Єд. унік. № 175/7461/25
Провадження № 2-а/243/69/2025
25 вересня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хороша Ксенія Геннадіївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
14 серпня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за підсудністю на підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хороша Ксенія Геннадіївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 20 березня 2025 року № 114, якою громадянина ОСОБА_1 , 1986 року народження, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 грн., за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №114 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яку вважає незаконною з наступних підстав.
Так, в доведенні вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, недостатньо лише одного адміністративного протоколу, в якому зазначено обставини скоєння правопорушення. Повинні бути додані й інші докази. Однак в протоколі про адміністративне правопорушення № 114, складеного відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які посилання на докази, якими підтверджується факт вчинення саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В додатках до протоколу міститься пояснювальна, але позивач ніякої пояснювальної не надавав. Крім того, в протоколі не зазначено, які саме дані позивач не оновив, тобто не вказані конкретні норми Закону, порушені позивачем. При складанні протоколу, уповноважена особа не зазначила та не надала докази неможливості отриманні інформації з відповідних реєстрів.
Оскаржувана постанова повністю повторює ті самі обставини та обгрунтування про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що зазначені і у протоколі, який не відповідає нормам законодавства щодо складання протоколу та яким не доведено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення. Крім того, зазначено, що інформацію, яку не оновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Разом з тим, позивачем зазначено, що у період з 18 травня 2024 року по день складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо позивача, Президент України лише приймав укази про продовження строку загальної мобілізації, які не є тотожними указу про загальну мобілізацію, який наприклад, був прийнятий 24 лютого 2022 року за № 65/2022. Отже обов'язок уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України у військовозобов'язаних може виникнути лише після 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ про оголошення мобілізації.
Після 18 травня 2024 року Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому у позивача не виникало обов'язку виконати припис абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підставі наведеного, позивач вважає, що спірна постанова є протиправною, необґрунтованою, такою що винесена з порушенням порядку розгляду, тому просив суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою, тому на думку позивача, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат, Хороша К.Г. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 березня 2025 року керівником-начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 відносно позивача було складено протокол № 114 про порушення ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що 15 березня 2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Однак, ОСОБА_1 станом на 15 березня 2025 року свої облікові дані не уточнив, чим порушив вищезазначений Закон під час дії на території України особливого періоду. Розгляд справи призначено на 10.00 год. 20 березня 2025 року.
Даних про те, що позивач ознайомлений та отримав копію вказаного протоколу матеріали справи не містять.
20 березня 2025 року керівником-начальником ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , розглянуто матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 та прийнято постанову № 114 по справі про адміністративне правопорушення. Суть правопорушення викладена в постанові аналогічна тій, що була вказана в протоколі №114. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн.
Оскаржувану постанову позивач отримав 27 березня 2025 року, що підтверджується його особистим підписом із проставленням дати отримання.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття особливого періоду визначено у ст. 1 Закону України «Про оборону України», відповідно до якої особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває наразі.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої продовжено і вона діє нині.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до положень абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Норма ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягала застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 ( далі по тексту - Порядок №1487).
Згідно з абз. 4 пп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 ( в редакції, яка була чинна станом на 18.07.2024 та на момент прийняття постанови від 20.03.2025) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1487 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд вважає, що у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити військово-облікові дані. При цьому, починаючи з 17.07.2024, не вчинення позивачем дій, які він повинен був вчинити у визначений законом строк, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З матеріалів справи встановлено, що позивач в порушення пп. 1 п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», не уточнив свої облікові дані, тому, своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У постанові зазначено дату розгляду справи, місце розгляду, посаду, звання та прізвище, ім'я по батькові особи, яка розглядає справу, особа, щодо якої розглядається справа, суть і обставини правопорушення, прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу.
Судом встановлено, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало саме невиконання обов'язку з уточнення ним облікових та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.
Доводи позивача щодо можливості відповідача отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів (шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), тому держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач, тому примітка до ст. 210 КУпАП у спірних правовідносинах, не підлягає застосуванню.
Отже, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості до закінчення встановленого законодавством строку (до 16.07.2024 включно) скористатися іншим шляхом оновлення облікових даних. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України того, що ним вживалися заходи щодо будь-якого способу уточнення/оновлення персональних даних в оскаржуваний період та виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Строки притягнення до адміністративної діяльності позивача, встановлені ст. 38 КУпАП, не порушені.
З огляду на викладене, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.03.2025 №114 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є правомірною, а тому скасуванню не підлягає.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про розподіл судових витрат. Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір, проте в разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73-77, 90, 246, 255, 271-272, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хороша Ксенія Геннадіївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 25 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Соловйова