23 вересня 2025 р.Справа № 440/2889/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. (ухвалене суддею Г.В. Костенко) в справі № 440/2889/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просила суд: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 із застосуванням обмеження нарахування у розмірі 47320,00 грн.; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 р., адміністративний позов задоволено, а саме визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 травня по 31 травня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за травень 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
23.12.2020 року Полтавським окружним адміністративним судом позивачу виданий виконавчий лист №440/2889/20.
16.07.2025 р. до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. в справі №440/2889/20 та встановлення способу виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. у розмірі 56819 грн.
В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду заявник зазначає, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок суддівської винагороди позивачці, проте не здійснено її виплату, відтак, рішення суду в повному обсязі не виконано.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №440/2889/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.
Позивачка, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. та направити справу для продовження розгляду до суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянтка вважає, що повторне звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №440/2889/20, ніяким чином не спрямовані на затягування розгляду справи та створення перешкод іншим учасникам процесу, а навпаки направлені на виконання рішення суду державним органом в частині виплати їй суддівської винагороди в розмірі, передбаченому законом, яке більш 4 років ТУ ДСА України в Полтавській області в цій частині не виконується.
Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи без розгляду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі вже вирішено судом в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 р., за відсутності інших підстав або нових обставин, тому подання цієї заяви судом розцінюється як зловживання позивачкою своїми процесуальними правами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 р., визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 травня по 31 травня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за травень 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
26.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 в справі №440/2889/20, в якій просила суд встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. у розмірі 45739,29 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 р. в справі № 440/2889/20, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 р., у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №440/2889/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Підставою для подання заяви про зміну способу і порядок виконання рішення суду позивачка зазначає, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З 19.12.2024 р. статтю 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Однак, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. в справі № 440/2889/20 стосувалося обчислення, перерахунку та виплати суддівської винагороди, а не обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг тощо.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання заявника як на підставу для подання заяви про зміну способу і порядок виконання рішення суду внесення змін до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Згідно з ч 3 ст. 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст. 45 КАСУ).
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов'язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об'єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є такою, що вже вирішено судом в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 р., за відсутності інших підстав або нових обставин, тому суд першої інстанції правильно розцінив її подання як зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що 03.07.2025 р. позивачка звернулась до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. За наслідками розгляду вищезазначеної заяви ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. частково задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №440/2889/20, а саме: зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. в справі №440/2889/20.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 р. по справі № 440/2889/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 29.09.2025 р.