Головуючий І інстанції: С.М. Гелета
29 вересня 2025 р. Справа № 480/7782/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2025, по справі № 480/7782/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду, якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років; - скасувати рішення №184150013714 від 28.06.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати періоди роботи з 27.08.1987 по 26.08.1988 до спеціального стажу вислуги років ОСОБА_1 для призначенні пенсії за вислугою років; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з моменту звернення - 10 травня 2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №184150013714 від 28.06.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.09.1987 до 26.08.1988 включно, з 11.10.2017 до 08.05.2024 включно.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, з урахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.09.1987 до 26.08.1988 включно, з 11.10.2017 до 08.05.2024 включно та прийняти рішення за результатом розгляду заяви з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення неправильного рішення у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається за умови дотримання вимог, передбачених зазначеним нормативно-правовим актом. Крім того, згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, особи, які станом на 11 жовтня 2017 року набули не менше ніж 26 років і 6 місяців спеціального стажу.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 12.05.2024 звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2024 №18347/03-16 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Дане рішення не є спірним.
У подальшому, позивач 19.06.2024 повторно звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 184150013714 від 28.06.2024 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років та зазначено, що п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за Переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, які станом на 1 квітня 2015 року набули не менше 25 років, на 01.01.2016 року не менше 25 років і 6 місяців, на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу. Вік позивача становить 55 років. Страховий стаж позивача становить 33 роки 10 місяців 26 днів, у тому числі спеціальний стаж вислуги років 26 років 1 місяць 10 днів (на 11.10.2017). За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди. Відмовити у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки заявниця не набула стажу вислуги років.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 184150013714 від 28.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії позивачу та необхідності повторно розглянути заяву позивача від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 24 Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.
Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в редакції Закону №2148-VIII, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту е статті 55.
Відповідно до пункту е статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, у пункті е в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Судом встановлено, що з прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами д, е, ж статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт е статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII та ;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, за приписами пункту е частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, у редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Зазначені положення Закону України Про пенсійне забезпечення втратили чинність з 04.06.2019, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII, які визнано неконституційними.
Таким чином, на день звернення позивача із заявою від 19.06.2024 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. У свою чергу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, посада вчителя вчителя англійської мови, хімії та біології, української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії зараховуються до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідач, у спірному рішенні, з посиланням на п.2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, вважає, що у позивача недостатньо спеціального стажу, який станом на 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, коли у позивача наявно лише 26 років 01 місяць та 10 днів.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.
Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.
Вказаною нормою не було внесено змін до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року.
Дані обставини не були враховані відповідачем під час прийняття спірного рішення.
На час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років - 19.06.2024 норми Закону України Про пенсійне забезпечення були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років саме працівникам освіти визначалися Законом України Про пенсійне забезпечення, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду даної справи.
Враховуючи, що саме Законом України Про пенсійне забезпечення визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти, а даним Законом (п. е ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи представника відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами від 26.09.2002) затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років від 04 листопада 1993 року № 909 до посад, робота на яких дає право на пенсію відноситься середній медичний (незалежно від найменування посад).
Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 14.01.2013 позивачка у період:
- з 27.08.1987 до 26.08.1988 включно працювала на посаді вчителя англійської мови, а також та вчителем хімії та біології;
- з 30.08.1991до 30.08.2000 включно працювала на посаді вчителя хімії та біології;
- з 31.08.2000 до 08.05.2024 включно працювала на посаді вчителя української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії.
Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу враховано всі періоди роботи, страховий стаж позивача становить 33 роки 10 місяців 26 днів.
Згідно архівної довідки №6 від 20.02.2024 зазначено, що позивач згідно із книжками наказів відділу освіти В.Писарівської РДА за 1987-1989 р.р. зазначено, що позивач призначена на посаду вчителя біології і хімії з 01.09.1987 (наказ №96 від 25.08.1987).
Разом із тим, належним чином підрахованого спеціального стажу за період з 01.09.1987 до 26.08.1988 включно відповідачем не здійснено.
Також відповідачем безпідставно не здійснено підрахунок стажу позивача і після 11.10.2017, а саме на посаді вчителя української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії з 11.10.2017 до 08.05.2024 включно.
Так, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача на посаді вчителя англійської мови, а також та вчителем хімії та біології з 01.09.1987 до 26.08.1988 включно та на посаді вчителя української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії з 11.10.2017 до 08.05.2024 включно.
Отже, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Київській області №184150013714 від 28.06.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, прийнято передчасно, без належного підрахунку спеціального стажу позивача, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Таким чином враховуючи те, що позивач з 01.09.1987 до 26.08.1988, з 11.10.2017 до 08.05.2024 працювала на посаді вчителя української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії зазначений стаж також повинен обраховуватися відповідачем у спеціальний стаж, як працівник освіти.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від №184150013714 від 28.06.2024 та наявності підстав для його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема щодо виходу суду за межі позовних вимог та правильності обраного способу захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи періоди з 01 вересня 1987 року по 26 серпня 1988 року включно, а також з 11 жовтня 2017 року по 08 травня 2024 року включно.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 червня 2024 року про призначення пенсії за вислугу років, а також із врахуванням періодів роботи, що підлягають зарахуванню до спеціального стажу, а саме: з 01 вересня 1987 року по 26 серпня 1988 року включно та з 11 жовтня 2017 року по 08 травня 2024 року включно.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 480/7782/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов