23 вересня 2025 р.Справа № 440/14186/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 р. (постановлену суддею Алєксєєвою Н.Ю.) в справі № 440/14186/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 р. по справі № 440/14186/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р.; зобов'язати здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 р. по 05.04.2021 р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р.; зобов'язати здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 р. по 05.04.2021 р., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 р. по 04.04.2021 р. грошового забезпечення, а також виплачених за період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 04.04.2021 р., а також виплачених за період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою суду від 03.02.2025 р. виправлено описку в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 р. у справі № 440/14186/24, шляхом зазначення в третьому абзаці резолютивної частини рішення прізвища, імені, по-батькові позивача " ОСОБА_1 " замість " ОСОБА_2 ".
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/14186/24, в якій просить зобов'язати Військову частину подати до суду у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 440/14186/24.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 р. та задовольнити заяву позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, дослідивши матеріали електронної справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено аргументів щодо використання усіх можливих засобів для його примусового виконання, зокрема вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (в подальшому - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення позивача з заявою про судовий контроль за виконанням рішення суду та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 р., станом на 10.07.2025 р. рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/14186/24 не виконано.
Проте, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача про невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили та передчасно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 440/14186/24.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 14, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 р. по справі № 440/14186/24 скасувати.
Справу № 440/14186/24 направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 29.09.2025 року