Номер провадження: 22-ц/813/3271/25
Справа № 496/8779/23
Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи заявлені позовні вимог тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають двох дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживають разом з 2015 року. ОСОБА_2 залишила позивача з малолітніми дітьми та зникла у невідомому напрямку. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2019 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Протягом останніх дев'яти років ОСОБА_2 жодного разу не відвідала дітей, не надає будь-яку матеріальну допомогу на їх утримання. У вихованні дітей разом з позивачем бере участь його мати. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, наявні підстави для позбавлення її батьківських прав, у зв'язку з чим він звернувся з позовом до суду.
З огляду на викладене, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задоволено частково. Суд позбавив ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наданими по справі доказами достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, матеріально не допомагає, не приймає участі у її вихованні, не спілкується з дитиною, тому такий крайній захід впливу на відповідача, як позбавлення батьківських прав, є доцільним та необхідним для захисту інтересів дитини, у зв'язку з чим, суд вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_5 .
В частині позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважав, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом 25 грудня 2023 року, тобто до повноліття ОСОБА_4 . Проте на момент ухвалення рішення по справі ОСОБА_4 досяг повноліття.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року скасувати частково та в скасованій частині ухвалити нове, яким позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що положення Сімейного кодексу України не містять заборону щодо позбавлення батьківських прав відносно дітей, після досягнення ними повноліття. При цьому, скаржник посилається на практику Верховного Суду в дані категорії справ, а саме, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду справи по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що під час звернення до суду із відповідними позовними вимогами ОСОБА_4 був неповнолітнім.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено ОСОБА_2 та виконавчому комітету Біляївської міської ради Одеської області їх право на подання відзиву та письмових пояснень на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано представником ОСОБА_1 - адвокатом Середа Надія Олександрівна, 06 лютого 2025 року в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.
Виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеської області отримав 06 лютого 2025 року копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та 09 грудня 2024 року копію апеляційної скарги в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_2 22 квітня 2025 року за адресою зазначеною позивачем, отримала копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги за допомогою засобів поштового зв'язку, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Учасники справи своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання судової повістки 29.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Середа Н.О., Виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеської області про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, судову повістку-повідомлення отримали 18.07.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Відповідач ОСОБА_6 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, та з опублікуванням 21.08.2025 року оголошення про виклик у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що заочне рішення суду в частині задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року.
Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наданими по справі доказами достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, матеріально не допомагає, не приймає участі у її вихованні, не спілкується з дитиною, тому такий крайній захід впливу на відповідача, як позбавлення батьківських прав, є доцільним та необхідним для захисту інтересів дитини, у зв'язку з чим, суд вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_5 .
В частині позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважав, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом 25 грудня 2023 року, тобто до повноліття ОСОБА_4 . Проте на момент ухвалення рішення по справі ОСОБА_4 досяг повноліття.
Проаналізувавши в оскаржуваній частині встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитинита/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року).
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав(постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19).
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Зі змісту даного рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та в подальшому сторонами по справі не оскаржувалося, вбачається, що позовні вимоги про розірвання шлюбу заявлені безпосередньо ОСОБА_2 , яка в свою чергу позов підтримала в повному обсязі відповідної заявою про розгляду справи за її відсутності, направленою на адресу суду.
Згідно довідки Біляївської міської ради Одеського району Одеської області № 649 від 07 серпня 2023 року, з 2015 року до теперішнього часу відповідач - ОСОБА_2 не проживає разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Діти мешкають за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_1 , знаходяться на його утриманні. Зазначені обставини, а саме факт відсутності спільного проживання підтверджується в тому числі й вищевказаним рішенням суду першої інстанції про розірвання шлюбу, згідно якого позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, стверджувала, що з жовтня 2015 року вони з відповідачем - ОСОБА_1 припинили будь-яке спілкування між собою.
При цьому, згідно довідки Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 02 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 станом нна дату видачі такої довідки на території села Градениці Одеського району Одеської області не проживає та місцезнаходження останньої невідоме.
Також в матеріалах справи наявна довідка директора Градецького ліцею від 26 вересня 2023 року № 127/01-26, в якій повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 класу та по 10 клас (2022 року) навчався в даному ліцеї, мати - ОСОБА_2 за всі роки навчання в закладі жодного разу не була та не брала участі у вихованні дитини.
Відповідно до характеристики Біляївської міської ради від 02 жовтня 2023 року № 792 на ОСОБА_2 , остання з 2015 року не проживає в АДРЕСА_1, не проживає зі своїми дітьми, не виховує їх та не турбується про їх розвиток, не спілкується з ними, не цікавиться їх життям.
Згідно характеристики Біляївської міської ради від 02 жовтня 2023 року № 791, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 з часу свого народження. Займається домашнім господарством, та працює по найму. За час проживання на території АДРЕСА_1 скарг, заяв та нарікань на його поведінку від сусідів і жителів села не надходило. До складу його сім'ї входять та знаходяться на його утриманні і вихованні двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Органом опіки та піклування виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області у відповідності до положень ст. 19 СК України, надано висновок, затверджений рішенням № 64 від 14 березня 2024 року, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства», стаття 45 ЦПК України).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Висновок органу опіки та піклування Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 14 березня 2024 року № 64, здійснений з урахуванням з'ясовуваної думки дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час безпосередньої бесіди спеціалістами служби у справах дітей з дітьми, останні повідомили, що їх мати ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідає, матеріально не допомагає, не приймає участі у їх вихованні, тому діти не заперечують проти позбавлення батьківських прав своєї матері, також вони втратили довіру та не бажають з нею спілкуватись.
З даного висновку органу опіки та піклування в тому числі вбачається інформація що ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
У вказаному висновку органу опіки і піклування Біляївської міської ради Одеського району Одеської області вказано про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із свідомим нехтуванням матір'ю своїх обов'язків,ухилення від виконання батьківських обов'язків по догляду та утримання дітей.
З наведених обставин справи в своїй сукупності вбачається, що відповідач - ОСОБА_2 протягом тривалого часу, а саме, починаючи з 2015 року будь-якого зв'язку з позивачем не підтримує, що підтвердження рішення суду від 02 жовтня 2019 року, не здійснює піклування про фізичний і духовний стан дітей, участі в їх вихованні, в тому числі й забезпеченні права на освіту тощо не приймає. При цьому, згідно пояснень дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з наданого органом опіки та піклування висновку, мати - ОСОБА_2 з ними не спілкується, матеріально не допомагає та будь-якої участі в їх розвитку та виховані не приймає. Наведені пояснення були підтвердженні дочкою - ОСОБА_11 в судовому засіданні в суді першої інстанції під запис, відносно якої судом вирішено питання щодо доцільності позбавлення відповідача - ОСОБА_2 батьківських прав та яка пояснила, що мати знущалась над нею та її братом ОСОБА_4 , до школи вони не ходили; мати про них не піклувалась, не годувала. З 2015 року мати не проживає з ними, покинула їх та з того часу вони нічого про неї не знають. Вона проживає з братом, батьком та бабусею.
Матеріали справи не містять жодного доказу на спростування обставин відсутності матері у житті дитини з 2015 року.
Вказані обставини свідчать про свідоме тривале нехтування відповідачкою батьківськими правами щодо сина, і даних про зміну поведінки матері на краще матеріали справи не містять , що дозволяє суду вирішити спір з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходив із того, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом 25 грудня 2023 року, тобто до повноліття ОСОБА_4 . Проте на момент ухвалення вказаного рішення по справі ОСОБА_4 досяг повноліття.
З огляду на викладене та, зважаючи на наведені доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року по справі № 185/9339/21, відступаючи від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду щодо застосування п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», на який також міститься посилання в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, зауважує, що «досягнення дитиною повноліття під час розгляду цивільної справи судом не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав».
Відмовляючи у задоволенні позову лише у зв'язку із досягненням дитиною повноліття на момент завершення розгляду справи по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що правові наслідки позбавлення батьківських прав поширюються і на правовідносини, які виникають після досягнення дитиною повноліття.
Приписами чинного законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема відносини батьків та дітей, визначене коло взаємних прав і обов'язків батьків і дітей.
Вочевидь, переважна кількість батьківських прав та обов'язків стосується дитини до досягнення нею повноліття, проте й після досягнення дитиною повноліття правовий зв'язок між батьками та їхніми дітьми не припиняється, батьківські права продовжують існувати.
Так, права та обов'язки батьків і повнолітньої дитини визначені розділом ІІІ СК України. Зокрема, у статтях 202, 203 СК України передбачено обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, зокрема, шляхом сплати аліментів, та брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Також СК України надає батькам, які не були позбавлені батьківських прав стосовно своїх дітей, права та обов'язки щодо їх внуків та правнуків, зокрема право на їх виховання та спілкування (стаття 257 СК України), право на утримання та піклування з боку внуків, правнуків (стаття 264 СК України), право на спадкування за законом у порядку другої черги (стаття 1262 ЦК України).
У статті 166 СК України визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, у частині першій наведеної статті передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Зміст наведених законодавчих приписів зумовлює висновок про те, що, досягаючи повноліття, особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір'ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв'язок як батьків та дитини. Це відповідно означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов'язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов'язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.
Викладений підхід дозволить, зокрема, запобігти зловживанню відповідачами своїми процесуальними правами шляхом умисного затягування розгляду справи (чекаючи досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку) та уникнути ситуацій, коли внаслідок дій суду через значне навантаження, тимчасову відсутність судді, зміну складу суду, наявність підстав для зупинення провадження у справі, ухвалення судом заочного рішення про позбавлення батьківських прав та подальшого перегляду такого рішення за заявою відповідача зі спливом значного проміжку часу тощо справа не буде розглянута до повноліття дитини.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити щодо помилкових висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських права ОСОБА_2 відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт ухилення відповідача від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, та, зважаючи на вищевикладену судову практику, яка у відповідності до положень 263 ЦПК України, повинна враховуватися під час розгляду справи по суті.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що заочне рішення суду в оскаржуваній частині позовних вимог слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко