Іменем України
29 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/28539/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (далі - позивач, ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ», товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2021 № UA100000/2021/100009/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2021 № UA100410/2021/00020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.04.2021 декларантом ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» подано до Київської митниці Держмитслужби (далі також митний орган) для митного оформлення товар (камбала американська плейс морожена, не патрана, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду: Hippoglossoides Platessoides, розмір 400-700 гр/шт. Запаковано в картонні короба по 26 кг (2 пласти по 13 кг).
Однак, митним органом було відмовлено в митному оформленні вищевказаного товару у зв'язку з тим, що відповідач не прийняв визначену позивачем митну вартість товару та посилаючись на статтю 55 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2021 № UA100000/2021/100009/2 за яким позивачу скориговано митну вартість товару у більшу сторону від задекларованої декларантом позивача, та на підставі вищевказаного рішення прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100410/2021/00020.
Не погоджуючись з рішенням митного органу декларант позивача з врахуванням митної вартості, встановленої у рішенні, подав до митного органу нову митну декларацію за формою МД-2 № UA100410/2021/685429, за результатами митного оформлення якої митним органом було випущено той же товар у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу Х Митного Кодексу України.
Декларантом позивача при визначенні митної вартості товару використовувався основний метод, тобто ціна договору (контракту) щодо товару, які імпортуються на територію України до місця ввезення на митну територію України. Вищевказаний товар ліцензуванню не підлягає та страхування товару позивачем не здійснювалося.
Проте, митний орган не погодився з вартістю постачальника товару та відкоригував вартість партії у більшу сторону, навівши у графі 33 оскаржуваного рішення пояснення та обґрунтування, що в свою чергу збільшило загальну митну вартість товару.
Позивач не погоджується з такими обґрунтуваннями митного органу та вважає їх недостатніми для прийняття оскаржуваного рішення, при цьому зазначає, що в оскаржуваному рішенні митним органом допущено такі порушення (саме у графі 33 рішення):
- не вказано, які саме подані декларантом документи є недостовірними або яких конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, ці документи не містять;
- митний орган не обґрунтував, чому митна вартість товарів не могла бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-59 Митного кодексу України;
- митний орган всупереч вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» порушив вимоги заповнення графи 33 оскаржуваного рішення, та не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що і підтверджує не обґрунтованість оскаржуваного рішення;
- митний орган також не навів у рішенні, всупереч вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України, наявну в нього конкретну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Також відповідачем всупереч частині 2 статті 256 Митного кодексу України не наведені вичерпні роз'яснення конкретних вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів;
- митний орган не навів фактів, передбачених частиною першою статті 58 Митного кодексу України, які унеможливлюють застосування основного методу при митному оформленні товару;
- митний орган не довів те, що позивач в декларації при обчисленні митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості або неправильно здійснив розрахунок митної вартості, або встановив ознаки підробки поданих при митному оформленні документів.
Отже, на думку позивача, у оскаржуваному рішенні та картці відмови не доведено факт порушення з боку позивача, тому вони є безпідставними і незаконними, а заявлена декларантом митна вартість повинна вважатися визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України). Позивач вважає, що наданих документів було достатньо для здійснення митного оформлення по ціні контракту.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 04.11.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
02.04.2021 декларантом для митного оформлення подано митну декларацію № UA100410/2021/685189 та заявлено товар «камбала американська плейс морожена, не патрана, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду: Hippoglossoides Platessoides, розмір 400-700 гр/шт. Запаковано в картонні короба по 26 кг (2 пласти по 13 кг) - 738 коробів».
Митну вартість товару було заявлено відповідно до статті 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) за ціною 0,90 USD/кг.
Під час здійснення контролю митної вартості, заявленої в митній декларації встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Враховуючи виявлені розбіжності в документах що не дали митному органу можливості упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару та перевірити її числове значення, у митниці були підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митної вартості товару самостійно.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією від 04.04.2021 № UA100410/2021/685189 прийнято рішення від 06.04.2021 № UA100000/2021/100009/2 про її коригування.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, які щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаною (визначеною) митними органами митною вартістю подібного за характеристиками товару, оформленого за митною декларацією від 22.01.2021 № UA500110/2021/1703, товар № 1-2,31 USD/кг відповідно до рівня цін по центральній базі даних Держмитслужби.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/28539/21 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.
Пояснень або заяв щодо вказаних обставин від учасників справи до Луганського окружного адміністративного суду не надходило.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 замінено відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ідентифікаційний номер ВП 43997555, місцезнаходження: м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 8А) (далі - відповідач, Київська митниця).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 39415619) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване юридичною особою 29.09.2014, про що в реєстрі внесено запис № 13541020000005365; місцезнаходження: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83; основний вид діяльності: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (покупець) та іноземною компанією Icelandic Export Centre Ltd (Ісландія) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 02.08.2018 № 0208/2018, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього контракту, протягом усього строку його дії свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування, що в подальшому іменуються «товар», вид, асортимент і кількість якого зазначається у специфікаціях та/або інвойсах, які являються невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до пункту 2.1 контракту кількість товару узгоджується між покупцем та постачальником та фіксується у інвойсах та/або специфікації, із зазначенням номеру та дати даного контракту, та оформлюються на кожну окрему поставку та являються невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно з пунктами 4.1 - 4.3, 5.2 контракту ціна та вартість товару (в USD або Euro) узгоджуються між постачальником і покупцем і фіксуються в інвойсах та/або специфікаціях, із зазначенням номеру та дати даного контракту, які оформлюються на кожну окрему поставку, та являються невід'ємною частиною даного контракту. Вартість товару включає вартість упаковки; наклеювання етикеток; оформлення товаросупровідної документації; податки та збори у країні постачальника. Загальна вартість цього контракту становить загальну вартість товару, що поставлений протягом дії цього контракту відповідно до інвойсів та/або специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту. Умови оплати кожної партії товару зафіксовані у інвойсах та/або специфікаціях, що супроводжують кожну поставку товару.
У пункті 3.3 контракту зазначено, що за дорученням постачальника безпосереднім відправником товару може бути інша компанія. Відправник товару, а також відповідні умови поставки за кожною партією товару зазначаються в інвойсах та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Зобов'язання постачальника за даним контрактом залишаються незмінними не залежно від того, хто виступав відправником товару.
На виконання умов зазначеного контракту компанією Icelandic Export Centre Ltd поставлено ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» товар: «камбала американська плейс морожена, не патрана, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду: Hippoglossoides Platessoides, розмір 400-700 гр/шт. Запаковано в картонні короба по 26 кг (2 пласти по 13 кг) - 738 коробів».
02.04.2021 декларантом для митного оформлення подано митну декларацію № UA100410/2021/685189, а також документи на підтвердження митної вартості товару: контракт від 02.08.2021 № 0208/2018; додаткова угода до контракту від 02.08.2021 № 0208/2018; рахунок-фактура (інвойс) від 30.03.2021 № 23112; прейскурант (прайс-лист) від 30.03.2021; договір від 15.01.2021 № 3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні; заявка від 30.03.2021 № 7.2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору від 15.01.2021 № 3; рахунок від 30.03.2021 № 453 на перевезення товару; акт надання послуг від 05.04.2021 № 453 до договору від 15.01.2021 № 3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні; митна декларація країни відправлення від 30.03.2021 № 21NLKMWOIPACK3WD50.
Митну вартість товару було заявлено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) за ціною 0,90 USD/кг.
На запит митного органу позивачем до Київської митниці листами від 05.04.2021 № 05/04-74, від 06.04.2021 № 06/04-74 повідомлено, що при митному оформленні було надано перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також вказується про надання додатково таких документів, зокрема: прайс-лист виробника від 30.03.2021 б/н; зовнішньоекономічний контракт від 02.08.2018 № 0208/2018; договір на перевезення від 15.01.2021 № 3; заявка на перевезення від 30.03.2021 № 7.2; акт надання послуг від 05.04.2021 № 453; лист від перевізника стосовно страхування від 05.04.2021 № 01.
Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2021 № UA100000/2021/100009/2 та на його підставі видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2021 № UA100410/2021/00020.
Позивач, не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам) справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, урегульовані положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом органу митного контролю для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
За змістом частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За нормами частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з підпунктом 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Як убачається з пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За змістом частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частин 7, 8 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
За змістом частини 9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом частин 4, 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Із аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою Закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15), від 31.03.2015 (справа 21-127а15).
Тобто приписи МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 у справі № 813/713/18, від 06.09.2022 у справі № 826/2187/16, від 21.05.2021 у справі № 820/307/17.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15.
Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач зазначив, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Інформація щодо страхування чи не страхування вантажу та підтверджуючі це документи відсутня.
2) За ЕМД заявлені умови поставки FCA-VELSEN, NL. Для підтвердження вартості транспортних витрат, які включені до митної вартості, декларантом надано рахунок-фактуру від 30.03.2021 № 453, який містить інформацію щодо вартості транспортних послуг по маршруту Велсен - кордон України та в якому є посилання на договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 15.01.2021 № 3. Також даний договір зазначений в 44 графі ЕМД під кодом «4301» з літерою «d», проте декларантом до митного оформлення його не надано.
3) Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: договір на перевезення; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.
4) Щодо вартості навантаження, як складової митної вартості, надані документи не містять інформації про вартість навантаження, а саме: рахунок-фактура від 30.03.2021 № 453 містить інформацію щодо вартості лише транспортних послуг по маршруту Велсен - кордон України; пунктом 4.2 контракту на поставку від 02.08.2018 № 0208/2018 передбачено, що вартість товару включає вартість упаковки, наклеєння етикетки, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори у країні постачальника.
5) Пунктом 6.2 контракту передбачено, що постачальник зобов'язаний надавати з кожною поставкою специфікацію та прайс-лист, які відсутні.
6) В графі 31 ЕМД зазначено виробника «STEFANO», (ЕЕ Т62 EU), тоді як в електронному інвойсі вказано виробника «REVAL SEAFOOD OU» EE T62 EU (ESTONIA), а в міжнародному сертифікаті для ввезення вказане виробниче підприємство «REYKTAL AKTSIASELTS».
7) Дата сертифікату походження товару 26.03.2021, що передує даті інвойсу та CMR - 30.03.2021.
8) В інвойсі на поставку зазначена інша адреса банку постачальника, ніж в контракті.
З приводу зазначених розбіжностей у документах, які на думку митного органу мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті товар, суд зазначає таке.
Так, щодо відсутності інформації про страхування чи не страхування вантажу та підтверджуючих це документів, позивач вказав, що страхування товару позивачем не здійснювалося. Вказане не було враховано відповідачем.
Щодо посилання у рахунку-фактурі від 30.03.2021 № 453 на договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 15.01.2021 № 3 та у графі 44 ЕМД під кодом «4301» з літерою «d» та не надання його для митного оформлення, суд зазначає, що фактично позивачем підтверджується вартість транспортних послуг, які включені до митної вартості, що не заперечується митним органом. А тому, можливе помилкове (як про це вказує позивач) зазначення літери «d» під кодом «4301» не може спростувати складових митної вартості (щодо перевезення товару), які вбачаються з інших документів, які досліджувались митним органом.
Стосовно факту оплати транспортно-експедиційних послуг, слід вказати, що для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України декларантом було надано до митного органу:
- договір від 15.01.2021 № 3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівесрал Фіш Компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росавтотранс»;
- заявку від 30.03.2021 № 7.2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору від 15.01.2021 № 3;
- рахунок від 30.03.2021 № 453 з позначенням вартості послуг перевізника (ТОВ «РОСАВТОТРАНС»): по маршруту: Велсен, Нідерланди - кордон України (Ягодин), 44000 грн; по маршруту: кордон України (Ягодин) - м. Київ, 4000 грн;
- акт надання послуг від 05.04.2021 № 453.
За умовами договору від 15.01.2021 № 3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, термін оплати послуг перевізнику становить 30 календарних днів від моменту отримання акту виконаних робіт та CMR (п. 5.5 договору). Тому, передчасними є висновки митного органу про ненадання документі про оплату вказаних послуг для митного оформлення.
Щодо відсутності в наданих відповідачу документах інформації про вартість навантаження, як складової митної вартості, суд зазначає, що п. 3.1, 3.2 контракту від 02.08.2018 № 0208/2018 передбачено, що поставка товару за цим контрактом може здійснюватися автомобільним транспортом, а також морським, залізничним, авіатранспортом, в залежності від домовленості між покупцем та постачальником. Умови щодо поставки за цим контрактом обумовлюються сторонами для кожної окремої партії товару та фіксуються в інвойсах та/або специфікаціях. відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.
В інвойсі від 30.03.2021 № 23112 зафіксовано умова поставки FCA - Veisen. За митною декларацією заявлені умови поставки FCA.
Пунктом 6 частини 10 статті 58 Митного Кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно положень підпункту «а» пункту А.4 FCA Інкотермс 2010 поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4 (пункт В.6 FCA Інкотермс 2010).
Як вказувалось, для підтвердження вартості транспортних витрат, які включені до митної вартості, декларантом надано інвойс від 30.03.2021 № 453, який містить інформацію щодо вартості транспортних послуг по маршруту Велсен - кордон України та в якому є посилання на договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 15.01.2021 № 3. Також даний договір зазначений в 44 графі ЕМД під кодом «4301». В акті наданих послуг перевезення вказано: «транспортні послуги по маршруту: Велсен, Нідерланди - кордон України (Ягодин)».
Отже, навантаження на транспортний засіб, наданий покупцем, здійснюється за рахунок продавця.
Що стосується не надання до митного оформлення прайс-листа, то відповідач у відзиві зазначає, що декларантом на вимогу митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надано наступні документи, зокрема, прайс-лист від Icelandic Export Center Ltd. б/н від 30.03.2021, копія якого також додається до відзиву.
Окрім цього, відповідач стверджує, що у графі 31 ЕМД зазначено виробника «STEFANO», (ЕЕ Т62 EU), тоді як в електронному інвойсі вказано виробника «REVAL SEAFOOD OU» EE T62 EU (ESTONIA), а в міжнародному сертифікаті для ввезення вказане виробниче підприємство «REYKTAL AKTSIASELTS», суд зазначає, що митний орган не вказав, яким чином платіжні реквізити контракту відносяться до розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару.
Те ж саме стосується висновків митного органу, що в інвойсі на поставку зазначена інша адреса банку постачальника, ніж в контракті.
Разом з тим, відповідач не обґрунтовує розбіжність, на його думку, що дата сертифікату походження товару 26.03.2021, передує даті інвойсу та CMR - 30.03.2021 та чи є така ситуація розбіжністю, адже сертифікат можна отримати до фактичної поставки товару.
Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України.
Відповідач також вказує, що в даному випадку митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, які щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаною (визначеною) митними органами митною вартістю подібного за характеристиками товару, оформленого за митною декларацією від 22.01.2021 № UA500110/2021/1703, товар № 1-2,31 USD/кг відповідно до рівня цін по центральній базі даних Держмитслужби.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Схожу правову позицію висловлено Верховним Судом в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, від 27.12.2024 у справі № 140/20717/23, від 16.04.2025 у справі № 260/10051/23.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Верховний Суд у постанові від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23 погодився з висновками суду першої інстанції, що «посилання відповідача в спірному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору. Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію».
За висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Таким чином, на час прийняття оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортного засобу були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2021 № UA100000/2021/100009/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100410/2021/00020 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін суд вважає, що ключові аргументи доводів та міркувань учасників процесу отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з коригуванням захисту порушеного права позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у сумі 4540,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05.10.2021 № 39236389-1.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 4540,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 39415619, місцезнаходження: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 8А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.04.2021 № UA100000/2021/100009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100410/2021/00020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок