Номер провадження: 11-сс/813/1776/25
Справа № 496/5476/25 1-кс/496/1518/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025162250000695, внесеного до ЄРДР 24 серпня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (а.с.40-41) та частково задоволено клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.1-4) та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 (за винятком випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та переховування у найближчому бомбосховищі (укритті) під час оголошення повітряної тривоги. ), на строк до 23 жовтня 2025 року
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що цілодобовий домашній арешт із забороною залишати житло за місцем проживання підозрюваного забезпечить можливість запобігти можливим ризикам переховування від слідства та суду та впливу на свідків та сприятиме реалізації конституційних прав ОСОБА_7 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав:
- ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності;
- слідчим суддею не враховано п. 2 ч. 1 ст.178 КПК України щодо тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення;
- під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- слідчий суддя не врахував належним чином суспільну небезпеку інкримінованого злочину, високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Посилаючись на викладене прокурор просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді триманням під вартою.
Позиції учасників судового розгляду.
Оскільки Біляївська окружна прокуратура належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду (а.с. 75-76), про поважні причини свого неприбуття не повідомила, з клопотанням про відкладання не зверталась, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 .ст. 176 цього Кодексу
Відповідно до приписів ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1,2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.ч. 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за № 12025162250000695 від 24 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 25 серпня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.(а.с.33-34)
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду та в поданій апеляційній скарзі не оскаржується.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існує доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Так, оцінивши у сукупності фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що стороною обвинувачення доведено лише обставини, встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів виходить з того, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (заява N 38717/04) (п. 29-30), зазначив, що національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним, оскільки не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду.
Оскільки метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує наступні обставини: 1) надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України; 2) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відноситься до особливо тяжких злочинів і у разі визнання підозрюваного винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна ; 3) данні, які характеризують особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину, тривалий час страждає на порушення серцево-судинної системи, проходить лікування, характеризується за місцем проживання позитивно, як порядна, чесна, врівноважена, добра людина, користується повагою серед односельчан (згідно характеристики Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (а.с.49).
З урахуванням обставин даного провадження, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також встановлених слідчим суддею відомостей про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував більш м'який запобіжний захід до підозрюваного, ніж той, який зазначений у клопотанні, оскільки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту достатнім чином забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Щодо доводів прокурора щодо тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, колегія судді вважає за необхідним зауважити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
У свою чергу, підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має трьох дітей ( згідно характеристики Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (а.с.49)), одна із яких неповнолітня, старший син несе службу в лавах ЗСУ, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, в матеріалах справи наявні заяви батьків неповнолітніх потерпілих, у яких зазначено, що претензій до ОСОБА_7 вони не мають, жодними речами їх дітей підозрюваний не заволодів (а.с.44-45). Таким чином, апеляційний суд вважає, що необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цій стадії досудового розслідування прокурором не доведена.
Крім того, слідчим суддею слушно покладено на підозрюваного обов'язки, які будуть додатковим стримуючим фактором для запобігання втілення дій, які можуть бути проявом встановлених ризиків. Зокрема, на підозрюваного покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого ,прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Усі обставини, посилання на які міститься в апеляційній скарзі прокурора, були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, і не спростовують законність та обґрунтованість оскарженої ухвали.
Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін;2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025162250000695, внесеного до ЄРДР 24 серпня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4