29 вересня 2025 р.Справа № 639/7600/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Основ'янського районного суду міста Харкова від 19.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Глоба М.М., повний текст складено 19.08.25 року по справі № 639/7600/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
15.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
визнати протиправними дії інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Науменка Д.І., пов'язані з винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3425699 від 06.11.2024;
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3425699 від 06.11.2024, а справу закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що додані до постанови відео не містять жодних відомостей про здійснення інспектором початку розгляду справи про адміністративне правопорушення, обов'язковою складовою якого є представлення посадової особи, яка розглядає дану справу, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення особам, які беруть участь у розгляді справи усього переліку їх прав і обов'язків та дослідження доказів. Невиконання цих вимог закону фактично позбавило його будь-якої можливості ознайомитись з змістом доказів інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідити ці докази, а також в достатній мірі скористатися правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі правом на захист і захисника. Крім цього, зміст доданих до постанови відеозаписів не відображає те, що саме він керував транспортним засобом, марка, модель і номерний знак якого наведені у постанові, оскільки на відеозаписі відсутній рух транспортного засобу, керованого ним - водієм, присутнім впродовж такого руху на водійському місці, за кермом та іншими органами управління саме цього транспортного засобу. Більше того відеозапис, який засвідчує рух транспортного засобу не надає можливості його візуальної ідентифікації за номерним знаком з транспортним засобом зазначеним у постанові, оскільки відеофіксація відбулась перервано в часі і просторі, тобто з певним порушенням вимог. Вважає що постанова є незаконною і необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням інспектором фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідністю його висновків фактичним обставинам цієї справи.
Рішенням Основ'янського районного суду міста Харкова від 19.08.2025 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 .
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3425699, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасовано.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в сумі 605.60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Основ'янського районного суду міста Харкова від 19.08.2025 та ухвалите нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 06.11.2024 о 21 год. 30 хв. поблизу будинку № 5 по бульвару Гончарівському у м. Харкові працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, що є порушенням п. 19.1.а ПДР України та об'єктивно вказувало на ознаки вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції Науменко Д.І., підійшовши до водія, яким виявився ОСОБА_1 , представився, пояснив підстави застосування поліцейських превентивних заходів та повідомив про початок розгляду адміністративної справи. ОСОБА_1 в повному обсязі були роз'яснені його права, що підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора інспектора та особистим підписом позивача в п. 8 оскаржуваної постанови. Жодних клопотань під час розгляду справи позивач не заявляв. За результатами розгляду справи інспектор, оцінивши всі докази, встановив, що позивачем було скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Тому інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач своїм правом, передбаченим ст. ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Крім того, вказана категорія справ відповідно до вимог ст. 286 КАС України розглядається в скорочені строки.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід змінити з підстав та мотивів його прийняття, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3425699 від 06.11.2024 вбачається, що 06.11.2024 о 21 год. 30 хв., за адресою м. Харків, бул. Гончарівський, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1а ПДР України. За вказане порушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при дослідженні наданого відеозапису із нагрудного відеореєстратора встановлено, що поліцейським не в повній мірі були дотримані вимоги Інструкції та положень КУпАП щодо розгляду саме справи порушення водієм транспортного засобу використання світлових приладів, так як розгляд правопорушення носив формальний характер, посада, прізвище поліцейського, права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 268 КУпАП були роз'яснені ОСОБА_1 в межах іншої процедури щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто було порушено порядок розгляду справи та винесення спірної постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог щодо визнання дій щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 протиправними, оскільки такі дії вчинені уповноваженою особою в межах наданих їй повноважень, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу оцінена судом і підлягає скасуванню; визнання протиправними дій інспектора не охоплюється способом захисту порушених прав, що передбачений ст. 286 КАС України.
Частково погоджуюсь з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 19.1 «а» ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 3425699, а саме п. 7, вчинене позивачем правопорушення підтверджується відео з бодікамери 472505 та відеореєстратора 70 mai.
На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем до відзиву на позовну заяву надано докази адміністративного правопорушення, а саме оптичний диск, який містить відеофайли : Відео 1 (Фіксація правопорушення) та Відео 2.
Надані відповідачем відеозаписи підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Як встановлено колегію суддів за допомогою сайту Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua, надані відповідачем відеоматеріли : «Відео 1 (Фіксація правопорушення) та Відео 2» містять кваліфікований електронний підпис представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що Відео 1 (Фіксація правопорушення), яке зафіксоване на відеореєстратор зі службового авто поліцейського, здійснено з боку та по заду автомобіля позивача. Дане відео містить не чітке зображення автомобіля, що рухається, у зв'язку з чим неможливо з впевненістю ідентифікувати освітлення автомобіля.
З даного відео неможливо однозначно встановити, що на вказаному відповідачем автомобілі не ввімкнені фари ближнього світла.
Жодних інших належних доказів того, що автомобіль позивача рухався без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, відповідачем не надано. Отже, сам факт правопорушення даним відеофайлом не зафіксовано.
Запис нагрудної відеокамери поліцейського, на якому зафіксовано спілкування працівників поліції та ОСОБА_1 під час складання протоколу, не може вважатися належним доказом порушення позивачем п. 19.1 Правил дорожнього руху, адже на цьому відеозаписі зафіксований момент, коли на автомобілі ввімкнене ближнє світло фар.
З дослідженого судом відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського убачається, що запис факту керування транспортним засобом в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар відсутній, відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського розпочинається з моменту зупинки автомобіля працівниками поліції.
З урахуванням вищезазначеного, відсутності належних доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Враховуючи вищенаведене, інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті.
Судова колегія зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про незаконність постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3425699 та наявність підстав для задоволення позову.
З урахуванням вищенаведеного, усі інші доводи і заперечення сторін по справі на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, проте помилково визначив, що відповідачем надано належні докази вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду з підстав та мотивів його прийняття, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції. За цим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Основ'янського районного суду міста Харкова від 19.08.2025 по справі № 639/7600/24 змінити з підстав та мотивів прийняття.
В іншій частині рішення Основ'янського районного суду міста Харкова від 19.08.2025 по справі № 639/7600/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню .
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко