25 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/27031/22
Провадження № 11-кп/820/477/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22022240000000122 від 05.05.2022, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року, -
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сариг-Сеп, Каа-Хемського району, Республіка Тива, громадянина Російської Федерації, місце проживання невідоме, депутата Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 8 скликання, робоча адреса: Російська Федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, 1,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 110 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять років) з конфіскацією усього належного йому майна.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_7 ухвалено обраховувати з дня його затримання на виконання вироку.
Обраний ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до вирішення судом питання про його застосування, але не довше ніж до набрання вироком законної сили.
За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ, будучи представником влади РФ, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів Російської Федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і ЗС Російської Федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений ст.ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, 15 лютого 2022 року, за адресою Російська Федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, прийняв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав постанову із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022 року, за тією ж адресою, прийняв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів 15.02.2022 Державна Дума Російської Федерації, в складі якої перебував депутат ОСОБА_7 , звернулася до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
18.02.2022 керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення на тимчасово окупованих територіях України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
19.02.2022 вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
21.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік. В цей же день, президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де було обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ, до складу якої входив також депутат ОСОБА_7 , та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». Цього ж дня президент РФ підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
22.02.2022 президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день були ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ. Як наслідок рішень прийнятих депутатами Державної Думи РФ, в цей же день, 22.02.2022 року, президент РФ з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну направив до Ради федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
23.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента РФ з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
24.02.2022 о 5 годині президент РФ оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні. В подальшому, цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно було здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
Починаючи з 5 години 24.02.2022 підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
У зв'язку з військовою агресією Россійської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022. На тепер строк дії воєнного стану не скасовано.
Визнання інших державних утворень так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки» у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України.
Внаслідок ратифікації 22.02.2022 року договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, Російська Федерація під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24.02.2022 року повномаштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки, а отже у такий спосіб ОСОБА_7 будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисні дії, які виразились у посяганні на територіальну цілісність і недоторканість України з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, за що підлягає кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 110 КК України.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок відносно ОСОБА_7 скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України.
Вважає, що фактичні обставини за період до вересня 2021 року не можуть стосуватися обвинувачення ОСОБА_7 , оскільки останній вступив у повноваження депутата Державної Думи Федеральних зборів рф 19 вересня 2021 року.
Вказує, що не надано стороною обвинувачення в ході розгляду справи доказів щодо наявності попередньої змови осіб, більше того, не визначено, з якими особами - представниками влади рф було вчинено інкримінований злочин, чи маються на увазі інші депутати, чи мова іде про усіх представників влади рф та так званих ДНР і ЛНР, як описано у фактичних обставинах, не конкретизовано як вказані дії потягли настання тих наслідків, про які зазначено в обвинуваченні, а саме загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Посилається і на те, що жодних доказів того, що обвинувачений міг або повинен був передбачати, що його участь у голосуванні призведе до загибелі людей, стороною обвинувачення не надано. Згідно обвинувального акта потерпілі у вказаному кримінальному провадженні відсутні та шкода не завдана.
На думку апелянта доручення Генерального прокурора ОСОБА_8 від 14 березня 2022 року про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022000000000083 за підозрою ОСОБА_9 , яким доручено Слідчому відділу Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, здійснено без встановлення неефективності досудового розслідування, а відтак з недотриманням належної правової процедури застосування ч.5 ст.36 КПК України, наслідком чого є те, що докази здобуті в даному кримінальному провадженні після 14.03.2022 є недопустимими.
Зазначає, що відомості протоколу огляду публікацій на офіційному сайті державної думи російської федерації від 10.03.2022 та відомості протоколу огляду електронних документів від 07.04.2022 є неналежними доказами, оскільки вони посвідчують процедуру розгляду законопроекту, але жодним чином не свідчать про вчинення умисних дій за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Вказує, що судом здійснено розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, а повідомлення через публікацію повісток в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, не забезпечує повідомлення ОСОБА_7 про кримінальне переслідування та пред'явлене обвинувачення.
Посилається і на те, що чинне законодавство не передбачає можливості перегляду вироку, ухваленого в спеціальному судовому провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_7 повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом опублікування відповідної інформації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно положеннями ст.297-5 КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин вказаних у вироку, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами, яким місцевий суд надав правильну юридичну оцінку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.
Протоколом огляду від 10.03.2022 мережі Інтернет, а саме публікації сайту «http://vote.duma.gov.ru/vote/117112», який являє собою офіційний сайт вищого законодавчого органу влади Російської Федерації та у якому виявлено інформацію про аналіз результатів голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 15.02.2022 за звернення до президента російської федерації про визнання незалежності такзваних «ДНР» і «ЛНР», відповідно до якого за вказане звернення проголосувало «за» 351 депутат з 368присутніх та відповідно до поіменного списку, серед тих хто голосував «за» зазначено і ОСОБА_7 .
Протоколом огляду від 10.03.2022 мережі Інтернет, а саме інформаційного ресурсу «http://vote.duma.gov.ru/vote/117233» який являє собою офіційний сайт вищого законодавчого органу влади Російської Федерації та у якому виявлено інформацію про аналіз результатів голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 22.02.2022 за проєкт федерального закону №75578-8 «О ратификаци Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Российской Федерацией и Донецкой Народной Республикой», відповідно до якого за прийняття вказаного законопроєкту проголосувало «за» 400 депутатів з 400 присутніх та відповідно до поіменного списку, серед тих хто голосував «за» зазначений і ОСОБА_7 .
Протоколом огляду від 10.03.2022 мережі Інтернет, а саме інформаційного ресурсу «http://vote.duma.gov.ru/vote/117237», який являє собою офіційний сайт вищого законодавчого органу влади Російської Федерації та у якому виявлено інформацію про аналіз результатів голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів РосійськоїФедерації 22.02.2022 за проєкт федерального закону№75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Российской Федерацией и Луганской Народной Республикой», відповідно до якого за прийняття вказаного законопроєкту проголосувало «за» 400 депутат з 400 присутніх та відповідно до поіменного списку, серед тих хто голосував «за» зазначений і ОСОБА_7 .
Інформація про результати голосування депутатів Державної Думи РФ зафіксована на DVD диску, який є додатком до протоколів оглядів від 10.03.22 - VIDEX EXCELLENTI DVD-R 16x, 4.7 GB, 120 MIN, на якому записано папки з назвами «Результати голосування депутатів Державної Думи РФ від 15.02.2022 ДНР»; «Результати голосування депутатів Державної Думи РФ від 22.02.2022 ДНР»; «Результати голосування депутатів Державної Думи РФ від 22.02.2022 ДНР».
Протоколом огляду електронних документів, з додатками ( у тому числі оптичним диском), проведений старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ у Хм.обл майором юстиції ОСОБА_10 від 07.04.22р., у якому здійснено огляд ресурсів мережі Інтернет на предмет наявності інформації щодо реєстрації та руху: постанови №58243-8 «Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания РФ К Президенту Росийской Федерации ОСОБА_11 о необходимомти принзнания Донецкой Народной Республики и Луганской народной Республики», федеральних законів рф «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Донецкой народной Республикой» №75577-8 від 22.02.2022 та №75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Луганской народной Республикой», у якому оглянуто тексти проектів федеральних законів, відеозаписи, стенограми та результати голосувань депутатів у засіданнях Державної Думи Федерального Зібрання РФ по зазначеним законопроектам та згідно яких встановлено що ОСОБА_7 проголосував «ЗА». У додатках до цього протоколу містяться паспортні дані проекту постанови №58243-8 «Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания РФ К Президенту Росийской Федерации ОСОБА_11 о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской народной Республики», текст проекту «Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания РФ К Президенту Росийской Федерации ОСОБА_11 о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской народной Республики», у якому наголошується на тому, що: «Депутаты Гос. Думы считают обоснованным и морально оправданным признание ДНР и ЛНР», що вказує на пряму зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, окрім того в тексті зазначається, що «такое признание создаст обоснования для обеспечения гарантий безопасности и защиты народов от внешних угроз и обеспечит регулирование всех аспектов сотрудничества и взаимопомощи, включая вопросы безопасности. Також, в додатках містяться паспортні дані законопроекту №75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Луганской народной Республикой», та законопроекту №75578-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Донецкой народной Республикой», їх тексти, у яких прямо вказується ( у статтях 3, 4, 5, 7) на надання з боку РФ військової допомоги для «устранения угрозы». Саме ці статті вказують на початок військових дій на території України.
Голосування за проекти вказаних федеральних законів про ратифікацію договорів проведено одноголосно, жодний з депутатів Держдуми не проголосував проти, що є неможливим у демократичному суспільстві та безумовно свідчить про попередню змову групою осіб на здійснення саме такого голосування.
Про попередню змову групою осіб також свідчать виступи окремих депутатів Державної Думи Російської Федерації, безпосередньо перед самим голосуванням 22.02.2024, зокрема ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також офіційного представника президента Російської Федерації ОСОБА_16 , які позитивно оцінюють «прийняте рішення», як доконаний факт.
Визнання інших державних утворень так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки» у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України.
Внаслідок ратифікації 22.02.2022 договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, Російська Федерація під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24.02.2022 року повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.
Відтак, дії обвинуваченого, які призвели до тяжких наслідків оцінюються судом, як загальновідомий факт, що випливає з численних свідчень про загибель людей спричинену незаконним вторгненням збройних сил РФ в Україну та факт настання тяжких наслідків, які настали в результаті такого вторгнення, а також окупація значної частини території України та додатково доводиться дослідженими у судовому засіданні вироками судів України, якими встановлено факти воєнних злочинів, вчинених військовослужбовцями ЗС РФ на території України, наслідком яких є загибель людей, у тому числі цивільних осіб, це зокрема: вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 13.06.2024 року, справа № 748/2095/23(дата набарання законної сили 11.10.2024 року); вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31.05.2024 року, справа №748/1469/24 (дата набрання законної сили-02.07.2024року); вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 03.06.2024 року, справа №588/156/24 (дата набрання законної сили 04.07.2024 року); вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 року, справа №369/3120/23 (дата набрання законної сили 09.02.2024 року); вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 року, справа №585/2381/22 (дата набрання законної сили 20.11.2023 року); вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26.04.2023 року, справа №733/923/22 (дата набрання законної сили 26.07.2023 року).
Факт військового вторгнення РФ на територію України з 24 лютого 2022 року встановлено рішеннями міжнародних організацій (резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ЕБ-П/І від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ).
Таким чином, загальновідомими є факти того, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку РФ частини території України є за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у цьому випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
Всім зібраним доказам у їх сукупності суд дав належну оцінку, вірно кваліфікувавши дії ОСОБА_7 за ч.3 ст.110 КК України, як умисні дії, вчинені представником влади, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням особи обвинуваченого, ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено, не знаходить таких і суд апеляційної інстанції.
Крім того, судом враховано дані про особу винного, його вік, сімейний і майновий стан, тяжкі наслідки вчиненого ним злочину, що спричинив масову загибель людей, значні руйнування, знищення чи пошкодження майна.
Доводи захисника про відсутність в обвинувальному акті потерпілих у даному кримінальному провадженні не заслуговують на увагу враховуючи наступне.
Визнання інших державних утворень так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки» у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України. Вказане стало однією з передумов повномаштабного військового вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, початку бойових дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 , а також інших депутатів Державної Думи рф призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей та заподіяння матеріальних збитків, що є загальновідомим фактом та не потребує доведення.
Захисник ОСОБА_6 , вказуючи в апеляційній скарзі про недопустимість протоколів огляду, не зазначає яким чином було істотно порушено права і свободи людини, тобто обвинуваченого ОСОБА_7 під час отримання вказаних доказів.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що збирання доказів, у тому числі й речових, у кримінальному провадженні відбувається через інститут слідчих дій.
Відповідно до ч.1 ст.223 КПК України саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Главою 20 Розділу ІІІ КПК України визначено перелік слідчих (розшукових) дій до вказаного переліку входить огляд, який передбачений ст.237 КПК України.
Частиною першою статті 237 КПК України встановлено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Абзацом другим ч.2 ст.237 КПК України встановлено, що огляд комп'ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).
Досудове розслідування проведено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Судом апеляційної інстанції порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом першої інстанції правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає, що посилаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст.94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України.
Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Не можуть бути задоволеними і вимоги апеляційної скарги про те, що розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого з огляду на таке.
Досудове провадження та судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_7 , який показів суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду не надходило.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 «Шомоді проти Італії», проведення заочного розгляду кримінального провадження відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (право на справедливий суд), тільки в тому випадку, якщо з боку державних органів будуть вжиті заходи забезпечення ретельної перевірки «з метою встановлення поза обґрунтованим сумнівом того, чи дійсно особа беззастережно відмовилася від свого права виступати в суді».
До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов'язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд «in absentia» допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов'язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів»; «Пуатрімоль проти Франції»).
Положенням ст. 297-1 КПК України передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, в тому числі і щодо злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 .
В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 11.04.2022 було повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, шляхом направлення повідомлення про підозру на електронну адресу державної думи федеральних зборів російської федерації та повістки про виклик ОСОБА_7 до слідчого відділу УСБУ у Хмельницькій області для його допиту в якості підозрюваного, однак останній не з'явився до слідчого без поважних причин.
Вказана інформація також була опублікована в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в газеті «Урядовий кур'єр», на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та УСБУ у Хмельницькій області, однак обвинувачений ОСОБА_7 до слідчого не з'явився.
При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника ОСОБА_6 , якому і було вручено копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, про що свідчить розписка наявна в матеріалах кримінального провадження.
Постановою слідчого від 04.05.2022 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук, який доручено оперативним підрозділам УСБУ у Хмельницькій області.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.07.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою; а ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022240000000122 від 05.05.2022 стосовно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.
Вказана інформація була в подальшому опублікована в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в газеті «Урядовий кур'єр».
Після надходження провадження до суду обвинувачений ОСОБА_7 інформувався також у всі доступні процесуальні для суду способи, передбачені ст. 323 КПК України. Зокрема, повідомлення про виклик до суду розміщувалися на офіційному веб-сайті офісу Генерального прокурора, на офіційному веб-сайті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, а також публікувалися в газеті «Урядовий кур'єр». Крім того усі судові засідання проводились за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.09.2023 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та вирішено проводити спеціальне судове провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права стати перед українським судом за вчиненні ним діяння, юрисдикцію якого над собою він не визнає та захищати себе безпосередньо в такому суді не бажає, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя колегія суддів оцінює, як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом вжито усіх достатніх заходів для дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя.
Твердження сторони захисту про те, що повідомлення через публікацію повісток в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, не забезпечує повідомлення ОСОБА_7 про кримінальне переслідування та пред'явлене обвинувачення, не є підставою для скасування оскаржуваного вироку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції враховано, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення ОСОБА_7 про здійснюване стосовно нього кримінальне провадження. Зокрема, окрім повідомлень у спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур'єр», ОСОБА_7 викликався до органу досудового розслідування також за допомогою публікацій повістки про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (т.1 а.к.п.91).
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_7 , обвинувальний акт були перекладені російською мовою та надіслані на електронну пошту за останнім відомим місцем роботи підозрюваного, а саме державної думи федеральних зборів російської федерації (т.1 а.к.п. 74-79).
Відповідно до ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Зважаючи на вищенаведене, заходи, спрямовані на вручення повідомлення про підозру особі, щодо якої його складено, але не вручено внаслідок не встановлення її місцезнаходження через її перебування на території рф вважаються вжитими, коли: повідомлення про підозру надіслано за останнім відомим місцем проживання чи перебування такої підозрюваної особи; повідомлення про виклик відповідної особи для вручення їй повідомлення про підозру опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування.
Доводи сторони захисту про відсутність в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, недоведеність його вини у пред'явленому обвинуваченні колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_7 згідно з пред'явленим обвинуваченням в посяганні на територіальну цілісність і недоторканість України, колегія суддів враховує, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, є національна безпека у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об'єктом може бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров'я особи, власність тощо.
Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України.
Суб'єкт вказаного злочину є загальним, суб'єктивна сторона характеризується виною у виді прямого умислу.
Відповідно до ст.26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення. При цьому статтею 27 КК України надане визначення видів співучасників, якими є: виконавець, організатор, підбурювач та пособник.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду № 10 від 06.11.2009 роз'яснено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен з них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.11.2019 (справа № 710/439/17) зазначив, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає з частини другої статті 28 КК, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому конклюдентними вважають мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.
У постанові від 14.05.2020 (справа 405/2648/18) Верховний Суд роз'яснив, що для висновку про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину досить встановлення узгодженості їхніх дій. Зокрема, як зазначив ВС у згаданій постанові, про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. Попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин.
У постанові від 10.12.2020 (справа 464/710/18) Верховний Суд зауважив, що домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов'язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ, 15 лютого 2022 року прийняв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де спільно з іншими депутатами підтримав постанову із зверненням до президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав та проголосував «за», а також безпосередньо прийняв участь у засіданні Державної Думи 22 лютого 2022 року, на якому підтримав та проголосував за ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою.
У подальшому такі дії депутатів Державної Думи призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Колегія суддів враховує, що голосування за проекти вищевказаних федеральних законів проведено одноголосно, жодний з присутніх депутатів державної думи не проголосував проти, що є неможливим у демократичному суспільстві та безумовно свідчить про попередню змову групи осіб на здійснення саме такого голосування.
Визнання інших державних утворень так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки» у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України.
Внаслідок ратифікації 22.02.2022 договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, Російська Федерація під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24.02.2022 повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.
Крім того, колегія суддів вважає, що маючи можливість голосувати по вказаних питаннях «проти» чи «утриматись» від голосування, адже наявні такі варіанти волевиявлення у інших депутатів ОСОБА_7 проголосував «за», здійснивши усвідомлений вольовий вибір.
Не знаходить колегія суддів і порушень щодо підслідності та підсудності даного кримінального провадження, про що зазначає в свої апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , враховуючи наступне.
Відповідно до змісту ч.5 статті 36 КПК України генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов'язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану. Отже, підставою для визначення підслідності кримінального провадження є не лише неефективність досудового розслідування, а й інші обставини обумовленні введенням воєнного стану, на що фактично послалася генеральний прокурор ОСОБА_8 у постанові від 14.03.2022 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, зокрема Службі безпеки України у Хмельницькій області та відповідно судовий розгляд відбувся за місцем закінчення досудового розслідування, що відповідає вимогам ст.32 КПК України.
Таким чином, у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила матеріальних чи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій.
Підстав для скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.2971, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3