29 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/24417/20
провадження № 2-іс/340/373/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання Толстової О.І.,
представника позивача - Павлова Н.Є.,
представника відповідача - Марціс Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Міністерства оборони України, проспект Повітрянофлотський, м. Київ, 03168
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнання протиправним та скасувати рішення в частині не розміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1 , директора Департаменту у формі листа № 11183/з від 21.07.2020 з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та Додатком - списком осіб, які, за результатами вивчення рівня професійної компетентності, не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України;
- визнати протиправним та скасувати подання від 14.07.2020 року до звільнення з роботи ОСОБА_1 17.07.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 33 від 14.07.2020 року щодо припинення державної служби та звільнення з роботи;
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 46 від 07.09.2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на роботі;
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 08.09.2020 року по час поновлення на роботі;
- зобов'язати відповідача виплатити недоплачену заробітну плату за один день роботи у вересні 2020 року у сумі 931,69 грн..
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 20.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
18.03.2025 справа №640/24417/20 зареєстрована в Кіровоградському окружному адміністративному суді, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні (т.4.а.с.18).
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому вказано, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки відповідач діяв в межах наданих повноважень (т.2.,а.с.193-250).
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.3,а.с.140-160).
Від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення щодо відповіді на відзив (т.4,а.с.10-12).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, при цьому зазначивши, що спір виник через те, що відповідач звільнив позивача без фактичного скорочення
посади, без проведення аналізу ефективності роботи позивача, без дотримання конституційних гарантій прав позивача. Відповідач визначив скорочення посади директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України підставою для припинення державної служби
та звільнення позивача. Водночас, сама посада у реорганізованому Департаменті продовжила існувати, змінилася лише вимога «з цивільного на військового». Слід окремо врахувати, що зміни вимог до посади «з цивільного на військовий» здійснені відповідачем з істотним порушенням норм матеріального права.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав того, що Міністерство оборони України, відповідач по справі діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що в період з 29.04.2010 року по 07.09.2020 року ОСОБА_1 працювала в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, в тому числі з 17.03.2015 по 07.09.2020 на посаді директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (т.2, а.с.229).
На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №575-р та з метою забезпечення належного функціонування та зв'язку усіх елементів внутрішнього контролю, упорядкування структури апарату Міністерства оборони України, 15.06.2020 Міністерством оборони України видано Директиву №Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році", якою запропоновано: 1) Затвердити План проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році, що додається; 2) Державному секретарю Міністерства оборони України: провести організаційні заходи відповідно до законодавства України з питань проходження військової та державної служби в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році; забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів; 3) Затвердити перелік змін до директиви Міністерства оборони України від 19.05.2020 № Д-226/17 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році". Контроль за виконанням директиви покладено на державного секретаря Міністерства оборони України (т.2,а.с.238).
Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році було передбачено внесення змін до штатної чисельності, в тому числі, Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, шляхом заміни до 28.08.2020 цивільної посади директора Департаменту на військову посаду, з військовим званням «полковник» (т.2, а.с.239).
На виконання вимог вказаної директиви Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України розроблено перелік змін до штату №01/080 - Міністерство оборони України, відповідно до якого виведено зі штату посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту (без військового звання) та введено до штату посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту з військовим званням «полковник» (т.2, а.с.240-242).
Директивою Міністерства оборони України від 17.06.2020 №Д-226/22 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році", з метою упорядкування структури апарату Міністерства оборони України та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності відомства внутрішнього аудиту запропоновано: 1) Затвердити План проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році, що додається; 2) Державному секретарю Міністерства оборони України: провести організаційні заходи відповідно до законодавства України з питань проходження військової та державної служби в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році; забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів; 4) Затвердити перелік змін до директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році". Контроль за виконанням директиви покладено на державного секретаря Міністерства оборони України (т.1 а.с.74).
17.06.2020 Міністром оборони України затверджено Схему організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, яка зареєстрована 18.06.2020 за №9259/з/1.
На виконання вимог директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 №Д-226/22 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України розроблено перелік змін до штату №01/080 - Міністерство оборони України, відповідно до яких виведено у повному складі весь штат посад у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та введено новий штат (т.1 а.с.75-78).
На виконання директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 №Д-226/22 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" посадовими особами Департаменту кадрової політики Міністерство оборони України за вихідним номером 226/2469 від 18.06.2020 року направлено для керівництва в роботі перелік змін до штату № 01/080 (т.3, а.с.41-43).
17.06.2020 позивача ознайомлено з попередженням про наступне скорочення займаної посади і майбутнє звільнення, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 №Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та переліку змін до штату № 01/080 - Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 16.06.2020 № 226/2417, керуючись вимогами пункту 1 частини першої та частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу"(т3, а.с.51).
14.07.2020 Державним секретарем Міністерства оборони України було подано на ім'я Міністра оборони України Подання вих. № 7715/дкп від 14.07.2020 про звільнення з роботи 17.07.2020 ОСОБА_1 , директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України згідно з директивою Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 "Про
проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та переліку змін до штату № 01/080 - Міністерство оборони України від 16.06.2020 № 226/2417 (т.3 а.с.52).
Наказом Міністра оборони України від 14.07.2020 № 33, відповідно пункту 1 частини першої, четвертої та п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 24 Закону України "Про відпустки", Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270, позивачу було припинено державну службу та звільнено з роботи у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату № 01/080 - Міністерство оборони України (т.2 а.с.230).
20.07.2020 директором Департаменту кадрової політики Міноборони було подано доповідь Державному секретарю Міністерства оборони України за вих. № 226/2907 від 20.07.2020 щодо проведення організаційно-штатного заходу у апараті Міноборони (т.3 а.с.4-6), додано Список осіб, які за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведених співбесід не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, до якого включено 9 посадових осіб.
21.07.2020 Державним секретарем Міністерства оборони України Міністром оборони України прийнято рішення, оформлене у вигляді доручення за вих. № 11183/з від 21.07.2020, яким визначено відповідні завдання посадовим особам Міністерства оборони України (т.3 а.с.12).
Наказом Міністра оборони України від 07.09.2020 року за №46, ОСОБА_1 , директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України, припинено державну службу та звільнено з роботи. Підстава: подання державного секретаря Міністерства оборони України, попередження про наступне вивільнення від 17.06.20203, директива Міністерства оборони України від 15.06.202 №Д-226/21 (т.3, а.с.53-54).
Не погоджуючись з вказаними діями під час звільнення, наказами, позивач звернулася з зазначеним позовом до суду.
Позивач вказує, що відповідач звільнив її без фактичного скорочення посади, без проведення аналізу ефективності роботи позивача, без дотримання конституційних гарантій її прав.
Вирішуючи питання щодо правомірності звільнення позивача з роботи та припинення державної служби, суд не надає оцінку обставинам прийняття зазначеної директиви та необхідності проведення організаційних заходів в апараті Міністерства оборони України, враховуючи, що позивачем в межах даної справи зазначені рішення не оскаржено.
Щодо правомірності звільнення позивача з роботи та припинення державної служби відповідно до п.1 ч.1 та ч.4 ст. 87 ЗУ "Про державну службу" у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема від 03.07.2020, 23.07.2020, далі - ЗУ № 889- VIII).
Так, приписами статті 3 регламентовано, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Дія цього Закону поширюється, зокрема, на державних службовців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Частиною 3 вказаної норми визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Разом з тим, положеннями ст. 83 цього Закону визначено підстави для припинення державної служби.
Так, відповідно до приписів п.4 ч.1 наведеної норми, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
У свою чергу, відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 ЗУ № 889- VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
При цьому, суд зауважує, що вказана редакція зі змінами, внесеними, згідно із Законом України від 19.09.2019 року №117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25.09.2019 року, була чинною та підлягала застосуванню, як на час попередження позивача про звільнення, так і станом на час винесення спірного наказу про звільнення.
Отже, вказана правова норма, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише із скороченням чисельності або штату державних службовців, а й із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Як встановлено судом, підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало скорочення її посади - директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
Як встановлено судом, позивачем оскаржено директиву Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21; директиву Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22; Перелік змін до штату № 01/080 - Міністерства оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 16.06.2020 №226/2417 до Директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21; Перелік змін до штату № 01/080 - Міністерства оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 18.06.2020 № 226/2469 до Директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22; Схему організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 17.06.2020 зареєстровано Міністерством оборони України за №9259/з/1 від 18.06.2020; наказ Міністерства оборони України від 17.06.2020 №212 "Про призначення відповідального за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 31 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (справа №640/16191/20).
Постановою Шостого ААС від 25.01.2024 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року в справі №640/16191/20 - залишено без змін.
Вказаними судовими рішення, зокрема встановлено, що запровадження оборонної реформи було обставиною, яка зумовила необхідність проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України шляхом заміни цивільної посади директора Департаменту на військову посаду.
Крім того, судовими рішеннями встановлено, що, видаючи директиви від 15.06.2020 № Д-226/21 та від 17.06.2020 № Д-226/22, наказ від 17.06.2020 №212, затверджуючи Переліки змін до штату та схему організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до приписів ч. 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало скорочення її посади - директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
Суд враховує, що, відповідно до приписів п.4 ч.1 статті 2 ЗУ "Про державну службу", посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Порядок припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначено, зокрема, ч. 3 ст. 87 ЗУ № 889-VIII, відповідно до приписів якої, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Слід зазначити, що наведене правове регулювання процедури припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців суттєво відрізняється від того, яке існувало до 25.09.2019 року, тобто до внесення змін Законом України від 19.09.2019 року №117-IX.
Зокрема, пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону в редакції до 25.09.2019 року передбачав, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною третьою цієї ж статті в редакції до 25.09.2019 року було визначено наступне:
- процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю;
- звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, або, якщо він відмовляється від такого переведення.
Аналіз наведених вище положень ст.87 Закону України "Про державну службу" в редакції до та після 25.09.2019 року свідчить про те, що внаслідок набрання чинності змін, внесених Законом України від 19.09.2019 року №117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", відбулась суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок ліквідації державного органу.
Суть таких змін полягає в тому, що, починаючи з 25.09.2019 року, для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб'єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов'язаний пропонувати держслужбовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби, згідно діючої ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу", має право, а не зобов'язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Вказане також узгоджується з роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби від 15 березня 2021 року № 132-р/з, у якому зазначається, якщо державного службовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону і таке звільнення не відбулось до 06 березня 2021 року, суб'єкт призначення або керівник державної служби не має обов'язку пропонувати цьому державному службовцю іншу посаду відповідно до чинної ч. 3 ст. 87 Закону.
Отже, аналіз положень статті 87 Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення в частині не розміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1 , директора Департаменту у формі листа № 11183/з від 21.07.2020 з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та Додатком - списком осіб, які, за результатами вивчення рівня професійної компетентності, не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, суд зазначає, що вищезазначений лист не зазначений в підставах в оскаржуваних наказах про звільнення в №33 від 14.07.2020 року та № 46 від 07.09.2020 року.
Необхідно зазначити, що оскаржуваний лист №11183/з від 21.07.2020 року підписаний уповноваженими на це посадовими особами з вказівками проведення відповідної роботи, в якому визначені відповідні завдання посадовим особам Міністерства оборони України, тому обставина стосовно того, що цей лист вплинув на звільнення позивача з роботи не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасувати подання від 14.07.2020 року до звільнення з роботи ОСОБА_1 17.07.2020 року, суд зазначає наступне.
Так, 14.07.2020 Державним секретарем Міністерства оборони України було подано на ім'я Міністра оборони України Подання вих. № 7715/дкп від 14.07.2020 про звільнення з роботи 17.07.2020 ОСОБА_1 , директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв'язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України, згідно з директивою Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та переліку змін до штату № 01/080 - Міністерство оборони України від 16.06.2020 № 226/2417.
В силу ч.1, 3 ст.10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру.
Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства.
З огляду на оскаржуване подання, позивачка подавалася до звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв'язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
Суд вже надав оцінку процедурі звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", тому, в межах спірних правовідносин, Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, доказів протилежного стороною позивача суду не надано.
У відповідності до ч.5 ст. 87 Закону України "Про державну службу", наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Як було встановлено судом, 17.06.2020 позивачку ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату, відповідно до директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та переліку змін до штату № 01/080, відповідно до вимог пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" та наказом Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 14.07.2020 № 33 припинено державну службу та звільнено з роботи ОСОБА_1 , з огляду перебування позивачки на лікарняному з 15.07.2020 року по 05.09.2020 року, наказом Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 07.09.2020 № 46 припинено державну службу та звільнено з роботи ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що вищезазначені дії відповідача відповідають нормам законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, ст. 87 Закону України "Про державну службу" у редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення від 17.06.2020, припинення державної служби та звільнення з роботи, яка між іншим, не конституційною не визнавалась.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження і в процесі судового розгляду справи.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наказ №33 від 14.07.2020, № 46 від 07.09.2020 Міністерства оборони України в частині припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 , у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України був прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання їх протиправними та скасування - відсутні.
Позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від первинної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, а тому у їх задоволенні теж слід відмовити.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78,90 КАС України, суд зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах довів правомірність своїх дій та рішень вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України, та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО