29 вересня 2025 р. Справа № 520/3536/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) від 06.05.2025 року по справі № 520/3536/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1
третя особа Військова частина НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12755, від 23.11.2024 р. про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. № 577 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем вказано, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не взяв до уваги те, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не враховано вимоги профільного Положення № 402, в частині дотримання процедури обстеження яке проводилось поверхнево. При цьому під час проходження ВЛК позивач повідомляв комісію про наявність у нього захворювань та заявляв скарги на стан здоров'я. Так, у ОСОБА_1 наявні: постійний стійкий біль у правому гомілковостопному суглобі, який посилюється при рухах та ході; обмеження рухів у правому гомілковостопному суглобі; періодичне затерпання пальців; кульгавість, порушення ходи; метеозалежність. Крім того, у позивача наявний постійний головний біль, і перепади тиску; періодичні болі та кровотеча під час випорожнення. Крім того, Відповідач 2 не вручив Позивачу жодного направлення на проходження військово-лікарської комісії, як того вимагає Постанова № 560.
Також вказує про незаконність мобілізації, оскільки п. 40 Постанови № 560 встановлено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XII. Враховуючи незаконність рішення Відповідача 1 та порушення порядку мобілізації Позивача, наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про мобілізацію Позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказує, що оскільки ВЛК ТЦК та СП відповідно до п. 2.5.1. Розділу І Положення № 402 відноситься до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) то Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Підпунктом 3.3 пункту 3 глави 3 розділу І Положення № 402 зазначено, що штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) визначено, зокрема: - скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення»; - скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим; - дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з наявної в матеріалах справи довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2024р. встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27.11.2024 р.
З картки № 12755 обстеження та медичного огляду визначення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_1 встановлено, що картка містить наявність дослідження аналізу крові 23.11.2024року де значиться «норма», за результатами медичного обстеження спеціалістами (невропатолог, хірург, офтальмолог, ЛОР, психіатр) висновок лікарів «придатний». Висновок: придатний до військової служби.
Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.11.2024 р. № 12755 зазначено, що рядовий запасу ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , проведено медичний огляд ВЛК 23.11.2024 р., на підставі графи ІІ розкладу хвороб, графи І-ІІ ТДВ придатний до військової служби згідно Наказу МОУ № 402 від 2008 року зі змінами.
Витягом з Наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024р. за № 577 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовохобовіязаних відповідно до поіменних списків військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди НОМЕР_1 (відповідно до додатку»), оформити військово-облікові документи на військовозобов'язаних, відповідно до поіменних списків. З додатку 2 до наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2024 р. за № 577 у поіменному списку значиться ОСОБА_1 .
Матеріали справи містять виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 КНП «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради, у який значиться, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 25.08.2022р. по 06.09.2022р., з діагнозом посттравматичний деформуючий артроз правого/ступневого суглоба. Стійке порушення функції статики, опори та ходи.
З консультативного висновку № 855405 НАМН України Державної установи «Інститут хребта та суглобів» ім. проф. М.І.Ситенка від 03.10.2022р. наданому ОСОБА_1 значиться наслідки перелому правої п'яткової кістки, який зрісся із залишковим зміщенням відламків, артроз правого гомілково-ступневого, таранно-п'яткового, п'яткова-кубоподібного суглобів, змішана посттравматична контрактура правої ступні, поздовжня плоскостопість - І-ІІ ступеня; больовий синдром, порушення опорно-рухової функції. Рекомендації:- використання ортопедичних вкладок у взутті.
Закладом охорони здоров'я КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» надано Виписку № 67/15 медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 у якій значиться, що він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологнічному відділенні з 06.01.2025р. по 17.01.2025р. з діагнозом посттравматичний деформуючий артроз правого/ступневого суглоба. Стійке порушення функції статики, опори та ходи.
Позивач вважаючи протиправними постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12755, від 23.11.2024 р. яким визнаний придатним до ІНФОРМАЦІЯ_7 від 26.11.2024 р. № 577 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період» звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що при прийнятті спірного рішення ВЛК не були враховані наявні захворювання позивачем не надано. В свою чергу, перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша та друга статті 1 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Отже, на виконання частини тринадцятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
У відповідності до приписів пункту 2.8.3 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
Главою 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.
Так, п. 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Згідно з п.3.2 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Відповідно до п. 3.3 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП, про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення.
Пунктом п. 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку"; "Обмежено придатний до військової служби".
Згідно з п. 3.11 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 у разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Згідно з п. 3.12 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 якщо військовозобов'язаний під час призову на військову службу, збір, а також чергового огляду з метою обліку визнаний таким, що потребує лікування (відстрочки від призову на військову службу, збір), то лікар - член ВЛК ТЦК та СП направляє військовозобов'язаного на отримання відповідних медичних послуг. Після закінчення лікування військовозобов'язаний оглядається ВЛК ТЦК та СП.
Пунктом 20.4 глави 20 розділу II Положення № 402 обумовлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби".
При цьому, у додатку 1 до Положення № 402 вказано назви хвороб/станів здоров'я і їхнє співвідношення з придатністю чи непридатністю до служби, а перелік захворювань/станів здоров'я, які дають можливість бути непридатним до військової служби у мирний час, є значно ширшим, ніж у воєнний.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, спірним у даній справі є рішення Військово-лікарської комісії Індустріального РТЦК м. Харків, оформлене довідкою № 12755 від 23.11.2023, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби на підставі ст. графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1-11 ТДВ /а.с. 34 /.
За доводами апеляційної скарги позивача, порушенням процедури щодо визначення придатності чи непридатності позивача до військової служби є також факт ігнорування відповідачем наявного, на його думку позивачу діагнозу, який підтверджує його непридатність до військової служби.
Такі твердження колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб.
За таких обставин у суду відсутні повноваження перевіряти відомості зазначені в довідці № 12755 щодо придатності позивача до військової служби та відповідності встановленого діагнозу наявним у ВЛК іншим медичним документам.
Вищевикладене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16, де вказано, що "… у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Тобто розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Щодо вимоги про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 577 від 26.11.2024 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період", колегія суддів зазначає таке.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.
Зокрема, приписами абзаців 2, 4 частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п'ята статті 22 Закону № 3543-ХІІ).
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
При цьому, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Аналізуючи наведене правове регулювання колегія суддів вважає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
Як свідчать встановлені обставини справи, відповідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12755 від 23.11.2024 про придатність рядового запасу ОСОБА_1 до військової служби, позивач є придатним до військової служби.
Крім того, доказів того, що позивач не підлягає мобілізації, або у нього були оформлені відстрочка або бронювання, на час прийняття спірного наказу, матеріали справи не містять, а отже підстави для скасування наказу ТЦК та СП про призов позивача на військову службу відсутні.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 5 лютого 2025 року по справі 160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов'язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав, що "визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною», тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу".
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочнства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року по справі № 520/3536/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов