Номер провадження: 11-сс/813/1478/25
Справа № 510/1334/25 1-кс/510/26/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ренійського районного суду Одеської обл. від 01.07.2025 про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у к/п № 12025168150000045 від 29.06.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про арешт майна залишено без задоволення.
Мотивуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що дізнавач пропустив передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України строк на подання клопотання про арешт майна.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на те, що положення ч. 5 ст. 171 КПК України встановлюють, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. За обставинами даного кримінального провадження клопотання дізнавача було подано до суду в перший робочий день, а саме 30.06.2025, оскільки 28.06 та 29.06 були вихідними днями.
За таких обставин прокурор ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою задовольнити клопотання дізнавача та накласти арешт на майно.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас власник майна ОСОБА_8 до апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки апеляційному суду не повідомив.
Враховуючи неявку власника майна в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, врахувавши думку прокурора, який не заперечував щодо розгляду скарги за відсутності власника майна, на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вирішила апеляційний розгляд здійснити за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя не в повній мірі дотримався вказаних приписів кримінального процесуального законодавства з огляду на такі обставини.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
За змістом ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 5 цієї статті клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно із ч. 7 ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
При цьому, ст. 116 КПК України визначено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
За обставинами даного кримінального провадження ма йно у вигляді ліскових сіток 4 шт, довжиною 50 м, висотою 1 м, вічком 20х20, було вилучене 28.06.2025, тобто в суботу. Клопотання про арешт вказаного майна дізнавач подав до суду 30.06.2025, тобто в понеділок, а отже в перший наступний робочий день після вилучення майна.
Отже, на переконання колегії суддів, дізнавач в установленому кримінальним процесуальним кодексом порядку та визначений строк звернувся до суду з відповідним клопотанням, тому висновки слідчого судді щодо пропуску строку звернення до суду з клопотанням не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя вирішив відмовити в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна з підстав пропуску встановленого строку для звернення до суду.
Разом з тим, ч. 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Отже, слідчому судді слід було повернути клопотання дізнавачу для усунення недоліків та приведення його у відповідність до вимог ст. 171 КПК України, а не відмовити в задоволенні клопотання. Вказані обставини, також, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За обставинами даного кримінального провадження 28.06.2025 до чергової частини ВП № 2 Ізмаїльського РВП надійшло повідомлення про те, що 28.06.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи дозволу на право здійснення любительського (спортивного рибальства), з метою незаконного вилову риби, знаходячись на озері Кагул, за межами с. Лиманське Ізмаїльського р-ну Одеської обл., здійснив незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову - лісковими сітками в кількості 4 шт, чим завдав збиток рибному господарству України виловом цінних порід риб: карась - 17 шт., плотва - 12 шт., окунь - 31 шт., підліщ - 25 шт., рак - 3 шт.
Згодом, 28.06.2025 під час огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості на березі озера Кагул, поблизу с. Лиманське, Ренійської ОТГ Ізмаїльського р-ну Одеської обл., було виявлено та вилучено заборонені знаряддя лову - ліскові сітки в кількості 4 шт, довжиною 50 м, висотою 1 м, вічком 20х20 мм, які передано на зберігання відповідальній особі ПП «КЛЕСТ ЛТД» за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт. Суворова, вул. Незалежності, 56.
При цьому, ОСОБА_9 надав пояснення про те, що 28.06.2025 приблизно о 10 год прибув на озеро Калгул та кинув 4 сітки з метою забрати їх, однак забравши сітки о 10:50 год його виявили ДПСУ, викликали працівників поліції. Крім того, ОСОБА_9 пояснив, що кидав сітки перший раз та визнає повністю свою вину (а.к.п. 6).
29.06.2025 відповідні відомості внесені до ЄРДР за № 12025168150000045 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Диспозиція ч. 1 ст. 249 КК України, досудове розслідування за ознаками якої здійснюється в межах к/п №12025168150000045 від 29.06.2025, передбачає кримінальну відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
У клопотанні про арешт майна дізнавач зазначив, що метою накладення арешту є збереження речових доказів та спеціальної конфіскації вище вказаного майна.
На переконання апеляційного суду, вказаних обставин кримінального провадження та наданих суду матеріалів на даній стадії к/п достатньо для висновку, що вилучене 28.06.2025 майно - ліскові сітки 4 шт, відповідають критеріям речових доказів, встановлених ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки воно безпосередньо виступало знаряддям ймовірного вчинення кримінального проступку в межах к/п № 12025168150000045 від 29.06.2025, а тому на них може бути накладений арешт шляхом заборони користування та розпорядження, що виправдано виконанням завдань кримінального провадження та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Отже, оскільки слідчий суддя допустив порушення приписів кримінального процесуального законодавства, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволенні клопотання дізнавача з вище наведених підстав, апеляційний суд скасовує оскаржувану ухвалу та постановлює нову ухвалу про задоволення клопотання дізнавача про арешт майна у к/п № 12025168150000045 від 29.06.2025.
Керуючись ст.ст. 24, 170-174, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ренійського районного суду Одеської обл. від 01.07.2025 про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у к/п №12025168150000045 від 29.06.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про арешт майна у к/п № 12025168150000045 від 29.06.2025 за ч. 1 ст. 249 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на ліскові сітки 4 шт, довжиною 50 м, висотою 1 м, вічком 20х20, вилучені 28.06.2025 на озері Кагул, за межами с. Лиманське Ренійської ОТГ Ізмаїльського р-ну Одеської обл. шляхом заборони володіння, користування та розпорядження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4