29 вересня 2025 рокуСправа №160/22436/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/22436/25 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР" (50065, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Соборності, будинок 32, офіс 2; ЄДРПОУ 45596341) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок, 51; ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов, -
04.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР" до Державної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 007222 від 09 липня 2025 року, якою було накладено адміністративно-господарський штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СЕРВІС КР» у розмірі 17000,00 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 007224 від 09 липня 2025 року, якою було накладено адміністративно-господарський штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СЕРВІС КР» у розмірі 51000,00 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 007223 від 09 липня 2025 року, якою було накладено адміністративно-господарський штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СЕРВІС КР» у розмірі 51000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неправомірне застосування до нього адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не надавав послуг з перевезення вантажів та не здійснював діяльність з надання таких послуг за договорами перевезень, а виступав замовником послуг з перевезення вантажів, виконавцем яких є ТОВ “ТК ДНІПРОТРАНСНАФТА» на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №02242025 від 24.02.2025. Зазначені обставини також підтверджуються актом надання послуг №1093 від 15.06.2025.
05.08.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Разом із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі №160/22436/25 (вх. № 6385/25), в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 007222 від 09 липня 2025 року у розмірі 17000,00 гривень, № 007224 від 09 липня 2025 року у розмірі 51000,00 грн., № 007223 від 09 липня 2025 року про накладення адміністративно -господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви зазначено, що оспорювані постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007222 від 09 липня 2025 року, № 007224 від 09 липня 2025 року, № 007223 від 09 липня 2025 року є протиправними, та такими, що прийняті з порушенням законодавства України. Стягнення з рахунку позивача суми штрафу у розмірі 119000,00 грн. погіршить становище останнього, адже йому доведеться докласти значних зусиль та втрат, щоб відновити свої права та повернути грошові кошти.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК СЕРВІС КР» про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/22436/25 відмовлено повністю.
20.08.2025 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43881/25), в якій відповідач зазначив, що діяв у межах своїх повноважень та на підставі норм чинного законодавства, а порушення, що полягало у відсутності тахокарт для підтвердження режиму праці та відпочинку водія, є доведеним. Зокрема, чинні нормативні акти чітко передбачають обов'язковість тахографів і відповідних документів як для комерційних перевезень, так і для перевезень власних вантажів. Положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75). Як вбачається, перевізником не було отримано ні дозволу, ні внесено плату за проїзд. Відповідно до Порядку ГВК, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. В контексті ст.48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством». Отже, положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу перевірки та адаптації тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Згідно товарно-транспортних накладних, наданих для перевірки працівникам Укртрансбезпеки, в усіх випадках автомобільним перевізником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР". Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, в яких допущено правопорушення. Отже, адміністративно-господарська санкція винесена Відділом у відповідності зазначених норм та у визначений термін.
25.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №44467/25), в якій представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
1) 04.06.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , MEILLER номерний знак НОМЕР_2 , що належить автомобільному перевізнику ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР" згідно ТТН №34812 від 04.06.2025, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ “МК-Світанок».
Під час перевірки встановлено порушення ст.34, 48, ЗУ «Про автомобільний транспорт» Наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010; Наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010. перевезення вантажу без реєстрації інформації про режим праці та відпочинку водія ОСОБА_1 , а саме: водій не надав тахокарти за період з 24.05.2025 по 02.06.2025; бланк підтвердження діяльності. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: тахокарти. Пояснення водія про причини порушень: “забули покласти в документи бланк». Акт підписав.
За результатом розгляду цієї справи, винесено постанову №007222 від 09.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою від 15.07.2025 №15/07_1.
2) 12.06.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_3 , MEILLER номерний знак НОМЕР_4 , що належить автомобільному перевізнику ТОВ “Дніпротранснафта», згідно ТТН №35341 - ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР".
Під час перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення склала 62%, а саме - 38,890 т., чим порушив вимоги п. 22.5 ПКМУ 1306 від 10.10.2001 та ч.1 абз. 17 Закону України "Про автомобільний транспорт". Водій ознайомлений, від підпису відмовився.
За результатом розгляду цієї справи, винесено постанову №007223 від 09.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 17 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 51000 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою від 15.07.2025 №15/07_3.
3) 12.06.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , MEILLER номерний знак НОМЕР_2 , що належить автомобільному перевізнику ТОВ “МК-Світанок», згідно ТТН №35340 - ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР".
Під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Під час перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення склала 66,4%, а саме - 39,940 т., чим порушив вимоги п. 22.5 ПКМУ 1306 від 10.10.2001 та ч.1 абз. 17 Закону України "Про автомобільний транспорт". Водій ознайомлений, від підпису відмовився.
За результатом розгляду цієї справи, винесено постанову №007224 від 09.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 17 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 51000 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою від 15.07.2025 №15/07_2.
Листом від 24.07.2025 №6511/3.3/15-25 Державна служба України з безпеки на транспорті направило відповідь на скарги позивача та зазначив наступне.
В ході перевірки від 04.06.2025 водій надав товарно-транспортну накладну від 04.06.2025 №34812, в якій зазначено, що автомобільний перевізник ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР", водій ОСОБА_1 . Замовник ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Вантажовідправник ТОВ “ДОЛОМІТ-3». Вантажоодержувач ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_6 є ТОВ “МК-СВІТАНОК».
В ході перевірки від 12.06.2025 водій надав товарно-транспортну накладну від 12.06.2025 №35341, в якій зазначено, що автомобільний перевізник ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР", водій ОСОБА_2 . Замовник ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Вантажовідправник ТОВ “ДОЛОМІТ-3». Вантажоодержувач ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ».
В ході перевірки від 12.06.2025 водій надав товарно-транспортну накладну від 12.06.2025 №35340, в якій зазначено, що автомобільний перевізник ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР", водій ОСОБА_1 . Замовник ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Вантажовідправник ТОВ “ДОЛОМІТ-3». Вантажоодержувач ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_6 є ТОВ “МК-СВІТАНОК».
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Інших документів, які б спростовували відомості, зазначені в ТТН, які були пред'явлені водіями під час проведення рейдових перевірок, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР".
Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно ч 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року №2344-III(Закон №2344-III).
Постановою Кабінету України №103 від 11.02.2015, затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті ( з подальшими змінами_, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення №103).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.09.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», Державна служба з безпеки на транспорті оптимізувала шляхом реорганізації міжрегіональні територіальні органи в територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби. Таким чином , Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізувалося у Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.
З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Закон № 2344-III).
За ч. 12 ст.6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 17 ст. 6 Закону №2344-ІІІ встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
За визначенням ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пунктів 1, 2 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За п. 14 Порядку рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)(далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, вказаний перелік не є вичерпним, і при необхідності під час перевірки можуть бути витребувані інші документи, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2ст. 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Абзацом 3 ч. 1ст. 60Закону України «Про автомобільний транспорт'передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція № 385), якою встановлено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів .
За визначенням у п. 1.4Інструкції №385контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно пунктів 3.3, 3.6Інструкції №385водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа)або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня,протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа. Відповідно п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Аналіз наведених норм вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів,а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до п.6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
Разом з тим, згідно з актом від 04.06.2025 № ОАР067009, під час перевірки у водія були відсутніми тахокарти, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія.
Суд встановив, що позивач не заперечує відсутність вказаних документів у водія на момент перевірки.
При цьому, відповідно до п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезенняпасажирів чи/тавантажів колісними транспортними засобами.
В той же час, позивач зазначає, що на час проведення перевірки не надавав послуги з перевезення пасажирів або вантажу, а був замовником згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24.02.2025 №02242025.
Як вже було зазначено вище, виходячи з положень ст.1, абзацу 3 ч. 1 ст.60 Закону №2344-III, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до ст.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Автомобільний перевізник не може визначатися лише тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, які зазначені в акті. Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33,50 Закону № 2344-ІІІ), а не власник/користувач транспортного засобу.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.
В ході перевірки від 04.06.2025 водій надав товарно-транспортну накладну від 04.06.2025 №34812, в якій зазначено, що автомобільний перевізник ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР", водій ОСОБА_1 . Замовник ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Вантажовідправник ТОВ “ДОЛОМІТ-3». Вантажоодержувач ПрАТ “КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ». Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_6 є ТОВ “МК-СВІТАНОК».
Тобто, згідно із наданою позивачем ТТН автомобільний перевізник є позивач - ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР".
Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дані щодо особи автомобільного перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній. Саме з цього документа посадова особа Укртрансбезпеки встановлює відомості щодо особи автомобільного перевізника, на цьому неодноразово наголошував Верховний суд в своїх рішеннях.
Аналогічна правова позиція щодо визначення автомобільного перевізника відповідно до відомостей зазначених в товарно-транспортній накладній відображено в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 01.06.2023 у справі №640/39442/21, від 06.07.2023 у справі №560/514/22 та від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.
При цьому, договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24.02.2025 №02242025, який позивач надав до позовної заяви, судом не береться до уваги, оскільки її не надано під час перевірки.
Таким чином, доводи позивача про те, що він не надавав послуг з перевезення вантажів та не здійснював діяльність з надання таких послуг за договорами перевезень, а виступав замовником послуг з перевезення вантажів, не підтверджуються фактичною документацією, що була надана на момент перевірки.
Верховний Суд у справі № 340/5660/22 - зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.
Таким чином, оцінюючи встановлені судом обставини та факти, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу № 007222 від 09.07.2025 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо порушення габаритно-вагових параметрів, суд зазначає таке.
Правилами вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363), затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажів.
Пунктами 8.14-8.15 Правил № 363 визначено, що завантажені предмети слід розміщувати і завантажувати так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню нити супровідних осіб, чи створенні перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Також згідно з п. 12.5 Правил №363, для транспортування вантаж треба розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен змішуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
В контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Варто звернути увагу, що в контексті пункту 22.5 цих Правил перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Крім того, законодавець врегулював питання можливого переміщення вантажу під час руху (також і в разі гальмування) шляхом похибки у 2 %, оскільки пунктом 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16.
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №800/3/18 (провадження №К/9901/54235/18) зазначила наступне:
« 26. За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі Порядок № 879).
Відповідно до пункту 1 Порядку №879 такий визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов (пункт 5).
Порядком № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; відповідно до Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Як вбачається, перевізником не було отримано ні дозволу, ні внесено плату за проїзд. Згідно із пп.5 п.2 Порядку №879: дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття «великовагові та великогабаритні транспортні засоби» - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже, згідно Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, абз. 1-4 п.4 передбачається наступне. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пункт 25 Правил в свою чергу зазначає, що «Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Відповідно до п. 16 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки, також можливе здійснення габаритно-вагового контролю; відповідно п. 16 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Як вбачається з матеріалів перевірки, згідно актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, під час рейдової перевірки було встановлено:
- згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.06.2025 № 006788 перевищення таких нормативних габаритних параметрів: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення 66,4%, а саме - 39,940 т.;
- згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.06.2025 №006789 перевищення таких нормативних габаритних параметрів: перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення 62%, а саме - 38,890 т.
Згідно товарно-транспортних накладних, наданих для перевірки працівникам Укртрансбезпеки, в обох випадках автомобільним перевізником зазначено ТОВ "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР".
Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 року за № 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого: 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до додатку 5 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу містить чіткі пункти до заповнення, що спростовує твердження позивача про неможливість встановлення наявності чи відсутності перевищення навантаження.
Враховуючи зазначене, адміністративно-господарська санкція винесена Відділом у відповідності зазначених норм та у визначений термін.
Відтак, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувані постанови є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія А, № 303-А, п.29).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК СЕРВІС КР" (50065, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Соборності, будинок 32, офіс 2; ЄДРПОУ 45596341) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок, 51; ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов, відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 29.09.2025.
Суддя О.В. Царікова