Справа № 495/10359/21
№ провадження 2/495/871/2025
Про відмову у задоволенні клопотання
"29" вересня 2025 р. м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області,
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Дарій О.М.,
Справа № 495/10359/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області клопотання представника відповідача про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
представника позивача - ОСОБА_4
представника відповідача - Гавриленко Є.
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
До суду надійшла заява представника Білгород-Дністровської міської ради про закриття провадження у справі, у якій остання просить закрити провадження у справі № 495/10359/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; закрити провадження у справі № 495/10359/21 за позовом ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по-перше, не є сторонами правочину - договору оренди, який є предметом розгляду справи, а по-друге, не мають будь-яких прав на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, що є предметом договору оренди, оскільки вже певний період часу як продали квартири у цьому житловому будинку.
Враховуючи зазначене, оскільки між Білгород-Дністровською міською радою та двома позивачами фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній предмет спору, то провадження у справі підлягає закриттю.
Також вказує, що оскільки сторонами у справі є ФОП та юридична особа і спір виник при укладанні та розірванні правочину у господарській діяльності, то цей спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.
У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала, наполягала на його задоволенні.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечувала, з огляду на його необґрунтованість.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року по справі № 607/14378/21.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: "Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити".
Таким чином, на переконання суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача в частині закриття провадження у справі № 495/10359/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Також суд звертає увагу на те, що за усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68).
Таким чином, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Водночас, за приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тож, визначеною нормою статті господарсько-процесуального законодавства визначено суб'єктний склад учасників судочинства, що мають право отримання захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а саме це: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Між тим, пріоритетним для розмежування даної категорії справ є не визначений суб'єктний склад, а здебільшого предмет спору.
Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
У даній конкретній цивільній справі спір виник, у зв'язку з тим, що з метою проведення реконструкції офісного центру в житловий будинок ОСОБА_3 звернулась до Білгород-Дністровської міської ради з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки для проведення реконструкції, на підставі чого було ухвалено рішення Білгород-Дністровської міської ради від 27.12.2012 року за № 492-VІ, яким було внесено зміни в п.1.10 попереднього рішення, а саме: передано ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,3889 га в оренду на 25 років для реконструкції адміністративної будівлі в житловий будинок зі зміною цільового призначення для будівництва житлового будинку та гаражів з прибудинковою територією.
На підставі цього рішення у 2013 році ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою, виготовлений ТОВ "Констант ЮГ-Сервіс" щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 25 років ФОП ОСОБА_3 для реконструкції адміністративної будівлі в житловий будинок зі зміною цільового призначення для будівництва житлового будинку та гаражів з прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний проект пройшов усі необхідні погодження і був наданий на затвердження до Білгород-Дністровської міської ради. Але Білгород-Дністровська міська рада наполягала на виготовлені проекту землеустрою ще й за попереднім рішенням 2009 року, що ОСОБА_3 було виконано.
На підставі вищевикладеного, сторона позивача просить визнати недійним Договір оренди земельної ділянки для обслуговування офісного центру, укладений між ОСОБА_3 та Білгород-Дністровською міською радою 19.02.2015 року зі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
Таким чином, спір у справі не пов'язаний із здійсненням господарської діяльності, з огляду на що клопотання представника відповідача у цій частині також задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.19, 255, 260-261, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, включається до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 29 вересня 2025 року.
Суддя: