29 вересня 2025 р.Справа № 480/604/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року у справі № 480/604/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд: визнати неправомірним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняте протоколом №28 від 25.12.2024 та оформлене повідомленням від 16.01.2025 за вих.№2275 про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - та скасувати його; зобов'язати відповідача в особі комісії оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на підставі заяви позивача від 18.12.2024.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішенням першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить: зупинити дію рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятого протоколом №28 від 25.12.2024 та оформленого повідомленням від 16.01.2025 за вих.№2275 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - до набрання рішення суду першої інстанції законної сили; заборонити відповідачу вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією відносно позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/604/25; заборонити відповідачу вчиняти дії щодо вручення позивачу повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що 26.09.2025 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №4847958 для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Перебуваючи в кабінеті №108 ІНФОРМАЦІЯ_2 заступник начальника центру, начальник мобілізаційного відділення майор ОСОБА_2 видав позивачу направлення для проходження ВЛК №5003412 від 26.09.2025 та повістку №482 на 27.09.2025 для проходження ВЛК за вказаним направленням. Позивач зазначає, що проходження ним медичного огляду для визначення придатності до військової служби матиме наслідок у вигляді отримання мобілізаційного розпорядження з подальшим відправленням для проходження військової служби за мобілізацією. Звертає увагу, що у разі мобілізації позивач вже набуде статусу військовослужбовця і втратить право на відстрочку. Крім того, наслідком не проходження військово-лікарської комісії є притягнення особи до адміністративної та кримінальної відповідальності. Наголошує, що направлення позивача на ВЛК за наявності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову. Саме забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду адміністративної справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №640/6840/20, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 року у справі № 140/2474/20.
Колегія суддів зазначає, що вимоги заявника про заборону відповідачу вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією відносно позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/604/25 та заборону відповідачу вчиняти дії щодо вручення позивачу повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, ґрунтуються на припущеннях щодо його можливого призову на військову службу в майбутньому.
Також слід зазначити, що такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті у подальшому пред'явленні позову і ототожнюватиметься з його фактичним задоволенням.
Доводи заявника, викладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, ґрунтуються виключно на припущеннях про подальші дії воєнізованих формувань щодо його направлення для проходження військової служби. Разом з тим, матеріли справи не містять належних доказів того, що, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняє дії по призову та/або направленню ОСОБА_1 до військової служби.
Крім того, безумовно, рішення, дії, чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі дії (бездіяльність) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі давали можливість суду бути переконаним у тому, що дії чи бездіяльність воєнізованих формувань будуть "очевидно протиправними" поза обґрунтованим сумнівом.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Отже, позивачем не доведені обставини, які б ускладнили чи унеможливили виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За цим, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 150, 151, 152, 154, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Чалий І.С.