Справа № 308/14004/25
1-кс/308/5711/25
25 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12025071030001783 від 23.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, з початковою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Старший слідчий СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2024 приблизно о 16:30 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 , перебував біля залізничних колій неподалік вул. Гранітна в м. Ужгороді, де побачив потерпілу ОСОБА_8 , яка рухалася в сторону вулиці Гранітна та в правій руці тримала сумку чорного кольору в якій знаходилися мобільний телефон марки «Samsung», SM-A 715F/ДS, 128 Гб, грошові кошти в сумі 200 гривень та інші особисті речі. В цей час, в ОСОБА_4 виник протиправний корисливий умисел, направлений на викрадення чужого майна, а саме вищевказаної сумки чорного кольору з речами.
Реалізуючи свій протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, підбіг до потерпілої ззаді та в зручний момент для заволодіння майном вихопив з правої руки останньої сумку чорного кольору в якій знаходилися мобільний телефон марки «Samsung», SM-A 715F/ДS, 128 Гб, грошові кошти в сумі 200 гривень та інші особисті речі. В цей час потерпіла ОСОБА_8 висловила вимогу повернути сумку, однак ОСОБА_4 розуміючи, що його дії є відкритими, почав втікати разом з викраденим майном та з місця вчинення злочину зник, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на суму, що встановлюється. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, 24 вересня 2025 року громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану.
Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та одночасного існування ризиків: переховуватися від органу досудового слідства, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з наведених у ньому підстав.
Захисник у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання.
Підозрюваний та його законний представник підтримали позицію захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя встановила наступне.
Згідно ч. 1 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
Слідчим суддею встановлено, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні №12025071030001783 від 23.09.2025.
Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР стало те, що «Близько 16:30 год. 22.09.2025 року невстановлена особа чоловічої статі ромської народності, віком близько 14 років, перебуваючи за адресою м. Ужгород, вул. Гранітна біля залізничних колій відкрито заволоділа належною заявниці ОСОБА_9 сумкою чорного кольору в якій знаходилися мобільний телефон марки Самсунг А71, окуляри, грошові кошти в сумі приблизно 200 гривень та інші особисті речі».
24.09.2025 ОСОБА_4 за участі захисника та законного представника було повідомлено про підозру, що підтверджується копією повідомлення про підозру.
Неповнолітній ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 22.09.2025, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення для впізнання, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи для впізнання, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення для впізнання, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 .
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запропонований запобіжний захід (домашній арешт) пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що домашній арешт вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграф 104). Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає доведеними існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ризик щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду має місце при обставинах, за яких підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у результаті визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення може переховуватись від слідства та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, такий ризик у клопотанні не обгрунтований та долученими матеріалами не підтверджується.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя врахував наявність ризиків, передбачених пунктами п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , в тому числі особу підозрюваного, те що останній неповнолітній, виховується у повній сім'ї, проживає разом з батьками та братами у м. Ужгороді, його стан здоров'я.
З огляду на вказане слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає до задоволення і щодо підозрюваного ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби - з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня з покладенням на підозрюваного обов'язків, визначених ч. 5 ст.194 КПК України, без застосування електронних засобів контролю.
Керуючись ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 492 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, а саме - до 22 листопада 2025 року включно, заборонивши йому залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду, в нічний час з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді/суду на першу вимогу;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні сторони обвинувачення;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в?їзд в Україну.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Згідно ст.181 ч.4 КПК України орган Національної поліції зобов'язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.
Копію ухвали вручити підозрюваному, його законному представнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1