Дата документу 17.09.2025
Справа № 334/7284/25
Провадження № 3/334/2588/25
17 вересня 202 5 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Новікова Наталія Валеріївна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , директор КЗ «Мелітопольський фаховий коледж Культури і мистецтв» ЗОР,
за ч.1 ст. 41 КУпАП, -
встановила:
Під час виконання посадових обов'язків, маючи організаційно-розпорядчі функції з 06.07.2022, допустила порушення законодавства про працю, які оформленні актом перевірки №ПС/ЗП/28362/АА025423 від 26.08.2025 року, а саме: частиною першою статі 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ встановлено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП). Так, ч.1 ст. 115 КЗпП та ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108), встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинно профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Пунктом 6.6.1 Колективного договору укладеного на 2025 рік, прийнятого 23.12.2024 встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам двічі на місяць: за першу половину місяця (аванс) 16 числа, за другу половину місяця - 30 числа місяця, за який здійснюється виплата. Працівниці, яка працювала на посаді провідного юрисконсульта, оголошено початок простою не з вини працівника з 02.09.2024 до припинення чи скасування воєнного стану чи можливості відновити роботу згідно Наказу від 30.08.2025 №66-осн «Про простій ОСОБА_2 ». Відповідно до п.6.5 Колективного договору час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого окладу. Розмір встановленого посадового окладу працівниці згідно штатного розпису на 2024/2025 роки становить - 5815,00 грн. (відповідно 2/3 окладу становить - 3876,67 грн.). З огляду на викладене, в ході проведення перевірки було встановлено, що згідно наданих розрахунково-платіжних відомостей та банківських відомостей розподілу виплат за період вересня 2024 по серпень 2025, працівниця отримувала оплату за простій в розмірі - 3876,67 грн. (з урахуванням податків та зборів) один раз на місяць.
Зважаючи на те, що простій оплачується у строки, передбачені для виплати заробітної плати, тобто двічі на місяць, встановлено, що виплата простою відбувалася з недотриманням строків визначених нормами чинного законодавства, чим порушено вимоги частини першої статті 10 Закону №2136.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнала, розкаялася. Пояснила, що дійсно ОСОБА_2 заробітна плата виплачувалась 1 раз на місяць, однак в повному обсязі, так як сума невелика. Скарг на отримання зарплати 1 раз на місяць від останньої не надходило, до її звільнення. Жодних заборгованостей немає. При звільненні виплачена вся належна сума. Заяв від ОСОБА_2 щодо сплати двічі на місяць не надходило.
Крім визнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №ПС/ЗП/28362/АА025423 від 26.08.2025 року, акт №ПС/ЗП/28362/АА025423 від 26.08.2025 р., пояснення ОСОБА_1 , виписка з ЄДРЮО, розпорядження від 05.07.2022 №117-к, статут КЗ «Мелітопольський фаховий коледж Культури і мистецтв» ЗОР, колективним договором на 2025 р., штатним розписом на 2025 р., наказом №80-к від 08.08.2025 р., повідомленням про нараховані та виплачені працівникові суми при звільненні, наказом від 30.08.2025 р. №66-осн., наказом від 05.03.2018 р. №28-к, наказом від 15.01.2021 р. №05-к, розрахунково-платіжними відомостями за вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2025 року по підрозділу №1 «АУП», табелем обліку використання робочого часу за серпень 2025 року, списком №95 від 23.09.2024 р. відомості на з/п за 2 пол. 09.2024 (ОЩАДБАНК) «ТВБВ №10007/0292 картрахунки», списком №18 від 24.02.2025 р. відомості на з/п за 2 пол. 02.2024 (ОЩАДБАНК) «ТВБВ №10007/0292 картрахунки», списком №46 від 25.04.2025 р. відомості на з/п за 2 пол. 04.2024 «Приватбанк», списком №73 від 23.06.2025 р. відомості на з/п за 2 пол. 06.2024 «Приватбанк», відомістю розподілу виплат КО КЗ МФК ЗОР від 21.05.2025 №250521РВ000048194172.
Згідно зі ст.ст.245, 252 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Докази, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя, при вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При вирішенні питання про застосування положень ст.22 КУпАП суд вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Встановлення зауваження, як засобу впливу, дає підстави говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, хоча це не є заходом державного примусу та адміністративним стягненням.
По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння виходячи із засад гуманності, хоча саме по собі це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням.
Висновки щодо малозначності діяння обґрунтовуються наявністю пом'якшуючих обставин, вчинення адміністративного правопорушення уперше, а також відсутністю негативних наслідків вчиненого діяння правопорушника.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
З огляду на вищезазначене, вчинене діяння містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч.1 ст. 41 КУпАП, однак внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії ОСОБА_1 не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна,суддя доходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП у зв'язку з малозначністю правопорушення.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, ч.1 ст. 41 , 283, 284, 285 КУпАП, суддя -
постановила:
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП України за малозначністю і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: