29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3071/25 пров. № А/857/30389/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушкаренко Олександри Олександрівни на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, ухвалене суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгород, у справі № 260/3071/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасвання рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
24 квітня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення командира, оформлене листом №1136 від 06.03.2025 (відповідь на рапорт ОСОБА_1 ), що полягає у відмові у звільненні його з військової служби;
- зобов'язати прийняти рішення про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції норми, яка діяла на дату подання ним рапорту про звільнення з військової служби), за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи;
- стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Пушкаренко Олександра Олександрівна оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідністю висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що саме через протиправну бездіяльність відповідача та порушення строків розгляду рапорту, вже протягом 2-х років Позивач вимушений неодноразово звертатися до суду задля захисту своїх прав, що були протиправно порушені відповідачем ще у травні 2023 року.
Зазначає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми закону, які є чинними на час виникнення спірних відносин.
Спірні правовідносини склались в період дії закону, який надавав законне право позивачу на звільнення. При цьому, на момент звернення позивача з рапортом про звільнення законодавство не вимагало подання документів, які підтверджують певний діагноз для особи з інвалідністю ІІІ групи, причин встановлення інвалідності та/або документів, які підтверджують те, що особа з інвалідністю потребує стороннього догляду.
Також зазначає, що з метою відновлення порушеного права позивача, Військова частина НОМЕР_1 зобов'язана розглянути рапорт, поданий 24.05.2023, за законодавством, що діяло на момент його подання, без врахування внесених в подальшому законодавчих змін та прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції норми, яка діяла на дату подання ним рапорту про звільнення з військової служби), за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
Вважає, що посилання суду на потенційну можливість повторного звернення позивача із рапортом не є належним засобом захисту порушеного права, а тому не може вважатися достатнім правовим механізмом відновлення його законних інтересів.
Звертає увагу суду, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, вважає, що з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача, необхідним є саме зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції норми, яка діяла на дату подання ним рапорту про звільнення з військової служби), за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.05.2023 сержантом ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції норми закону, що діяла на момент подання рапорту), а саме: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час воєнного стану): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Необхідність звільнення з військової служби обґрунтовувалася тим, що дружина позивача, ОСОБА_2 , є особою із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №294599, з огляду на що він не бажав продовжувати військову службу.
Відповідно, до рапорту були долучені нотаріально засвідчені копії відповідних підтверджуючих документів:
1) Нотаріально посвідчена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
2) Нотаріально посвідчена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 (дружини);
3) Нотаріально посвідчена копія Свідоцтва про одруження НОМЕР_2 ;
4) Нотаріально посвідчена копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №294599;
5) Нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення про отримання пенсії по інвалідності серії НОМЕР_3 .
Військова частина НОМЕР_1 відмовила у розгляді вказаного рапорту через відсутність ОСОБА_1 , за межами району виконання завдань військовою частиною НОМЕР_1 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року по справі №260/10614/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт сержанта ОСОБА_1 від 24.05.2023 року про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та прийняти по ньому рішення, про що письмово повідомити позивача.
21.02.2025 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №260/10614/23 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - без змін.
Після чого, 24.03.2025 року позивач отримав від військової частини НОМЕР_1 відповідь на рапорт ОСОБА_1 № 1136 від 06.03.2025, у якій відповідач повідомив, що відсутні підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, повідомлено, що у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутня зазначена Вами у рапорті підстава для звільнення з військової служби, а саме «у зв'язку з наявністю дружини ОСОБА_2 , яка є особою із числа осіб з інвалідністю III групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 294599».
Водночас зазначено, що відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі ( під час дії воєнного стану ): «у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка ) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів».
Так, відповідачем відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, оскільки на дату розгляду рапорту позивача від 24.05.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме «у зв'язку з наявністю дружини ОСОБА_2 , яка є особою із числа осіб з інвалідністю III групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 294599», у військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставах, вказаних у даному рапорті, та згідно долучених до рапорту документів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не звільнення його з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як передбачено ч. 4 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України №2232-XII.
Як передбачено підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у випадку коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
За приписами пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
У пункті 116 Положення №1153/2008 наведені випадки, за яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Відповідно до вимог пункту 117 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
- у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
- у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
- у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військовому званні - Президентом України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як передбачено пунктами 241, 242 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Згідно вимог пунктів 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Як передбачено пунктом 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до пункту 5 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» та визначено підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Разом з тим, згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній станом на час подання рапорту - 24.05.2023) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
З 18.05.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX.
Як передбачено підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, у редакції з 18.05.2024, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до частини 12 статті 26 Закону у редакції з 18.05.2024, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Отже, норма, що регулює підстави звільнення з військової служби зазнала змін, зокрема така підстава для звільнення, як необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Як встановлено судом, позивачем рапорт про звільнення з військової служби подано 24.05.2023, однак, як встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі №260/10614/23 вказаний рапорт не було розглянуто по суті, та, відповідно вказаним рішенням було зобов'язано відповідача розглянути поданий рапорт по суті.
Після набрання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі №260/10614/23 законної сили (21.02.2025) відповідачем було розглянуто рапорт позивача та за результатами розгляду такого військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 06.03.2025 №1136, якою відмовлено позивачу у звільненні з військової служби, оскільки до рапорту не долучено жодних документів, що підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді дружини ОСОБА_2 та наявності у неї захворювання та/або причину інвалідності, що передбачені абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На переконання позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 при розгляді його рапорту про звільнення неправомірно застосовано норми Закону №2232-ХІІ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, які набрали чинності 18.05.2024 та, як наслідок, відмовлено у звільненні з військової служби. Позивач вважає, що при розгляді рапорту необхідно застосовувати законодавство, яке діяло на момент подання такого рапорту, тобто до 18.05.2024.
Згідно норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинній станом на час подання рапорту - 24.05.2023, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 вказаного закону було визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та/або у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції чинній на час розгляду рапорту позивача) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі (під час дії воєнного стану): «у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів».
Між тим, таку підставу для звільнення з військової служби як «наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи», яка була у попередній редакції статті 26 Закону №2232-XII (до 18 травня 2024 року), нова редакція цієї статті 26 названого Закону (після внесення змін Законом №3633-IX) не містить.
Отже, як вірно зазначено судом, правове регулювання підстав звільнення з військової служби при наявності у військовослужбовця дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю починаючи з 18 травня 2024 року зазнало змін.
Так, з огляду на зміст внесених Законом №3633-IX змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 18 травня 2024 року підставу для звільнення під час дії воєнного стану з військової служби через сімейні обставини, зокрема, «у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів».
Таким чином, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною «наявності у військовослужбовця дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи» військовослужбовець має довести факт встановлення дружині інвалідності III групи, внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Як передбачено пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Як передбачено абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції №170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Подання рапорту “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Як встановлено судом, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби тим, що його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи. При цьому рапорт про звільнення з військової служби за наявності саме таких сімейних обставин позивач подав 24.05.2023, тобто на час чинності положень підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, які передбачали звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Разом з тим, статтею 58 Конституції України визначено загальні принципи дії закону у часі. Зокрема, частиною першою названої статті передбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Такі принципи в цілому роз'яснено у рішеннях Конституційного Суду України, відповідно до яких: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012).
До правовідносин застосовується та норма права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності суб'єктом владних повноважень.
Також у рішенні Конституційного Суду України від 02 липня 2002 року №13-рп/2002 зазначено, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.
Конституційний Суд України зауважив, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Якщо ж правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення від 12 липня 2019 року №5-р (І)/2019).
Таким чином, якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується до цих правовідносин з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.
Як встановлено судом, рапорт про звільнення з військової служби позивач подав 24.05.2023, а 18 травня 2024 року набрав чинності Закон №3633-IX, яким внесено зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас, вказаний рапорт було розглянуто відповідачем на виконання рішення суду 06.03.2025.
Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, спірні правовідносини, які почались 24 травня 2023 року (дата подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби) не були завершені на час набрання чинності Законом №3633-IX. Натомість факт відмови в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби мав місце вже після набрання чинності відповідних змін в законодавстві (тобто після 18 травня 2024 року), якими передбачений вже інший перелік умов та підтверджуючих документів, необхідних для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у даних спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, які набрали чинності 18 травня 2024 року.
Тому, військова частина НОМЕР_1 , приймаючи рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби, не могла керуватись вже не чинними нормами підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які до внесення змін Законом №3633-ІХ передбачали звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.
Внесені Законом №3633-ІХ зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які набули чинності 18 травня 2024 року, не передбачають ретроактивної дії закону, що давало б можливість командиру Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача зі служби саме з таких підстав, про йдеться у поданому ним рапорті.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наведені вище обставини унеможливлюють прийняття рішення про звільнення з військової служби за поданим рапортом позивача на підставі вже не чинних норм підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією (частина друга статті 19 Конституції України) та законами України, чинними на час прийняття оскаржуваної відмови, а тому така не може бути визнана судом протиправною, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушкаренко Олександри Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 260/3071/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк