26 вересня 2025 р.Справа №160/27570/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/27570/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» , в якій просить: визнати протиправним та скасувати виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України дозвіл на виконання будівельних робіт від 08.07.2025 за реєстраційним номером ІV013250703424 на будівництво об'єкта будівництва «Нове будівництво комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
Позивач просить: зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт від 08.07.2025 за реєстраційним номером ІV013250703424, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі;
заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 38862560) таабо ТОВ «Коростень-МБО» (код ЄДРПОУ 03583924) проводити будь-які будівельні роботи за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, б.6 до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено наступне.
Позовні вимоги стосуються скасування виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України дозволу на виконання будівельних робіт від 08.07.2025 за реєстраційним номером ІV013250703424 через невідповідність поданих документів вимогам законодавства та через виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
З викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, які були подані ТОВ «ЮПІДЖІ» разом із заявою на видачу містобудівних умов та обмежено вбачається назва «4021-00-ГП Нове будівництво автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП, із демонтажем існуючих будівель та споруд, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру б.6», та зазначений виконавець ПП «Моноліт-ПРОЕКТ».
ТОВ «ЮПІДЖІ» публічно оголосила про закупівлю бетону на будівництво різних марок з доставкою на об'єкт, що свідчить про вчинення дій з підготовки третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до будівництва комплексу обслуговування водіїв та пасажирів з багатопаливним АЗК, а не «Нове будівництво комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Миру, б. 6, чим введено в оману територіальну громаду м. Кривий Ріг.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що проведення будівництва ТОВ «ЮПІДЖІ» АЗК, АГЗП може призвести до ушкодження здоров'я, загибелі, загрози життю або здоров'ю працівників об'єкта підвищеної небезпеки і населення, до забруднення навколишнього природного середовища, пошкодження майна.
Частиною 2 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Отже, наявність діючого дозволу на виконання будівельних робіт дає можливість забудовнику безперешкодно виконувати всі види будівельних робіт, враховуючи, що ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначено, що документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Не зупинення дії оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт дозволяє на сьогоднішній день продовжувати здійснення будівництва АЗК, АГЗП під назвою «Нове будівництво комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, б.6», які є об'єктами підвищеної небезпеки, що може призвести в майбутньому до загибелі, загрози життю або здоров'ю працівників об'єкта підвищеної небезпеки і населення, до забруднення навколишнього природного середовища, подальше здійснення будівельних робіт може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано із певними труднощами, тобто спричинити негативні та невідворотні наслідки не лише для позивача, але і для необмеженого кола осіб.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації запланованого проекту будівництва АЗК, АГЗП, що в свою чергу, повністю знівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії .
Таким чином, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 02.04.2024 у справі № 380/4885/22 Верховний Суд зазначив, що правомірність або протиправність оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів у їх сукупності, що буде здійснено під час вирішення спору по суті, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
До того ж, позивач у клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтував та не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданому клопотанні, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, який просить позивач, не є співмірними із можливими негативними наслідками правам та інтересам третіх осіб, що можуть бути завдані у випадку їх застосування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Наявна у матеріалах справи копія дозволу не містить очевидних ознак його протиправності і не свідчить про очевидність порушення прав позивача.
Тобто, наведені позивачем доводи потребують встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів на предмет відповідності або невідповідності спірного дозволу чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а повинно досліджуватись під час судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.
Таким чином, вказані позивачем ознаки протиправності оскаржуваного дозволу є передчасними та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
Забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем, призведе до фактичного ухвалення рішення та вирішення публічно-правового спору без розгляду адміністративної справи по суті.
Однак, з системного аналізу наведених вище правових норм, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд позбавлений права прийняття рішення по суті позовних вимог без судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.
П озивач не обґрунтував та не надав доказів того, що до ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, з метою захисту яких він звернувся до суду, або захист цих прав та інтересів стане неможливим після набрання законної сили рішенням в даній адміністративній справі або для їх поновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з огляду на те, що виявлення факту будівництва об'єкта без необхідних документів є підставою для знесення з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, тому у задоволенні заяви слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/27570/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт- відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона