів за вказаний період не проведена з об'єктивних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, до яких належить Пенсійний фонд України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутня протиправна бездіяльність відповідача, так як фінансування пенсії позивачу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та фінансування таких виплат не залежить від волі вказаного суб'єкта.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Оскільки заявник не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у виконанні даного судового рішення та не довів наявності об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю, як зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, рішення суду залишиться невиконаним, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі викладено обґрунтування поважності причин неповного виконання судового рішення, що набрало законної сили, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 370, 382 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 300/2107/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний