29 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/2155/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду заяву позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/2155/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
17.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 620/2155/23, у якій просить:
встановити для відповідача строк [10 днів] для подання звіту про виконання рішення від 19.12.2023 року у справі № 620/2155/23;
у разі неподання такого звіту - накласти на керівника відповідача штраф у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з яких половину стягнути на мою користь;
зобов'язати відповідача надалі звітувати про стан виконання рішення суду у встановлені строки до повного його виконання.
В обгрунтування поданої заяви зазначає, що, незважаючи на прийняте судом рішення, на даний час воно залишається не виконаним.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/2155/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Запропоновано Територіальному управлінню Служби судової охорони у Чернігівській області у строк до 24.09.2025 подати до суду письмові пояснення щодо наведених у заяві обставин та докази на їх підтвердження з доказами надсилання іншій стороні відповідно до кількості учасників справи.
Від Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області надійшли пояснення щодо поданої позивачем заяви, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні заяви. В обгрунтування зазначає, що відповідно до внесених змін до наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 400), виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду здійснюються за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Видатки на виконання судових рішень здійснюються за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», а саме на оплату рішень судів, винесених на користь суддів та працівників апаратів судів, витрати на проведення виконавчих дій та сплата штрафів. Територіальним управлінням згідно з наданим кошторисом по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» відкрито рахунок НОМЕР_1 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівській області. На 2025 рік Службі судової охорони затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6 720,8 тис грн. Згідно із затвердженим Планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2025 рік територіальному управлінню за вищевказаною бюджетною програмою виділено 42 502,00 грн. Розпорядженням Голови Служби судової охорони від 10.01.2024 року № 5/ОД встановлено, що відповідно до бюджетної програми по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» запроваджується єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби судової охорони в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення. Відповідач наголошує, що огляду на те, що в кошторисі територіального управління на 2025 рік відповідних бюджетних асигнувань недостатньо, на теперішній час виконати в межах компетенції рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 рудня 2023 року у справі №620/2155/23 територіальне управління не має можливості.
ОСОБА_1 подав до суду заперечення на пояснення відповідача, у якій заперечував щодо доводів відповідача та просив задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд зазначає про таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі № 620/2155/23 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 20.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць з 24.02.2022 по 20.01.2023. В решті позову відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 18.01.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115832404).
На виконання вказано вище рішення Чернігівським окружним адміністративним судом 01.03.2024 було видано виконавчий лист у частині зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць з 24.02.2022 по 20.01.2023 (а.с.86).
08.03.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74391487 9а.с.116-117).
Листами від 18.08.2025 № 8208 та від 01.09.2025 № 8714 відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на звернення позивача повідомив про часткове виконання відповідачем рішення суду та про неможливість накладення штрафу на боржника, оскільки питання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» перебуває на постійному контролі як у територіальному так і в Службі судової охорони та виплата спірної винагороди передбачається за окремою бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (а.с.110-115).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому у положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач має навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Так, відповідно до пункту 3, 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 6 статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.
Згідно пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього). Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету.
Положеннями статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.
Таким чином, одержувач бюджетних коштів, яким є Служба судової охорони використовує кошти, які надходять від Державної судової адміністрація України (головного розпорядника) відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Відповідно до внесених змін до наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 400), виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду здійснюються за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Видатки на виконання судових рішень здійснюються за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», а саме на оплату рішень судів, винесених на користь суддів та працівників апаратів судів, витрати на проведення виконавчих дій та сплата штрафів.
Територіальним управлінням згідно з наданим кошторисом по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» відкрито рахунок UA148201720343140003000060440 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівській області.
На 2025 рік Службі судової охорони затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6 720,8 тис грн.
Згідно із затвердженим Планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2025 рік територіальному управлінню за вищевказаною бюджетною програмою виділено 42 502,00 грн.
Розпорядженням Голови Служби судової охорони від 10.01.2024 року № 5/ОД встановлено, що відповідно до бюджетної програми по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» запроваджується єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби судової охорони в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення.
З метою добровільного виконання вказаного рішення суду Територіальним управлінням Служби судової охорони у Чернігівській області проведено відповідний розрахунок, та неодноразово надсилалися листи щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду та виконавчого провадження.
Таким чином, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Чернігівській області вживаються відповідні заходи для виконання судового рішення у справі № 620/2155/23.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та багатьох інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Водночас, позивачем у поданій заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не наведено аргументів щодо необхідності вжиття, на даний час, таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю та не надано відповідних доказів наявності об'єктивних обставин, які свідчать про ухилення відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Разом з тим, суд звертає увагу, що положеннями статті 382 КАС України передбачено, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Згідно частини другої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши аргументи та доводи позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви останньої про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 14, 241-242, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/2155/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 29.09.2025.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА