Номер провадження: 22-ц/813/2935/25
Справа № 521/17837/22
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.
Доповідач Громік Р. Д.
29.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та приведення її до попереднього стан,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси Дмитро Д'ячков звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та приведення її до попереднього стану.
У заявленому позові прокурор просить суд зобов'язати відповідачів звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення розташованого на ній об'єкту самочинного будівництва загальною площею 60,5 кв.м. та приведення її до попереднього стану, судові витрати просить покласти на відповідачів, стягнувши з кожного солідарно на користь Одеської обласної прокуратури.
Позов обґрунтовано тим, що заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року у справі №521/20634/18 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване УДАБК ОМР 05.02.2018 року за №ОД061180360790; скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену УДАБК ОМР 13.03.2018 року за №ОД141180721566 щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора юридичного департаменту ОМР від 25.10.2018 року №43693154 про реєстрацію права власності відповідачів на нежитлову будівлю загальною площею 60,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано записи про реєстрацію права власності за відповідачами по 1/3 частині на нежитлову будівлю загальною площею 60,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25.06.2019 року скасоване та ухвалене нове рішення про повне задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області. Резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції від 24.06.2020 року за своїм змістом повністю відповідає резолютивній частині заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25.06.2019 року.
Постановою Верховного суду від 03 лютого 2022 року постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі №521/20634/18 залишено без змін.
Позивач стверджує, що оскільки судовими рішеннями у вищезазначеній справі скасовано введення в експлуатацію нежитлової будівлі загальною площею 60,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано право власності відповідачів на вказану будівлю; встановлено факт самочинного будівництва вказаної будівлі на земельній ділянці комунальної власності; право власності та право користування земельною ділянкою відповідачами не набувалось; власник земельної ділянки в особі Одеської міської ради заперечує проти самовільної забудови земельної ділянки, то для ефективного захисту порушених прав територіальної громади міста Одеси необхідним є звільнення земельної ділянки загальною площею 60,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та приведення її до попереднього стану.
Посилаючись на ч. 1 та ч. 7 ст. 376 ЦК України, позивач вважає, що самочинне будівництво у вигляді нежитлової будівлі площею 60,5 кв.м. підлягає знесенню, оскільки збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Відповідачі не набули у встановленому законом порядку ані право власності, ані права користування земельною ділянкою.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
20 червня 2023 року представником ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_3 , подано до суду відзив на позовну заяву, який був прийнятий судом.
У відзиві на позовну заяві відповідач не погоджується з позовною заявою в повному обсязі, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що самочинне будівництво було здійснене відповідачами на земельній ділянці, права на яку, в силу Закону, перейшли саме до відповідачів. За твердженням відповідача, в силу приписів ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, права на земельну ділянку, на якій здійснено самочинне будівництво, належать саме відповідачам (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та будинку, розташованого на ній), а не Одеській міській раді. Таким чином, на думку відповідача, права та інтереси Одеської міської ради не порушуються спірним самочинним будівництвом, оскільки воно було здійснене на земельній ділянці, яка хоч і не оформлена за відповідачами, проте належить їм в силу приписів Закону, як власникам домоволодіння, що розташоване на цій земельній ділянці. Знесення спірного об'єкту будівництва жодним чином не відновить права Одеської міської ради та не дасть їй можливість здавати земельну ділянку в оренду іншим особам, як зазначає прокурор у позові, оскільки спірна земельна ділянка площею 471 кв.м. закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить відповідачам, а розмір та схема земельної ділянки відображені у правовстановлюючому документі відповідачів (договір дарування) та у технічному паспорті на домоволодіння.
Також відповідач зазначає, що прокурором не надано суду доказів того, що спірне самочинне будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права та інтереси інших осіб, що воно здійснене з істотним порушенням будівельних норм і правил і що проведення перебудови самочинного будівництва у навіс літ. «Е», який існував до здійснення самочинного будівництва, є неможливим. Прокурор не звертався до суду із позовом про проведення перебудови самочинного будівництва, як це передбачено ч.7 ст.376 ЦК України. При цьому, відповідачі не відмовляються здійснити таку перебудову, якщо для цього будуть відповідні правові підстави.
Відповідач зазначає, що в порушення вимог ч.3 та ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурором не обґрунтований факт порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва Одеської міської ради в суді та необґрунтовано неналежне здійснення захисту прав органом місцевого самоврядування. Одеська міська рада, у разі порушення її права, могла б звернутись до суду самостійно і захистити свої права. На думку відповідача, Одеська міська рада не зверталась із такими позовними вимогами до суду, оскільки вважає, що земельна ділянка АДРЕСА_1 належить саме відповідачам, як власникам домоволодіння, що розташоване на вказаній земельній ділянці, а тому права Одеської міської ради в даному випадку жодним чином не порушені. Відповідачі, фактично, здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить саме їм, а не Одеській міській раді, і не порушили цим будівництвом права інших осіб.
Також відповідач зазначає, що прокурором не надано доказів того, що повідомлення від 09.09.2022 №51-5552вих-22 було вручено Одеській міській раді. Матеріали справи містять лише копію самого повідомлення, проте не містять доказів його направлення та вручення адресату, що свідчить про невиконання прокурором приписів ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру». Крім того, повідомлення від 09.09.2022 №51-5552вих-22 не може вважатись належним повідомленням про звернення до суду, оскільки з нього неможливо встановити предмет спору, а саме про звільнення якої земельної ділянки має намір звернутись прокурор до суду із відповідним позовом. Не зазначено також і об'єкт самочинного будівництва, вимогу про знесення якого має заявляти прокурор. З листа від 29.08.2022 №51-5153вих-22, адресованого Одеській міській раді, вбачається що прокурор просив надати інформацію щодо вжиття заходів судово-претензійного характеру щодо звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, об'єкт самочинного будівництва, який просить знести прокурор, знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року у задоволенні позову Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та приведення її до попереднього стан відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що:
1) у оскаржуваному судовому рішенні стверджується, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), який надано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі додатку № 1 до рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 № 1661-VIII є волевиявленням Одеської міської ради, що підтверджує право відповідачів на земельну ділянку. Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова від 17.10.2018 у справі №380/624/16). Крім того, отримання особою дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування, про що прямо зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 206/4712/17. Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, де судом виснувано, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування;
2) у оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку, що самочинне будівництво не порушує права та інтереси інших осіб, оскільки такі особи відсутні. Більш того, у цій частині мотивувальної частини рішення суд вказує, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить відповідачам на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України. Однак земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є не сформованою, право власності/користування на неї не оформлено. Отже, ця земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Одеси на підставі статті 83 Земельного кодексу України. Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу вмотивовано тим, що:
1) суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що в постанові Одеського апеляційного суду від 24.06.2020 року у справі №521/20634/18 судом був встановлений факт того, що земельна ділянки не відводилась під будівництво нежитлової будівлі літ. «Е», проте у межах тієї справи не встановлювались обставини того у межах якої саме земельної ділянки розташована самочинно збудована нежитлова будівля;
2) надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачам, Одеська міська рада фактично висловила свою волю та погодження із тим, що відповідачі мають право на вказану земельну ділянку. Таким чином, з урахуванням наведених вимог закону, правової позиції Великої Палати Верховного суду, висновку експерта та рішення Одеської міської ради, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що самочинне будівництво було здійснене відповідачами на земельній ділянці, права на яку, в силу Закону, перейшли саме до відповідачів, хоча і не оформлені на теперішній час.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позовної заяви.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 29 серпня 2011 року між ОСОБА_5 (Дарувальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (Обдаровувані), від імені яких діяв батько ОСОБА_6 укладений договір дарування, посвідчений Орзіх В.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1058.
Згідно з п.1 зазначеного договору дарування, Дарувальник подарував, а ОСОБА_7 прийняли в дар, в рівних частках кожний, домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного житлового будинку під літ. «А1», житловою площею 67,4 кв.м., загальною площею 91,1 кв.м. та надвірних споруд: літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - гараж, літ. «Е, Ж» - два навіси, №7-9 - огорожа, розташованого на земельній ділянці площею 471 кв.м., право на яку не зареєстровано, кадастровий номер не присвоєний.
Право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на 1/3 частину вказаного домоволодіння за кожним, зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН» 31.08.2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31139136 від 31.08.2011 року.
Згідно з технічних паспортів на домоволодіння АДРЕСА_1 , виготовлених КП «ОМБТІ та РОН» 22.04.2011 року, 26.07.2011 року, домоволодіння, яке на праві власності належить відповідачам, розташоване на земельній ділянці загальною площею 471 кв.м., в тому числі у межах цієї земельної ділянки розташований навіс літ. «Е» загальною площею 42,3 кв.м..
05 лютого 2018 року за № ОД061180360790 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з виділом у самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1 .
13 березня 2018 року за № ОД141180721566 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2018 року реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43693154, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за відповідачами, по 1/3 частині за кожним, на нежитлову будівлю, загальною площею 60,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року у справі №521/20634/18 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване УДАБК ОМР 05.02.2018 року за №ОД061180360790; скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену УДАБК ОМР 13.03.2018 року за №ОД141180721566 щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора юридичного департаменту ОМР від 25.10.2018 року №43693154 про реєстрацію права власності відповідачів на нежитлову будівлю загальною площею 60,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано записи про реєстрацію права власності за відповідачами, по 1/3 частині, на нежитлову будівлю загальною площею 60,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачами фактично здійснено нове будівництво об'єкту нерухомості загальною площею 60,5 кв.м. замість реконструкції існуючої будівлі, у зв'язку з чим необхідно було отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Суд дійшов до висновку, що спірний об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети замовникам будівництва та введено в експлуатацію без вихідних даних, а саме містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року скасоване та ухвалене нове рішення про повне задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області. Резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції від 24 червня 2020 року за своїм змістом повністю відповідає резолютивній частині заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тими ж самими доводами, що і заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року.
Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року рішення апеляційної інстанції у справі №521/20634/18 залишено без змін.
Згідно з висновку експерта №30/2023 судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи у цивільній справі №521/17837/22, складеного 25 вересня 2023 року судовим експертом Чорною Юлією Петрівною: у результаті проведеного візуально-інструментального обстеження об'єкта дослідження, експерт встановив, що нежитлова будівля літ. «Е», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам будівельної нормативно-технічної документації, які пред'являються до нежитлових будівель в частині підключення інженерних комунікацій, площі та висоти приміщень, забезпечення освітленням приміщень, технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій; у результаті проведеного обстеження, враховуючи конструктивні рішення, технічний стан основних несучих та огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі літ. «Е», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , експерт класифікує технічний стан вищевказаного об'єкта, як «нормальний - категорія 1»; відсоткова експлуатаційна готовність нежитлової будівлі літ. «Е», загальною площею 60,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на момент проведення візуально-інструментального обстеження, складає - 96%; у результаті проведеного візуально-інструментального обстеження, шляхом зіставлення фактичних меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з межами земельної ділянки згідно технічних паспортів станом на 22.04.2011 та 10.10.2018, експерт дійшов до висновку, що нежитлова будівля літ. «Е» загальною площею - 60,5 кв.м. по АДРЕСА_1 розташована в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , схематичний план якої відображений у технічному паспорті від 22.04.2021, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» та у технічному паспорті від 10 жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ»;
Враховуючи результати візуально-інструментального обстеження, конструктивну схему та об'ємно-планувальні показники нежитлової будівлі літ. «Е», експерт дійшов до висновку, що провести перебудову нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у навіс літ. «Е», який відображений у технічному паспорті від 22.04.2011 року, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» технічно можливо.
Вказаний висновок експерта виготовлений саме для надання до суду по даній справі. Про кримінальну відповідальність за ст..384, 385 КК України - за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, експерт обізнаний.
29 листопада 2023 року Одеською міською радою прийнято рішення №1661-VIII про надання дозволів громадянам на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Зі змісту даного рішення вбачається, що керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 79-1, 89, 116, 118, 120, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 19, 20 Закону України «Про землеустрій», розглянувши клопотання громадян, а також інші додані до них документи та графічні матеріали, Одеська міська рала, зокрема, вирішила: надати дозволи громадянам на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі згідно з переліком (додатком 1).
Зі змісту Додатку №1 до рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 за №1661-VIII вбачається, що серед переліку громадян, яким надано дозволи на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі є Ель ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , адреса земельної ділянки - АДРЕСА_1 (п.7 Додатку №1).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції послався на те, що:
1)прокурором не надано доказів того, що спірне самочинне будівництво здійснене з істотним порушенням будівельних норм і правил і що проведення перебудови самочинного будівництва у навіс літ. «Е», який існував до здійснення самочинного будівництва, є неможливим;
2)як вбачається з висновку експерта, спірне самочинне будівництво відповідає вимогам будівельної нормативно-технічної документації, які пред'являються до нежитлових будівель, а провести перебудову нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 а у навіс літ. «Е», технічно можливо. Прокурор не звертався до суду із позовом про проведення перебудови самочинного будівництва, як це передбачено ч.7 ст.376 ЦК України.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Конституція України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності (стаття 143).
Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт б частини першої статті 80 ЗК України).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК України).
Відповідно до частини 2 та пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Таким чином, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.
У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду вказала:
- сам собою факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки (пункт 89);
- права власника земельної ділянки порушуються у результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки у реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (пункт 92);
- за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (пункт 112);
- належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження нею, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113);
- оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (пункт 152).
Колегією суддів встановлено, що 05 лютого 2018 року за № ОД061180360790 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з виділом у самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1 .
13 березня 2018 року за № ОД141180721566 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2018 року реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43693154, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за відповідачами, по 1/3 частині за кожним, на нежитлову будівлю, загальною площею 60,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року у справі №521/20634/18 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване УДАБК ОМР 05.02.2018 року за №ОД061180360790; скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену УДАБК ОМР 13.03.2018 року за №ОД141180721566 щодо реконструкції навісу літ. «Е» під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора юридичного департаменту ОМР від 25.10.2018 року №43693154 про реєстрацію права власності відповідачів на нежитлову будівлю загальною площею 60,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано записи про реєстрацію права власності за відповідачами, по 1/3 частині, на нежитлову будівлю загальною площею 60,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачами фактично здійснено нове будівництво об'єкту нерухомості загальною площею 60,5 кв.м. замість реконструкції існуючої будівлі, у зв'язку з чим необхідно було отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Суд дійшов до висновку, що спірний об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети замовникам будівництва та введено в експлуатацію без вихідних даних, а саме містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року скасоване та ухвалене нове рішення про повне задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області. Резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції від 24 червня 2020 року за своїм змістом повністю відповідає резолютивній частині заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тими ж самими доводами, що і заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2019 року.
Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року рішення апеляційної інстанції у справі №521/20634/18 залишено без змін.
Колегія суддів зауважує, що міська рада не виділяла земельну ділянку відповідачам під зведене нежитлове приміщення і що таку прибудову відповідачі зробили за рахунок зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста.
Отже, у справі, що переглядається, достеменно встановлено, що вказаний об'єкт нерухомого майна споруджено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та яка перебуває у комунальній власності.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що нежитлова будівля загальною площею 60,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розумінні положень статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом.
З огляду на вказане, територіальна громада має право на позов про знесення самочинного будівництва, бо захищає право власності територіальної громади міста на земельну ділянку (стаття 12, пункт «б» статті 80, частина перша та пункт «а» частини другої статті 83 ЗК України). Самочинний характер будівництва є істотним порушенням будівельних норм і правил та суттєвим порушенням прав власника земельної ділянки. Термін «перебудова» у частині сьомій статті 376 ЦК України не стосується самочинної будови на земельній ділянці, яку власник не відводив для цієї мети. Дане спростовує позицію суду першої інстанції про необхідність спроби перебудови самочинного будівництва.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальній громаді, оскільки на належній спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомості, який самовільно побудований ними, а тому позовні вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради є доведеними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Посилання суду першої інстанції на те, що прокурором не доведено, що спірне самочинне будівництво здійснене з істотним порушенням будівельних норм і правил, спростовується судовими рішенням у справі №521/20634/18 та тим фактом, що земельна ділянка, на якій здійснено будівництво спірного нежитлового приміщення, не передавалась власником (територіальною громадою) відповідачам.
Також колегія суддів не бере до уваги доводами відповідачів на те, що «надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачам, Одеська міська рада, фактично висловила свою волю та погодження із тим, що відповідачі мають право на вказану земельну ділянку», з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.
Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц).
Таким чином, надання Одеською міською радою відповідачам рішення про розробку проєкту землеустрою не свідчить про надання земельної ділянки саме тієї земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт нерухомості.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення вимог позовної заяви.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви Малиновська окружна прокуратура м. Одеси сплатила - 2481 гривень, а за подання апеляційної скарги Одеська обласна прокуратура - 3721,50.
Позовні вимоги прокуратури задоволено, а отже необхідно:
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481 гривень, тобто по 827 гривень з кожного.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,50 гривень, тобто по 1240,50 гривень з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та приведення її до попереднього стан задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний законний представник ОСОБА_4 , звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розташованого на ній об'єкту самочинного будівництва загальною площею 60,5 кв.м. та приведення її до поперднього стану.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481 гривень, тобто по 827 гривень з кожного.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_4 , на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,50 гривень, тобто по 1240,50 гривень з кожного.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Одеської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 03528552, адреса реєстрації: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса).
Ель ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Ель ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева