Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
29 вересня 2025 року Справа №200/5188/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка
Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Міністерства внутрішніх справ в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (00024, м. Київ, вул. Богомольця Академіка, буд.10)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, у якому просив суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 02.09.2022 року № 1/ХІV/Х/10 про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поновити ОСОБА_1 , статус учасника бойових дій.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.п. 13, 16 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
21 липня 2025 року ухвалою суду в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено та залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив, що 11 жовтня 2018 року вироком Першотравневого районного суду Донецької області позивача притягнуто до кримінальної відповідальності, який оголошено у присутності позивача та який постановлено після проголошення вручити засудженому (позивачу), відтак позивач обізнаний про його існування від моменту проголошення, більш того у суду відсутні підстави вважати, що текст вироку позивачу не було вручено після судового засідання. У лютому 2022 року Головним управлінням НГУ МВС України ініційовано питання про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій. Позивач у період з 16 травня 2022 року по 04.02.2023 року перебував у полоні. З 25 вересня 2023 року позивач проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. 23 квітня 2025 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ із запитом щодо отримання матеріалів, на підставі яких його позбавлено статусу учасника бойових дій.
Проте, звернення позивача до відповідача із заявою не змінює дату, коли позивач мав дізнатись про порушення свого права, а тільки констатує дату, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо захисту свого ймовірно порушеного права.
Дослідивши обґрунтування заявленого позивачем клопотання та обставини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд встановив, що на момент звільнення позивача з полону строк оскарження рішення не завершився (до 02 березня 2023 року), з 25.09.2023 року позивач відновив проходження служби у безпечному регіоні, проте дії щодо з'ясування обставин позбавлення його статусу учасника бойових дій почав вчиняти тільки у 2025 році.
Доводи позивача відносно проходження ним реабілітації не знайшли свого підтвердження, оскільки доказів щодо проходження ним реабілітації (виписки, епікризи, довідки лікувальних та реабілітаційних закладів тощо) та тривалості цього періоду позивачем до суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, водночас, доводи клопотання позивача відносно проходження ним реабілітації після полону, що стало на заваді його зверненню до суду, не підтверджено належними доказами, відтак, клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
08 серпня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, у якому позивач зазначив, що сержант поліції ОСОБА_1 , поліцейський взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, з 29.11.2024 (наказ Департаменту патрульної поліції № 162дск від 16.11.2024) по 18.04.2025 (наказ Департаменту патрульної поліції № 62дск від 16.04.2025) перебував у відрядженні в складі Зведеного стрілецького полку поліції “Хижак-3» для виконання бойових (спеціальних) завдань в межах Рівненської області, на підтвердження чого надав копію довідки від 28.07.2025 року № 13123/41/12/2025.
Також позивач надав до суду виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 766, згідно якої проходив лікування у стаціонарі з 04.02.2023 року по 09.03.2023 року, а також висновок ЛКК №2/13від 08.03.2023 року, згідно якого позивачу рекомендоване направлення до МРЦ МВС України “Перлина Прикарпаття».
13 серпня 2025 року ухвалою суду в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено та продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 5 днів.
Мотивуючи означену ухвалу суд зазначив, що з доводів клопотання та наданих позивачем доказів на його обґрунтування встановлено, що позивач проходив стаціонарне лікування після звільнення з полону з 04.02.2023 року по 09.03.2023 року, доказів перебування в МРЦ МВС України “Перлина Прикарпаття» позивач не надав, водночас у вересні 2023 року позивач приступив до безпосереднього виконання посадових обов'язків на території Львівської області.
Щодо перебування позивача у відрядженні в складі Зведеного стрілецького полку поліції “Хижак-3» в межах Рівненської області та виконання ним бойових (спеціальних) завдань, суд встановив, що Рівненська область не віднесена та не відносилась до територій можливих або активних бойових дій.
Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Ураховуючи викладене, суд не встановив наявність поважних об'єктивних та непереборних обставин, які завадили позивачу звернутись до суду у найкоротший термін.
З 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній відпустці.
22 вересня 2025 року від позивача повторно надійшла позовна заява з позовними вимогами аналогічними первісно заявленим та клопотання про поновлення строку звернення до суду з доводами, що вже були заявлені у двох попередніх клопотаннях про поновлення строку звернення до суду, які судом вже були дослідженні та у задоволенні яких вже було судом відмовлено.
Будь-які інші доводи щодо обставин пропуску строку звернення до суду, яким судом не надавалась оцінка в ухвалах від 21.07.2025 року та від 13.08.2025 року, відсутні.
В постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Водночас колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно не виявив зацікавленості щодо захисту свого порушеного права.
Відтак, станом на 29 вересня 2025 року недоліки позовної заяви не усунуто.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко