Номер провадження: 11-сс/813/1702/25
Справа № 523/11840/25 1-кс/523/5151/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, військовослужбовця, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025164110000086 від 09 червня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, та відносно ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.09.2025 року із раніше визначеним розміром застави у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн..
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали, якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що ризики не зникли та продовжують існувати.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи обґрунтованості пред'явленої підозри, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
-ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені, ОСОБА_6 щиро кається у скоєному, має намір продовжити службу в іншому прикордонному загоні;
- суд не прийняв до уваги дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки;
-визначений слідчим суддею розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з*явилась, із заявами та клопотаннями на адресу апеляційного суду не зверталась.
До початку апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та письмовими запереченнями на апеляційну скаргу сторони захисту, в якій зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні та продовжують існувати. Більш того, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вже завершене і обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 скерований до Приморського районного суду м. Одеси, на підтвердження чого він долучив до своїх заперечень супровідний лист.
Положеннями статті 421 КПК України встановлено, що отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
За таких обставин, з огляду на положення ст.422, ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без сторін кримінального провадження.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оскільки в апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_6 , апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що пред'явлена підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, за кваліфікуючими ознаками: пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з з використанням наданого службового становища, є обґрунтованою.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є обґрунтованим, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи, що у разі засудження за інкриміноване йому тяжке кримінальне правопорушення, може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також з п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України». Крім того, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Апеляційний суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_6 мав злочинний умисел на перетин державного кордону України поза межами пункту пропуску до Республіки Молдова і вважається таким, що з 05.04.2025 року самовільно залишив військову частину.
Відтак, слідчий суддя дійшов до вірного висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Апеляційний суд, враховує викладені у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення та надані до нього матеріали, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , в тому числі, підтверджується показаннями свідків, вважає доведеним те, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваного на таких осіб.
Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_6 , який у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що підозрюваний є раніше не судимим, має постійне місце проживання, перебуває у фактично шлюбних відносинах, раніше не судимий, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що можуть гарантувати запобіганню встановлених ризиків у разі застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я, зокрема, надана стороною захисту апеляційному суду медична довідка не свідчить про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
З огляду на викладене, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які слідчий посилається у своєму клопотанні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги щодо зменшення визначеного ОСОБА_6 розміру застави, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що відповідно до вимог п.2) ч.5 ст.182 КПК України, передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд зазначає про те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд, при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого повинен враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Судом, враховуючи винятковий характер справи, виправдано корегування суми для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникати правосуддя і знехтувати заходами безпеки. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.06.2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.07.2025 року вказана ухвала слідчого судді була залишена без змін.
Колегія суддів приймає до уваги встановлені ризики, їх високий ступінь, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, те що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що пов'язане із пропозицією, обіцянкою або наданням неправомірної вигоди службовій особі, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що, враховуючи обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку, що обраний розмір застави у розмірі 302800 гривень, зможе стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.
Разом з тим, на теперішній час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вже завершене та відносно ОСОБА_6 до Приморського районного суду м. Одеси скеровано обвинувальний акт, а отже питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу має бути вирішено судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання.
За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та зменшення розміру застави є необґрунтованими, а слідчий суддя правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , а визначений розмір застави є необхідним для забезпечення наявних ризиків.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199 309, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення,
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025164110000086 від 09 червня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4