29 вересня 2025 рокуСправа №160/17798/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
18.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 20.08.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020 у пільговий стаж за Списком №1 для призначення пенсії, перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , починаючи з моменту звернення до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії від 06.05.2025.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 26.03.2025. 05.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2025 повідомлено позивачу про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що для перерахунку пенсії надано довідки про пільговий характер роботи, довідки про заробітну плату та трудову книжку з території невизнаної донецької народної республіки. Представник позивача не погоджується з рішенням відповідача та зазначає, що позивач має всі необхідні записи в трудовій книжці про періоди роботи, посади, на яких позивач працював віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17798/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
09.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що спірні періоди роботи позивач підтверджує документами, які видані окупаційною владою, а тому відповідно до законодавства України, такі документи є недійсними. З огляду на вказане, відповідач діяв у межах повноважень наданих законодавством, а тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити.
17.07.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначає, що не погоджується з відзивом відповідача та підтримує позовну заяву у повному обсязі, зазначивши аналогічну до позовної заяви правову позицію.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 26.03.2025, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою вх. №17205/П-0400-25 від 06.05.2025, щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.05.2025 за №24610-17205/П-01/8-0400/25 надано відповідь на звернення позивача в якій зазначено, що відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017, оскільки в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про пільговий період роботи позивача.
Також 05.06.2025 позивачем через веб-портал Пенсійного фонду України до відповідача подано заяву №1639, щодо допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви позивача, відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 12.06.2025 №046350018871 у зв'язку з тим, що для перерахунку пенсії надано довідки про пільговий характер роботи, довідки про заробітну плату та трудову книжку з території невизнаної донецької народної республіки, у зв'язку із чим, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу, що дає право на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058- IV).
Відповідно до положень ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючих довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як таких або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 10.12.2020 у справі №195/840/17.
Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1996, позивач у період з 20.08.2007 по 31.10.2007 працював помічником машиніста підземних установок в шахті з повним робочим днем у Відокремленому підрозділі «Шахта імені С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» (наказ про прийнтяття 794/к від 20.08.2007, наказ про переведення №1044/к від 31.10.2007).
Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом уповноваженої особи та печаткою, які оформлені належним чином.
При цьому, суд звертає увагу, що у трудовій книжці зазначено «помічник машиніста підземних установок в шахті з повним робочим днем».
Так, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом міністерства соціальної політики №383 від 18.11.2005 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яким, зокрема, передбачено розділ І, підрозділ 1, пункт «а», позиція 1.1а, - Усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до якого, зокрема, віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ І).
Крім того, протягом робочого дня на помічників впливають всі ті ж самі негативні і шкідливі фактори, які впливають і на робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних гірничих роботах у шахті.
Отже, протягом спірного періоду з 20.08.2007 по 30.09.2007 позивач працював за професією (спеціальністю) з повним робочим днем під землею, що відносяться до Списку №1 відповідно до постанов Кабінету Міністрів № 36 від 16.01.2003, зайнятість в яких повний робочий день під землею також дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, вказані обставини залишилися поза увагою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
При цьому, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вказано будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаних періодів, зазначеного у трудовій книжці позивача, помилок у їх оформленні тощо.
Стосовно доводів відповідача щодо не зарахування періоду роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007 в зв'язку з відсутністю інформації про пільговий період роботи в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає, що невірно зазначений код підстав для обліку спецстажу, що вноситься роботодавцем при формуванні та поданні страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або відсутність відомостей про спецстаж, не може слугувати підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що посади, які займав позивач не відносяться до пільгових.
Крім того, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обмежений у праві здійснити запити щодо надання інформації необхідної для призначення/відмови у призначенні пенсії, що передбачено приписами п. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач цього не зробив.
Відтак, період роботи позивача з 20.08.2007 по 30.09.2007, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1996, підлягає зарахуванню до його пільгового стажу.
Водночас, стосовно позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020, на підприємстві ПАО «ДТЭК Шахта Комсомолец Донбасса», яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд зазначає про такі обставини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
За приписами ч. 2 ст. 1 Закону №1207-VII окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Статтею 2 Закону №1207-VII встановлено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
З'ясовуючи правові наслідки роботи у підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території, не сплачувало у спірний період страхові внески та здійснює діяльність виключно під контролем окупаційної влади, суд враховує прямі приписи спеціального Закону №1058-IV.
Відповідно до положень ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Абзацом першим ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Враховуючи правове регулювання спірних відносин, суд зауважує, що відповідно до приписів Закону №1207-VII для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, гарантується, в тому числі, реалізація права на пенсійне забезпечення, але відповідно до законодавства України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1207-VII для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно з вказаними нормами відповідачем у цій справі не заперечується право позивача на пенсійне забезпечення за період трудового стажу, за який сплачені страхові внески.
Відповідачем зазначено, що в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про пільговий період роботи позивача з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017.
Отже, продовжуючи працювати в підприємстві на території, не підконтрольній Україні, яке припинило сплату страхових внесків, позивач у цей період вибув з системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України.
Тому період роботи позивача на окупованій території з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020, на підприємстві ПАО «ДТЭК Шахта Комсомолец Донбасса», не може бути зарахований до загального та спеціального страхового стажу за законодавством України.
Стосовно дотримання прав позивача в період окупації, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №1207-VII відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Крім нормативного регулювання спірних відносин у зазначеній частині, суд встановив відсутність допустимих доказів наявності у позивача пільгового стажу роботи у періоди з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020.
За результатом дослідження матеріалів справи, суд встановив, що періоди роботи позивача з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020 машиністом гірничих виїмкових машин в ПАО «ДТЭК Шахта Комсомолец Донбасса» підтверджуються (мовою оригіналу) «Справкой уточняющей особый характер работы или условия необходимые для назначения льготной пенсии, согласно ст. 30 Федерального закона «О страховых пенсиях» от 28.12.2013. №400-Ф3» від 09.07.2024 за №03-1774 та записами «Трудовой книжки» АА №093607 від 16.03.2017 (записи 1-2), засвідчені підписами осіб засвідчені підписами осіб, скріпленими печаткою, яка містить написи (мовою оригіналу) «отдел кадров, государственное предприятие шахта комсомолец донбасса, донецкая народная республика».
За приписами ч. 3 ст. 9 Закону №1207-VII будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Крім зазначеної довідки від 09.07.2024 за № 03-1774 та записів у трудовій книжці позивача стосовно періодів роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020, вчинених неуповноваженими особами, позивачем не надано жодних інших документів, які б підтверджували характер такої роботи для її зарахування до пільгового стажу. Зокрема, суду не надано відомостей про наявність чи відсутність простоїв, роботу повний робочий день в підземних умовах, знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати тощо. Відсутність таких документів не дає підстав для застосування судом так званих намібійських винятків Міжнародного суду ООН, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Отже, як за нормативним регулюванням, так і з огляду на відсутність належних та допустимих доказів роботи позивача на пільгових умовах в період з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.12.2016 по 15.03.2017 та з 16.03.2017 по 16.03.2020, позовні вимоги про зарахування вказаного періоду до пільгового стажу не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового страхового стажу позивача періоду роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007 та відмови в перерахунку пенсії позивача через вказані обставини.
Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то суд звертає увагу на наступне.
Позивач звернувся до пенсійного органу первісно із заявою про перерахунок пенсії 06.05.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Суд робить висновок, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.05.2025 (тобто з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, оскільки вони мали місце до 15 числа включно частина четверта статті 45 Закону № 1058, - за заявою від 06.05.2025 та поданими до неї документами) перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового стажу роботи період з 20.08.2007 по 30.09.2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 20.08.2007 по 30.09.2007 та здійснити перерахунок його пенсії з 01.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський