16 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/3245/25 пров. № А/857/26208/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання: Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне о 16:27, повний текст якого складений 30 травня 2025 року, у справі № 460/3245/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
21 лютого 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» звернувся до суду з позовом до відповідача - Рівненської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №204060/2025/000001/2 від 20.01.2025.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про визначення митної вартості товарів від 20.01.2025 № 204060/2025/000001/2.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13572,12 грн та витрати по оплаті послуг з перекладу документів в сумі 3750,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції при винесенні зазначеного рішення було порушено норми статті 242 КАС України щодо повного з'ясування обставин по справі, що мають значення для її вирішення, таке не базується на нормах матеріального права, винесено з порушенням норм процесуального права в частині повноти та необ'єктивності оцінки доказів. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно доводів скаржника, за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів №№1-20 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, з розрахунку у національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2021 між італійською фірмою F.I.R. SAS DI F.I.R SERVIZI SRL, як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп», як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу товарів №3/2021 (а.с.43-54 т.1). Предметом Договору згідно пункту 1.1 є товар - запасні частини, номерні агрегати та аксесуари до автомобілів.
Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за товар встановлюється у євро та зазначається у інвойсах по кожній окремій поставці. Пунктом 2.2 Договору визначені умови поставки товарів - FCA VILLORBA (TV) Італія. Відповідно до Розділу 4 Договору - Покупцем здійснюється 100% передоплата за товар до відвантаження згідно проформи-інвойсу.
В рамках цього Договору Продавець продав Покупцеві частини до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації (описові частини граф митної декларації №25UA204060000373U1 від 20.01.2025).
Відповідно до рахунку-фактури Продавця №1/VEХ від 10.01.2025 за платіжною інструкцією від 13.01.2025 за №42JBKLР1 Покупцем перераховано 14130,00 євро на рахунок Продавця (код SWIFT-транзакції NJBKLР1DOMXSQ1) (а.с.65-85 т.1), після чого товар був відправлений Покупцеві.
На виконання умов Договору товар було ввезено на митну територію України. Декларантом позивача було оформлено та подано Рівненській митниці митну декларацію №25UA204060000373U1 від 20.01.2025 (а.с.14 - 42 т.1), за якою заявлено до митного оформлення товари: запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку, за заявленою митною вартістю на загальну суму поставки 14130,00 Євро. Митна вартість імпортованих товарів визначена за першим методом за ціною договору.
Для здійснення митного оформлення до митної декларації були надані документи: митна декларація країни відправлення MRN №24ITQTI1TAI548101792A9 від 15.01.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №3/2021 від 12.03.2021 з додатками, товаротранспортна накладна CMR А№078634 від 15.01.2025, рахунок-фактура №1/VEX від 10.01.2025, деталізацію до рахунку №1/VEX від 10.01.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.01.2025 за №42JBKLP1 (код SWIFT-транзакції NJBKLP1DOAMXSQ1), договір на перевезення №02/01/2022 від 02.01.2022, заявка на міжнародне перевезення вантажу №14-01 від 14.01.2025, рахунок за надані авто послуги №3276 від 16.01.2025, довідка про вартість перевезення вантажу №14 від 16.01.2025, комерційна пропозиція б/н від 02.01.2025, протокол узгодження ціни від 07.01.2025, прибуткова накладна №68 від 02.10.2024, бухгалтерська довідка до рахунку №1/VEX від 10.01.2025, інформаційна специфікація Продавця, Покупця до інвойсу №1/VEX від 10.01.2025.
20.01.2025 посадовою особою митниці надіслано декларанту повідомлення №606211, в якому вказано на виявлення “окремих розбіжностей та неточностей» та витребувано додатково заявку на здійснення перевезення вантажу згідно Договору №02/01/2022 від 02.01.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованих товарів на заявлених комерційних умовах поставки та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.163-165 т.1).
Також 20.01.2025 посадовою особою митниці повідомленням №606232 було вказано, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів за призначенням та технічними характеристиками, наведено перелік митних декларацій із зазначенням сум (а.с.166-168 т.1).
Листом №20/01 від 20.01.2025 декларант подав заявку на здійснення перевезення вантажу №14-01 від 14.01.2025 та повідомив, що інші документи надаватися не будуть (а.с.165 т.1).
20.01.2025 за результатами опрацювання поданої митної декларації та доданих до неї документів відповідачем прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів №204060/2025/000001/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості, та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204060/2025/000002 (а.с.169-187 т.1).
На обґрунтування прийняття рішення №204060/2025/000001/2 від 20.01.2025 про визначення митної вартості товару, митний орган в графі 33 зазначив:
1) копія митної декларації країни відправлення від 15.01.2025 № 25ITQTI1TAI01792A9 містить реквізити рахунку-фактури за кодом (№380) від 10.01.2025 №IT-2025-1/VEX, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури від 10.01.2025 №1/VEX, зазначеної в графі 44 МД під кодом документу 0380;
2) заявлений в гр.44 митної декларації під кодом 9000 документ, що позиціоновано як Бухгалтерська інформація формування ціни 1/VEX від 10.01.2025 не являється первинним документом бухгалтерського обліку та не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість, а тому не може слугувати документом, який підтверджує вартість імпортованого товару;
3) комерційна пропозиція від 02.01.2025 №б/н, Протокол погодження ціни 3/2021 від 07.01.2025 та інформ.специф.Продавця до інвойса 1/VEX від 10.01.2025, фактично дублюють цінову інформацію зазначену в Рахунку-фактурі (iнвойс) №1/VEX від 10.01.2025;
4) відповідно до пп. 2.3 Договору №02/01/2022 від 02.01.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні - замовником для здійснення конкретних перевезень подається перевізникові заявка на перевезення, Рахунок №3276 від 16.01.2025 за оплату за надані авто послуги містить також посилання на заявку №14-01 від 14.01.2025, яку до митного оформлення не подано.
Крім того, Рівненська митниця володіє інформацією стосовно митної вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з декларацією від 20.01.2025 №25UA204060000404U6 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Як передбачено частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята статті 54 МК).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості - частина шоста статті 54 МК.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Відтак, в силу приписів статті 55 МК України контролюючий орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: митна декларація країни відправлення MRN №24ITQTI1TAI548101792A9 від 15.01.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) №3/2021 від 12.03.2021 з додатками, товаротранспортна накладна CMR А№078634 від 15.01.2025, рахунок-фактура №1/VEX від 10.01.2025, деталізацію до рахунку №1/VEX від 10.01.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.01.2025 за №42JBKLP1 (код SWIFT-транзакції NJBKLP1DOAMXSQ1), договір на перевезення №02/01/2022 від 02.01.2022, заявка на міжнародне перевезення вантажу №14-01 від 14.01.2025, рахунок за надані авто послуги №3276 від 16.01.2025, довідка про вартість перевезення вантажу №14 від 16.01.2025, комерційна пропозиція б/н від 02.01.2025, протокол узгодження ціни від 07.01.2025, прибуткова накладна №68 від 02.10.2024, бухгалтерська довідка до рахунку №1/VEX від 10.01.2025, інформаційна специфікація Продавця, Покупця до інвойсу №1/VEX від 10.01.2025.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товару, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Згідно оскаржуваного рішення №204060/2025/000001/2 від 20.01.2025, митний орган зазначив, що копія митної декларації країни відправлення від 15.01.2025 №25ITQTI1TAI01792A9 містить реквізити рахунку-фактури за кодом (№380) від 10.01.2025 №IT-2025-1/VEX, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури від 10.01.2025 №1/VEX, зазначеної в графі 44 МД під кодом документу 0380.
Як встановлено судом, позивачем було подано до митного органу декларацію країни відправлення від 15.01.2025 №25ITQTI1TAI01792A9 (а.с.55-59 т.1), яка містить реквізити рахунку-фактури за кодом (№380) від 10.01.2025 №IT-2025-1/VEX.
Разом з тим, вказана різниця є внутрішньою деталізацією облікового номера Продавця, про що митниці неодноразово надавались письмові роз'яснення експортером та декларантом та відображалось у судових рішеннях, що набрали законної сили.
Крім того, як вірно зазначив суд, митна декларація країни відправлення - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) такої декларації. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наведений аргумент Рівненської митниці не може бути підставою для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару.
Щодо доводів апелянта, що заявлений в гр.44 митної декларації під кодом 9000 документ, що позиціоновано як Бухгалтерська інформація формування ціни 1/VEX від 10.01.2025, не являється первинним документом бухгалтерського обліку та не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість, а тому не може слугувати документом, який підтверджує вартість імпортованого товару, слід зазначити що відповідачем не обґрунтовано, яким чином надання позивачем бухгалтерської інформації із зазначенням загальної вартості товару ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару. Водночас, нормативно не передбачено обов'язковості зазначення саме балансової вартості товару.
Як встановлено судом, зазначені в бухгалтерській інформації дані щодо вартості товару відповідають вартості, яка зазначена у рахунку-фактурі від 10.01.2025 № 1/VEX та решті документів, долучених до митної декларації (а.с.86-162 т.1). Отже розбіжності в таких документах відсутні.
Щодо доводів відповідача про те, що «комерційна пропозиція від 02.01.2025 №б/н, Протокол погодження ціни 3/2021 від 07.01.2025 та інформ.специф.Продавця до інвойса 1/VEX від 10.01.2025, фактично дублюють цінову інформацію зазначену в Рахунку-фактурі (iнвойс) №1/VEX від 10.01.2025» суд вірно зазначив, що фактично в якості розбіжності митним органом вказано на тотожність усіх заявлених декларантом відомостей та їх повну відповідність у всіх товаросупровідних документах. Водночас, відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким чином вказана обставина впливає на визначення митної вартості товару та чому вона слугувала підставою для коригування митної вартості ввезеного позивачем на територію України товару.
Також відповідач у спірному рішенні зазначає, що відповідно до п.п. 2.3 Договору №02/01/2022 від 02.01.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні замовником для здійснення конкретних перевезень подається перевізникові заявка на перевезення, Рахунок №3276 від 16.01.2025 за оплату за надані авто послуги містить також посилання на заявку №14-01 від 14.01.2025, яку до митного оформлення не подано.
Разом з тим, як встановлено судом у судовому засіданні, згідно митної декларації №25UA204060000373U1 від 20.01.2025 позивачем в графі 44 зазначено, що до митної декларації додається заявка на перевезення №14-01 від 14.01.2025 (а.с.28 т.1 на звороті). Крім того, така заява була надано додатково підчас митної консультації з декларантом, що підтверджується листом від 20.01.2025 №20/01 (а.с.165 т.1).
Також подання вказаної заявки до митного оформлення підтверджується карткою відмови UA204060/2025/000002, де вона зазначена в переліку документів доданих до митного оформлення (а.с.185 т.1).
З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що відповідний аргумент не відповідає обставинам справи та спростовується зібраними у справі доказами. Водночас, суд вважає необхідним зазначити, що заявка до договору перевезення не є документом, на підставі якого формується митна вартість товару.
Що стосується інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби, то така взагалі не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.
Поряд із тим, як враховано судом, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, у рішенні, яким коригується митна вартість товару, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.
Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Суд вірно зазначив, що твердження відповідача про наявність у нього сумнівів, не є логічними, при цьому, відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були неповними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар, в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін зовнішньоекономічного договору.
Разом з тим, в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачені чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
З урахуванням наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар.
Водночас дослідивши зібрані у справі докази колегія суддів приходить до висновку, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які розбіжності в цій частині, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів відсутні.
Стосовно ж здійсненого коригування митної вартості товару, то відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях про неповноту і недостовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Як наслідок, відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204060/2025/000001/2 від 20.01.2025.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України
Керуючись статтями 139, 195, 242, 243, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №460/3245/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 26.09.25