ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" вересня 2025 р. справа № 300/5148/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання зарахувати стаж за періоди роботи з 01.07.1986 по 27.05.1988, з 28.05.1988 по 31.12.1998, з 08.01.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 30.06.2004, та призначити пенсію по віку з 14.06.2025, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №092850029977 від 03.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації, а саме в НГДУ "Черногорнефть" (місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія з 01.07.1986 по 27.05.1988, в управлінні механізованих робіт №3 треста "Нижньовартовськнафтогаз" (надалі перейменоване Білозерне орендне автотранспортне підприємство, перейменоване у ВАТ "Самотлортранс", перейменоване а АТ "Самотлортранс") (місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія на всі марки автомобілів з 28.05.1988 по 31.12.1998, у ЗАТ "Самотлортранс-строй" (м.Нижньовартовськ, місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія всіх марок автомобілів з 08.01.1999 по 30.06.2000, у ТзОВ "Самотлортранс" (м. Нижньовартовськ, Ханти-Мансійського автономного округу, місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія всіх марок автомобілів з 01.07.2000 по 30.06.2004 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14 червня 2025 року з урахуванням вказаного страхового стажу та заробітної плати, отриманої за вказаний період роботи.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови при призначенні пенсії за віком, з підстав відсутності необхідного стажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням пенсійного віку звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). За наслідками розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення). В оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області підтвердило наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 24 роки 03 місяці. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.08.1982 періоди роботи з 01.07.1986 по 27.05.1988 в НГДУ "Черногорнефть", з 28.05.1988 по 31.12.1991 в Білозерному орендному автотранспортному підприємстві на території російської федерації у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, вказані періоди можливо зарахувати з урахуванням вимог Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 за №562 (надалі по тексту також - Порядок №562), періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1998 в Білозерному орендному автотранспортному підприємстві, з 01.01.1999 по 30.06.2000 в ААП "Самотпортранс-строй", з 01.07.2000 по 30.06.2004 в СОО "Самотпортранс", на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
За доводами позивача, питання пенсійного забезпечення регулюються та регулювалися на момент набуття ОСОБА_1 страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також і згаданою Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто на момент спірних періодів роботи позивача, відповідні міжнародні договори були чинні та у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи заявника на території російської федерації. Як зазначив позивач, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 така містить усі необхідні записи та підтверджує стаж роботи останнього в спірні періоди. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи.
Пунктом 3 ухвали суду від 25.07.2025 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (а.с.23-24).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало на адресу суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 05.08.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого здійснено судом 05.08.2025 за вх.№20788/25 (а.с.28-54). ГУ ПФУ в Донецькій області заперечило проти аргументів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказало на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат У разі відсутності документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат, особа може звернутися за допомогою до територіального органу Пенсійного фонду України щодо надання відповідного запиту до компетентних органів в порядку, визначеному Порядком №562. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV становить з 1 січня 2025 року після досягнення віку 60 років становить не менше 32 років, а починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2028 по 31 грудня 2028 становить 25 - 35 роки, починаючи з 01 січня 2019 року після досягнення 65 років, мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2029 року від 15 років. З огляду на відсутність у ОСОБА_1 станом на дату звернення необхідного страхового стажу 32 роки, ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа також скористалась правом на подання пояснень. Головне управління Пенсійного фонду України скерувало на адресу суду відзив від 07.08.2025 за №0900-0803-8/39650 на позовну заяву, реєстраційні дії щодо якого здійснено в суді 11.08.2025 за вх.№21215/25 (а.с.55-89). У поданому відзиві третя особа навела свої пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1 , одночасно вказавши на їх безпідставність, зважаючи на наступні мотиви та аргументи.
З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 19 червня 2023 року Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Верховною радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 за №3674-IX, який набув чинності 23.06.2024. При цьому періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди громадянин повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Таким чином, стаж, набутий на території російської федерації, зараховується до 31 грудня 1991 року. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів адміністративної справи копії запиту від 27.06.2025 та копію відповіді Міністерства закордонних справ України від 19.07.2025, яке зареєстровано судом 03.09.2025 за вх.№23115/25 (а.с.90-95).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України подав заяву 26.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.33).
До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.10.2010 (а.с.34), довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2025 за №117 (а.с.35), трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1982 (а.с.47-54).
Відповідачем не заперечується обставина подання позивачем заяви від 26.06.2025 та долучених до неї документів, оскільки їх копії надано до суду разом із відзивом на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 та прийняло рішення №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.18). Вказане рішення мотивовано відсутність у позивача необхідного страхового стажу 32 роки.
Згідно вказаного рішення №092850029977 від 03.07.2025, страховий стаж заявника становить 24 роки 03 місяці, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.08.1982, а саме:
- періоди роботи з 01.07.1986 по 27.05.1988 в НГДУ "Черногорнефть", з 28.05.1988 по 31.12.1991 в Білозерному орендному автотранспортному підприємстві на території російської федерації у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, вказані періоди можливо зарахувати з урахуванням вимог Порядку №562;
- періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1998 в Білозерному орендному автотранспортному підприємстві, з 01.01.1999 по 30.06.2000 в ААП "Самотпортранс-строй", з 01.07.2000 по 30.06.2004 в СОО "Самотпортранс", на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.18-19).
Також наявність у ОСОБА_1 стажу роботи 24 роки та 3 місяці підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право), складена ГУ ПФУ в Донецькій області, під час визначення права позивача на призначення пенсії за віком (а.с.20).
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 15.01.1998, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 26.06.2025, останньому виповнилось 60 повних років (а.с.6).
Вказане також засвідчується відомостями з рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №092850029977 від 03.07.2025 (а.с.18-19).
З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 32 роки.
ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України подав заяву 26.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.33).
До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.10.2010 (а.с.34), довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2025 за №117 (а.с.35), трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1982 (а.с.47-54).
Відповідачем не заперечується обставина подання позивачем заяви від 26.06.2025 та долучених до неї документів, оскільки їх копії надано до суду разом із відзивом на позовну заяву.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 та прийняло рішення №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.18). Вказане рішення мотивовано відсутність у позивача необхідного страхового стажу 32 роки.
Згідно вказаного рішення №092850029977 від 03.07.2025, страховий стаж заявника становить 24 роки 03 місяці, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.08.1982, а саме:
- періоди роботи з 01.07.1986 по 27.05.1988 в НГДУ "Черногорнефть", з 28.05.1988 по 31.12.1991 в Білозерному орендному автотранспортному підприємстві на території російської федерації у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, вказані періоди можливо зарахувати з урахуванням вимог Порядку №562;
- періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1998 в Білозерному орендному автотранспортному підприємстві, з 01.01.1999 по 30.06.2000 в ААП "Самотпортранс-строй", з 01.07.2000 по 30.06.2004 в СОО "Самотпортранс", на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.18-19).
Стосовно дотримання умов статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, в частині наявності у позивача страхового стажу, то судом з'ясовано, що згідно оскаржуваного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки і 03 місяці (а.с.18-19).
Також наявність у позивача стажу роботи 24 роки і 03 місяці підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право), складена ГУ ПФУ в Донецькій області, під час визначення права позивача на призначення пенсії за віком (а.с.20).
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Так, у ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 12.08.1982 (а.с.47-54), яку останній надавав разом із заявою про призначення пенсії від 26.06.2025. Згідно записів трудової книжки позивач у спірні періоди:
- з 01.07.1986 прийнятий водієм 3 класу на а/м УРАЛ-375 в службу механізації НГДУ "Черногорнефть";
- з 01.02.1988 присвоєно 2 клас водія;
- з 27.05.1988 звільнений в порядку переведення в Управління механізованих робіт №3 п/о "Нижневартовскнефтегаз";
- з 28.05.1988 прийнятий водієм другого класу на всі марки автомобілів в порядку переводу із управління електричних систем і електрообладнання НГДУ "Черногорнефть";
- з 26.12.1991 присвоєна класифікація водія першого класу;
- з 31.12.1998 звільнений в порядку переводу;
- з 01.01.1999 прийнятий водієм на всі марки автомобілів в порядку переведення вахтовим методом;
- з 30.06.2000 звільнений в порядку переводу в ООО "Самотпортранс";
- з 08.07.2000 прийнятий в порядку переводу з ЗАО "Самотпортранс-строй" водієм на всі марки автомобілів вахтово-експедиційним методом;
- з 30.06.2004 звільнений по закінченню строку строкового договору.
Орган пенсійного забезпечення не висловлює жодних застережень, стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву.
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Досліджуючи мотиви відмови Управління в частині незарахування спірних періодів роботи пенсіонера на території російської федерації з 01.07.1986 по 27.05.1988 та з 28.05.1988 по 31.12.1991 у зв'язку відсутністю документів, що видані органами, які здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, та підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, суд зазначає наступне.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562, яка 20.05.2025 набрала чинності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту також - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із запитом від 04.07.2025 за №0500-0315-9/66101, в якому просило провести відповідну роботу, визначену Порядком №562 та за результатами забезпечити перегляд зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.07.1986 по 27.05.1988 та з 01.01.1988 по 31.12.1991 в на території російської федерації до розрахунку страхового стажу та розміру пенсії (а.с.42).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відповідно до Постанови №562 звернулось до Міністерства закордонних справ України із запитом до іншої країни щодо здійснення або нездійснення пенсійних виплат за період трудової діяльності до 1 січня 1992 року (а.с.69).
За змістом абзаців 5-6 Порядку №562 МЗС протягом п'яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов'язаних з питаннями загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Міністерство закордонних справ України листом від 19.07.2025 за №71/17-571/1-85851 повідомило Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області про те, що через повномасштабну агресію російської федерації проти України, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території держави-агресора припинено. Представлення інтересів України в російській федерації дипломатичним представництвом третьої держави не здійснюється.
Зазначене унеможливлює надання органами дипломатичної служби України сприяння у підтвердженні інформації про нездійснення пенсійних виплат громадянам України на території російської федерації (а.с.91-93).
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.
Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.
Так, у заяві від 26.06.2025 позивачем не зазначено про відсутність пенсійних виплат на території російської федерації та неможливість їх документального підтвердження (а.с.33), натомість в Анкеті-опитуванні ОСОБА_1 в графі "Чи призначалась Вам раніше пенсія іншого виду (в т.ч. і через інше відомство)? " зазначено "Ні".
На переконання суду зазначення в анкеті-опитуванні коментованих відомостей свідчить про виконання позивачем вимог Порядку №562 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.
Разом з тим, заява про призначення пенсії від 26.06.2025, подана через Веб-портал Пенсійного фонду України у своїй формі не містить відповідної графи про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.
Додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1) затверджено форму заяви про призначення / перерахунок пенсії.
Коментована форма заяви містить графу про призначення (не призначення), виплату (не виплату) пенсії іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР.
Разом з тим, примітка до Додатку 1 Порядку №22-1 не містить відомостей про зміну форми заяви про призначення / перерахунок пенсії з урахуванням вимог Постанови №562.
З огляду на те, що періоди роботи позивача на території російської федерації з 01.07.1986 по 27.05.1988 та з 28.05.1988 по 31.12.1991 підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1982, а також, відповідно до вимог Порядку №562 відсутній налагоджений обміну інформації між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації, згідно відповіді Міністерства зовнішніх справ України, то ОСОБА_1 має право на врахування до його страхового стажу коментованих періодів роботи на території російської федерації, а рішення відповідача в цій частині є протиправним.
Досліджуючи мотиви відмови ГУ ПФУ в Донецькій області в частині незарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2004 на території російської федерації через припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків, суд вказує на наступне.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі по тексту також - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також закони про пенсійне забезпечення).
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 за №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 за №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі по тексту також - Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Також, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового/спеціального трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
Окрім цього слід зважати на те, що відповідачем у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не представлення останніми доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Зокрема, як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, за приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Слід також наголосити, на момент виникнення спірних правовідносин, первинного розгляду заяви позивача і вирішення даного спору, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, втратила чинність.
Разом з цим, спірна трудова діяльності позивача на території російської федерації мала місце в період чинності правових положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Більше того, як передбачено частиною 1 статі 13 коментованої Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
В Державі Україна право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд наголошує, що слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача, що є порушенням вищезазначених норм.
Таким чином періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1982, а саме з 01.01.1992 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Попри сформований висновок по вказаних вище фактичних обставин і застосування до них норм матеріального права, суд звертає увагу сторін на таке.
За змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України, за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини, має правовим наслідком застосування у встановленому порядку відповідного виду відповідальності.
Станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, в матеріалах справи відсутні відомості про недостовірність відомостей, внесених до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.08.1982.
Разом з тим, у суду відсутні об'єктивні дані та докази на підтвердження того, що записи в трудових книжках і коментованих довідках вчинені завідомо на підставі недостовірних чи не дійсних подій/фактів.
Матеріали справи не містять доказів спотворення позивачем дійсних даних чи відображення неправдивих відомостей з метою введення в оману як Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, так і суд.
При цьому, у разі отримання органом пенсійного забезпечення відомостей, які не відповідають тим, що внесені до трудових книжок позивача, та довідках, відповідач вправі реалізувати своє право на подання відповідної процесуальної заяви по справі, або у визначений законом порядку спосіб вирішити питання про призначення пенсії чи її перегляду, а також на ініціювання досудового розслідування за статтею 384 Кримінального кодексу України.
За вказаних обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092850029977 від 03.07.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Оскаржуване рішення прийняте з мотивів відсутності необхідного страхового стажу 32 роки, а також з огляду на неврахування до страхового стажу періодів роботи заявника, відображених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.08.1982.
Інших підстав для неврахування спірних періодів роботи позивача орган пенсійного забезпечення не навів.
Слід вкотре зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 15.01.1998, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 26.06.2025, останньому виповнилось 60 повних років (а.с.6).
Вказане також засвідчується відомостями з рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №092850029977 від 03.07.2025 (а.с.18-19).
Нявність у ОСОБА_1 стажу роботи 24 років та 03 місяці підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право), складена Управлінням, під час визначення права позивача на призначення пенсії за віком (а.с.20).
Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу становить 18 років і 05 днів. Додавши їх до вже врахованого стажу (24 років та 03 місяці), слід зазначити, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складе більше 32 років і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).
Таким чином, пенсію за віком ОСОБА_1 необхідно призначити з 14.06.2025 (з дня звернення за пенсією).
В даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахував наступного.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №092850029977 від 03.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації, а саме в НГДУ "Черногорнефть" (місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія з 01.07.1986 по 27.05.1988, в управлінні механізованих робіт №3 треста "Нижньовартовськнафтогаз" (надалі перейменоване Білозерне орендне автотранспортне підприємство, перейменоване у ВАТ "Самотлортранс", перейменоване а АТ "Самотлортранс") (місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія на всі марки автомобілів з 28.05.1988 по 31.12.1998, у ЗАТ "Самотлортранс-строй" (м. Нижньовартовськ, місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія всіх марок автомобілів з 08.01.1999 по 30.06.2000, у ТзОВ "Самотлортранс" (м. Нижньовартовськ, Ханти-Мансійського автономного округу, місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на посаді водія всіх марок автомобілів з 01.07.2000 по 30.06.2004 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14 червня 2025 року з урахуванням вказаного страхового стажу та заробітної плати, отриманої за вказаний період роботи.
Надаючи оцінку вимозі позивача про зобов'язання відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком, з урахуванням заробітної отриманої за спірний період роботи, суд зазначає, що така є передчасною та до задоволення не підлягає.
Правовий спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права.
Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
Попередження та вирішення правових спорів здійснюється шляхом використання передбачених законом можливостей (інструментів) захисту суб'єктивних прав, таких, як:
- загальні прийоми вирішення конфліктів (організація перемовин, залучення посередників тощо);
- звернення до відповідного державного, самоврядного чи громадського органу або уповноваженої особи за захистом чи відновленням свого суб'єктивного права.
Як правило, відмова відповідного органу чи уповноваженої особи у відновленні суб'єктивного права породжує реальні правові спори, вирішення яких за позовами зацікавлених осіб здійснюється судами.
У випадку, який досліджується судом орган пенсійного фонду ще не вчинив жодних дій/не прийняв будь-якого рішення щодо врахування/не врахування заробітку, про необхідність врахування якого вказує ОСОБА_1 , тобто такі правовідносини не стали спірними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1986 по 27.05.1988, з 28.05.1988 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2004 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1982;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 14.06.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції №0.0.4459186691.1 від 15.07.2025 (а.с.5).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке вчинило протиправні дії, спрямовані на відмову у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу та призначенні пенсії, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1090,08 гривень, що пропорційно становить 90 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092850029977 від 03.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1986 по 27.05.1988, з 28.05.1988 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2004 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 14.06.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1090,08 гривень (одну тисячу дев'яносто гривень вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122;
третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.