29 вересня 2025 рокуСправа №160/4819/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії
13 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке ухвалено протоколом № 23 від 22.11.2024 та доведено до відома позивача повідомленням №1082 від 22.11.2024;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів і з направленням ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку довідки про надання відстрочки за встановленою формою.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки його батько має другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності, догляд надається саме позивачем, а інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, відсутні.
Ухвалою від 18 лютого 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 24 березня 2025 року суд позовну заяву залишив без руху і встановити позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою від 07 квітня 2025 року суд продовжив розгляд справи № 160/4819/25.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку як військовозобов?язаний у ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_3 .
В зв?язку із наявністю законних підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на виконання припису підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, ОСОБА_1 листом від 13.11.2024 направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки, до якої додав документи на підтвердження підстав для відстрочки з урахуванням вимог абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. До заяви позивач долучив наступні документи: копію паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; копію тимчасового посвідчення ; копія витягу з додатку «ІНФОРМАЦІЯ_7»; копію свідоцтва про народження; копію паспорту ОСОБА_3 ; копію посвідчення, копію довідки МСЕК № 191209; копію довідки МСЕК № 129450, копію заяви № 2954; копію довідки № 3618.
Зазначений лист направлявся оператором поштового зв?язку АТ «Укрпошта» і отриманий адресатом 20.11.2024.
В листопаді 2024 року ОСОБА_4 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення № 1082 від 22.11.2024, в якій ному повідомлено про те, що Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву ОСОБА_1 та протоколом № 23 від 22.11.2024 ухвалено рішення про відмову в наданні відстрочки в зв?язку з тим, що хоча батько заявника ( ОСОБА_3 ) розірвав шлюб зі своєю дружиною ОСОБА_5 , проте, в силу приписів ст. 76 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї під час шлюбу.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 р.,№69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перелік необхідних документів, які підтверджують право на відстрочку військовозобов'язаного, передбачено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
Так, для підтвердження права на відстрочку за пунктом 13 частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов'язані подають наступні документи:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
За обставин справи позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації з причин того, що він має батька з інвалідністю ІІ групи, який потребує стороннього догляду та знаходиться на утриманні позивача.
До заяви позивач долучив всі необхідні документи для підтвердження наведених обставин.
Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Оцінюючи спірне рішення, суд зазначає, що відповідно до п. 59, 60 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно із ч. 8 ст. 5 вказаного вище Закону, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_8, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста (ст. 7 Закону).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Отже, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, чого зроблено не було.
Відповідач вказує, що у позивача є матір, яка в силу положень Сімейного кодексу України є особою, яка зобов'язана утримувати свого чоловіка, якому встановлена ІІ група інвалідності. Те, що між батьком та матір'ю розірваний шлюб, то на переконання відповідача, не позбавляє обов'язку у колишньої дружини утримувати свого чоловіка за умови, що інвалідність встановлена до розірвання шлюбу.
Суд відхиляє такі доводи, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
З аналізу положень вказаної статті, можна дійти висновку, що особа має право на утримання після розірвання шлюбу, а не обов'язок її утримувати, при тому за умови можливості в іншої особи надавати матеріальну допомогу.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про протиправність рішень Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлених протоколом комісії в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 .
Щодо способу поновлення порушених прав позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС Україниу випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В цьому випадку, суд вбачає, всі умови позивачами були виконанні для того щоб суб'єкт владних повноважень міг прийняти рішення на їх користь.
Надання відстрочки від призову, за наявності підстав, є не правом, а обов'язком відповідача.
У відповідача під час надання відстрочки від призову відсутні дискреційні повноваження. Оскільки, дискреційні повноваження це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання.
А відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у відповідачів є лише один правомірний варіант вирішення питання, якій залежить від наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні відстрочки. За наявністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача відмова у наданні відстрочки, а надання такої відстрочки буде неправомірним. За відсутністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача надання відстрочки від призову, а відмова у наданні відстрочки буде неправомірним.
У цьому випадку, суд вбачає, що позивач повністю відповідає вимогам п.13 ч.1 ст.23 Закону, надав всі можливі документи, які підтверджують його право на відстрочку. Інших підстав для відмову у наданні відстрочки від призову позивачу, відповідач на наводить. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на відстрочку на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону, а тому способом поновлення його прав, є саме зобов'язання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів і з направленням ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку довідки про надання відстрочки за встановленою формою.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд зробив висновок про задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке ухвалено протоколом № 23 від 22.11.2024 та доведено до відома позивача повідомленням №1082 від 22.11.2024.
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів і з направленням ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку довідки про надання відстрочки за встановленою формою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук