Справа № 462/1679/25 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/811/2069/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
04 вересня 2025 року м.Львів
Справа № 462/1679/25
Провадження № 22-ц/811/2069/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 27 травня2025 року у складі судді Гедз Б.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи:- ТСЦ МВС у Львівській області Сервісний центр МВС № 4649, про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації, -
встановив:
10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи: ТСЦ МВС у Львівській області Сервісний центр МВС № 4649, про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 4649/2023/4085952 від 4 жовтня 2023 року; скасувати державну реєстрацію транспортного засобу на підставі цього договору. В обґрунтування позову посилається на те, що з 23 січня 2010 року по 18 січня 2024 року він (позивач) перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано рішенням суду від 18 січня 2024 року. Під час перебування у шлюбі ними було придбано автомобіль марки Peugeot 3008, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , договір купівлі-продажу зареєстровано у Сервісному центрі МВС № 4649. Рішенням суду від 6 березня 2024 року вказаний автомобіль визнано спільною сумісною власністю подружжя. Стверджує, що між ними не було досягнуто згоди щодо поділу майна. 4 жовтня 2023 року. ОСОБА_2 продала вказаний автомобіль ОСОБА_3 . Зазначає, що вказаний договір купівлі-продажу автомобіля укладено за відсутності його (позивача) згоди як подружжя на продаж такого майна. ОСОБА_3 як покупець була обізнана про судовий процес щодо розлучення та поділ майна. Вважає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу укладено між відповідачами з метою уникнення поділу майна подружжя. Просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 27 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що з 23 січня 2010 року по 18 січня 2024 року перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 . Рішенням суду від 18 січня 2024 року шлюб між ними було розірвано. Під час перебування у шлюбі ними придбано автомобіль марки Peugeot 3008, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рішенням суду від 6 березня 2024 року вказаний автомобіль визнано спільною сумісною власністю подружжя. Зазначає, що згоди щодо поділу майна між ними не було досягнуто. 4 жовтня 2023 року договір купівлі-продажу зареєстровано у Сервісному центрі МВС № 4649, згідно якого ОСОБА_2 продала вказаний автомобіль ОСОБА_3 . Такий договір купівлі-продажу їхнього автомобіля укладено за відсутності його згоди на продаж спільного майна.
З аслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 січня 2010 року, який розфрвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 січня 2024 року (справа № 462/9013/23).
Під час шлюбу сторони придбали автомобіль марки Peugeot, модель 3008, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_2 , такий був зареєстрований 13 лютого 2021 року на праві власності за ОСОБА_2 .
Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4649/2023/4085952 від 4 жовтня 2023 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 спірний транспортний засіб, модель 3008 чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 , вбачається, що право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 6 березня 2024 року у справі № 462/9629/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової суми, припинення права спільної сумісної власності, автомобіль марки «Peugeot 3008», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 визнано спільною сумісною власністю подружжя. Стягнуто з відповідача на користь позивача Ѕ вартості спірного автомобіля в розмірі 248 370 грн. та судовий збір (2 483, 70 грн.), всього: 250 853, 70 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року змінено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 6 березня 2024 року в частині стягнення вартості автомобіля із зменшеннямрозміру частки, що підлягає стягненню, з 248 370 грн. до 225 500 грн., всього стягнуто 224 983,70 грн.
Рішенням суду від 6 березня 2024 року у справі № 462/9013/23 встановлено, що автомобіль марки Peugeot, модель 3008, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбано сторонами під час перебування в шлюбі. Такий транспортний засіб визнано спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_2 відчужила згаданий автомобіль без згоди ОСОБА_1 , а кошти використала у власних інтересах.
Обставини щодо укладення ОСОБА_2 спірного договору купівлі-продажу автомобіля без згоди іншого з подружжя - ОСОБА_1 встановлені рішенням суду від 6 березня 2024 року. З врахуванням того, що спільний автомобіль відчужений та належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_3 , судом вирішено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості автомобіля.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач рішення Залізничного районного суду м. Львова від 6 березня 2024 року не оскаржував.
Львівським апеляційним судом рішення Залізничного районного суду від 6 березня 2024 року змінено лише в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в якості компенсації за частку відчуженого автомобіля (постанова від 25 листопада 2024 року).
З постанови про відкриття ВП № 76820559 від 20 січня 2025 року вбачається, що у Залізничному відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на примусовому виконанні виконавчий лист № 462/9629/23 від 6 березня 2024 року щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 224 983,70 грн.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на порушення його права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль.
Питання компенсації частки у праві власності на транспортний засіб вже вирішено рішенням суду від 6 березня 2024 року. Цим рішенням встановлено відсутність підстав для припинення спільної сумісної власності подружжя на автомобіль, оскільки такий належить на праві власності іншій особі, а тому станом на час звернення позивача із цим позовом автомобіль Peugeot 3008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вже втратив статус спільного сумісного майна подружжя.
З урахуванням зазначеного, у позивача відсутні будь-які законні підстави вважати про порушеними його права як власника вказаного автомобіля.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі № 640/2800/18 на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі автомобіль, вже не був об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 104 500 грн. компенсації Ѕ частини вартості автомобіля Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Вказане судове рішення в цій частині залишено без змін постановою Верховного Суду від 1 квітня 2020 року. Таким чином, на час звернення до суду з позовом є безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що порушено його права власника на спільне сумісне майно подружжя. Суди попередніх інстанцій ухвалили по суті правильне рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, але допустили помилку при їх мотивуванні та не врахували, що мотивом для відмови у позові за встановлених обставин мають бути ті підстави, що на час звернення позивача до суду з позовом він отримав право на компенсацію половини вартості спільного сумісного майна подружжя, а спірний автомобіль вже втратив статус спільного сумісного майна подружжя, тому укладанням оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля не порушено права ОСОБА_1 як власника спільного сумісного майна подружжя.
Згідно із абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням певних суб'єктивних прав особи (позивача). Тобто, суд може захистити лише порушене право. Порушення прав, свобод чи інтересів особи є однією і обов'язкових умов надання судового захисту, а факт відсутності такої умови виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства - захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
З урахуванням того, що вартість частки автомобіля, що був спільною сумісною власністю сторін у справі, у судовому порядку компенсована позивачу шляхом стягнення на його користь із відповідача коштів у розмірі вартості згаданого автомобіля, на даний час позивач не є власником вказаного транспортного засобу, питання порушених прав позивача внаслідок продажу автомобіля вже були предметом судового дослідження під час визначення розміру компенсації його частки, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові ОСОБА_1 , з чим належить погодитися.
Оскаржуване рішення не спростовано доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 27 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 9 вересня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк