Номер провадження: 11-сс/813/1275/25
Справа № 947/23029/24 1-кс/947/5948/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2025 року,
встановив:
оскарженою ухвалою задоволено скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 від 16.04.2025 року про часткову відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року за ч.5 ст.191 КК України та зобов'язано прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси, який уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, здійснити щодо підозрюваної ОСОБА_10 процесуальну дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, встановивши прокурору для здійснення цієї процесуальної дії строк протягом трьох днів.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що бездіяльність прокурора в даному випадку полягає в порушенні зазначених вимог ст.ст.110, 220 КПК, зокрема відсутності вмотивованої постанови про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, що свідчить про відсутність належного процесуального реагування на таке клопотання зі сторони прокурора, а отже бездіяльність в частині винесення вмотивованої постанови про результати розгляду клопотання захисника у встановлений ст.220 КПК України строк.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ст.ст. 303, 307 КПК України, оскільки слідчим суддею не враховано, що захисник у скарзі просив слідчого суддю зобов'язати прокурора прийняти рішення про закриття кримінального провадження, що не передбачено кримінальним процесуальним законом, зокрема положення ч.1 ст.303 КПК не передбачено можливості оскаржити відмову прокурора прийняти процесуальне рішення.
Також прокурор зазначає, що ст.307 КПК України не надає слідчому судді повноважень своєю ухвалою зобов'язати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування.
Ухвалою апеляційного суду від 23.07.2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_9 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та поновлено строк на апеляційне оскарження. Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття апеляційного провадження за скаргою прокурора.
До початку апеляційного розгляду, захисником ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в задоволенні якої просив відмовити.
Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваної ОСОБА_10 , яка будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилась, клопотань про відкладення не подавала.
При цьому, захисник ОСОБА_8 вказав, що підозрювана ОСОБА_10 обізнана про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися у судове засідання, тому вважав за можливе здійснювати розгляд за її відсутності.
Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої ухвали, судом були створені всі умови для реалізації права учасників провадження на доступ до правосуддя.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст.24 КПК, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч.1 ст.304 КПК).
Згідно ч.1 ст.306 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст.318-380 КПК, з урахуванням положень Глави 26 КПК.
Згідно ч.2 ст.306 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги (ч.3 ст.306 КПК).
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 від 16.04.2025 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року, слідчий суддя місцевого суду не дотримався зазначених вимог закону, з огляду на таке.
З матеріалів судової справи вбачається, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
31.01.2025 року слідчим винесено постанову, якою прийнято наступні рішення: зупинено досудове розслідування за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; визначено внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024164480000106 відомості про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваної; а також визначено оголосити в розшук підозрювану ОСОБА_10 , проведення якого доручено ВКП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Проте, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.03.2025 року задоволено скаргу захисника та скасовано постанову старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_12 від 31.01.2025 року в кримінальному провадженні №120241624480000106 від 23.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваної у розшук.
На вказану ухвалу слідчого судді прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_13 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.05.2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.03.2025 року за наслідками розгляду скарги на постанову слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 31.01.2025 року.
На адресу прокурора захисником в інтересах ОСОБА_10 неодноразово подавались клопотання про закриття кримінального провадження, зокрема в останнє 16.04.2025 року.
03.04.2025 року прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження, з мотивів того, що ухвала про скасування постанови слідчого від 31.01.2025 року про зупинення досудового розслідування на оголошення підозрюваного у розшук з Київського районного суду м. Одеси на адресу Київської окружної прокуратури міста Одеси не надходила.
08.04.2025 року прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси винесено постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження, з мотивів того, що матеріали кримінального провадження №120241624480000106 від 23.02.2024 року були направлені 03.04.2025 року на адресу Одеської обласної прокуратури та на теперішній час не перебувають у розпорядженні процесуального керівника, що унеможливлює прийняття процесуального рішення на даний час.
Крім того, згідно листа Одеської обласної прокуратури від 16.04.2025 року №09/1/1/-2161 вих-25 09/1/1-293-25 - 11.04.2025 року матеріали зазначеного кримінального провадження повернуто до Київської окружної прокуратури міста Одеси для організації подальшого процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
17.04.2025 року прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_9 винесено постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та здійснення щодо підозрюваної ОСОБА_10 по вказаному кримінальному провадженню процесуальної дії, визначеної п.1 ч.2 ст.283 КПК (а.с.29-32).
28.04.2025 року захисник ОСОБА_8 подав слідчому судді скаргу, в якій просив скасувати постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 від 16.04.2025 року (правильна дата постанови 17.04.2025 року) про часткову відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року та зобов'язати прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси, який уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 рокуздійснити щодо підозрюваної ОСОБА_10 процесуальну дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, встановивши прокурору для здійснення цієї процесуальної дії строк протягом трьох днів (а.с.1-35).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2025 року справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 (а.с.36).
Слідчим суддею вказану скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.05.2025 року, яке в означену дату було відкладено, у зв'язку із неявкою учасників судового провадження.
Ухвалою слідчого судді від 01.05.2025 року зобов'язано прокурора та слідчого надати для огляду слідчому судді матеріали кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року, до наступного судового засідання до 05.05.2025 року (а.с.40).
Ухвалою слідчого судді від 05.05.2025 року повторно зобов'язано прокурора та слідчого для огляду слідчому судді матеріали кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року, до наступного судового засідання до 16.05.2025 року (а.с.47-48).
16.05.2025 року судове засідання було відкладене, у зв'язку із ненадходженням до суду матеріалів кримінального провадження (а.с.54-55).
02.06.2025 року прокурором ОСОБА_9 подані заперечення на скаргу захисника, в задоволенні якої просив відмовити.
02.06.2025 року в судовому засіданні місцевого суду оголошено перерву для надання можливості захиснику ознайомитися із запереченнями прокурора.
04.06.2025 року захисником ОСОБА_8 подані до місцевого суду пояснення на заперечення прокурора.
Супровідним листом заступника начальника СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 05.06.2025 року слідчому судді направлено матеріали кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року (а.с.67).
05.06.2025 року слідчим суддею постановлено оскаржену ухвалу, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 від 16.04.2025 року про часткову відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року за ч.5 ст.191 КК України та зобов'язано прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси, який уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснити щодо підозрюваної ОСОБА_10 процесуальну дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, встановивши прокурору для здійснення цієї процесуальної дії строк протягом трьох днів.
Водночас з оскарженої ухвали вбачається, що фактично слідчим суддею скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 від 16.04.2025 року (правильна дата постанови 17.04.2025 року), не перевірялась. Підставою для призначення до розгляду скарги по суті та подальше задоволення скарги слугувало те, що слідчим суддею констатовано вчинення бездіяльності прокурора, що полягає в порушенні вимог ст.ст.110, 220 КПК, зокрема відсутності вмотивованої постанови про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, що свідчить про відсутність належного процесуального реагування на таке клопотання зі сторони прокурора, а отже бездіяльність в частині винесення вмотивованої постанови про результати розгляду клопотання захисника у встановлений ст.220 КПК України строк.
Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками слідчого судді, з таких підстав.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
За приписами кримінального процесуального закону слідчий суддя наділений повноваженнями здійснення, у порядку передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у певному кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК).
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано Главою 26 КПК.
Статтями 303, 304 КПК визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, право на оскарження та строк подання скарги.
Згідно ч.1 ст.304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч.4 ст.304 КПК).
Тобто, отримавши до провадження скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування слідчий суддя має першочергово перевірити чи підлягає скарга розгляду у цьому суді; повноважність суб'єкта на право подання скарги; чи відноситься рішення, дія чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування; у якому кримінальному провадженні подано скаргу; а також перевірити дотримання строків подання скарги.
За результатами перевірки вказаних обставин слідчий суддя може:
-відмовити у відкритті провадження за скаргою, у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч.4 ст.304 КПК);
-повернути скаргу, у разі якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ч.2 ст.304 КПК);
-призначити скаргу до розгляду, якщо вона відповідає всім вимогам КПК.
Однак, призначивши скаргу захисника до розгляду, слідчий суддя не перевірив чого саме стосується скарга, чи підлягають дії чи бездіяльність оскарженню, з урахуванням приписів ст.303 КПК (предмет оскарження, тобто рішення, дія чи бездіяльність прокурора).
Законодавець у ст.303 КПК чітко визначив яка бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора може бути оскаржена на досудовому розслідуванні (п.1 ч.1 ст.303 КПК), та які їх рішення можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні (п.2-11 ч.1 ст.303 КПК).
Зокрема, в п.1 ч.1 ст.303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
При цьому, оскаржити до слідчого судді таку бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора можливо лише за наявності зв'язку між його обов'язком вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого така особа зобов'язана їх вчинити.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК передбачає три обов'язкові ознаки: слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма процесуального закону дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо невиконання обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Приписами п.п.3,4 ч.1 ст.303 КПК визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача та прокурора про закриття кримінального провадження.
Згідно п.7 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача та прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій негласних слідчих (розшукових) дій.
Пунктом 11 частини 1 статті 303 КПК визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена відмова слідчого, дізнавача та прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.9-1 ч.1 ст.284 КПК.
Тобто, ст.303 КПК чітко визначено перелік рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст.314-316 КПК.
Із матеріалів судової справи вбачається, що 28.04.2025 року захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 подав слідчому судді Київського районного суду м.Одеси скаргу, в якій фактично висловив дві вимоги:
1)скасувати постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 від 16.04.2025 року (правильна дата 17.04.2025 року а.с.29-32) про часткову відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106;
2)зобов'язати прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси, який уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року здійснити щодо підозрюваної ОСОБА_10 по вказаному кримінальному провадженню дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК, встановивши прокурору для здійснення цієї процесуальної дії строк протягом трьох днів.
Зі змісту скарги захисника вбачається, що хоча захисник і посилається на оскарження бездіяльності прокурора в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, однак фактично оскаржує постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 від 17.04.2025 року про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року.
У скарзі захисник вказує, що зазначена постанова прокурора є необґрунтованою, незаконною, винесеною з порушеннями кримінального процесуального законодавства України, у зв'язку із чим підлягає скасуванню. Захисник зокрема посилається на те, що на час його звернення зі скаргою, двомісячний строк досудового розслідування кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року з моменту повідомлення ОСОБА_10 про підозру (31.12.2024 року) закінчився 28.02.2025 року, тому вважає, що за приписами ст.ст. 283, 284 КПК прокурор мав закрити кримінальне провадження, що прокурором зроблено не було.
Таким чином, слід констатувати, що зі змісту скарги та матеріалів судової справи вбачається, що фактично захисник ОСОБА_8 не погоджується із постановою прокурора від 17.04.2025 року про часткову відмову в задоволенні його клопотання про закриття кримінального провадження відносно підозрюваної ОСОБА_10 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК, оскільки вважає, що вказане кримінальне провадження мало бути закрито прокурором, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК після повідомлення особі про підозру.
Однак, приймаючи рішення слідчий суддя не врахував положення ч.1 ст.303 КПК, якою передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та не звернув увагу, що сторона захисту звернулась до прокурора із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК, в задоволенні якого постановою прокурора від 17.04.2025 року було частково відмовлено, тобто вказана постанова прокурора за приписами ст.303 КПК не оскаржується.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слідчий суддя в даному випадку мав відмовити у відкритті провадження за скаргою, оскільки захисником оскаржується рішення, яке не підлягає оскарженню.
Колегія суддів наголошує, що ч.1 ст.303 КПК встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Доводи захисника про те, що скарга подана ним в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, а саме на дії та бездіяльність прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року у виді не виконання вимог ст.ст.283, 284 КПК, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, що підтверджується постановою прокурора про часткову відмову в задоволенні клопотання сторони захисту, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки згідно прохальної частини поданої скарги вбачається, що основною вимогою захисника до слідчого судді було скасування постанови прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси Цівільовва від 16.04.2025 року (правильна дата 17.04.2025 року) про часткову відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року.
Однак, слідчий суддя на вказані обставини уваги не звернув.
Більш того, задовольнивши скаргу захисника ОСОБА_8 , слідчим суддею зобов'язано прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси, який уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснити щодо підозрюваної ОСОБА_10 процесуальну дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, встановивши прокурору для здійснення цієї процесуальної дії строк протягом трьох днів.
Апеляційний суд звертає увагу,що ст.283 КПК передбачені форми закінчення досудового розслідування.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.283 КПК прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру, зокрема закрити кримінальне провадження.
Тобто, фактично слідчий суддя оскарженою ухвалою зобов'язав прокурора закрити кримінальне провадження №12024164480000106 від 23.02.2024 року щодо підозрюваної ОСОБА_10 , що є неприпустимим, оскільки таким чином слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень.
Колегія суддів наголошує, що вимога у скарзі захисника про зобов'язання прокурора здійснити у кримінальному провадженні щодо підозрюваної ОСОБА_10 дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК, із встановленням прокурору строку для здійснення цієї процесуальної дії протягом трьох днів, не ґрунтується на законі, оскільки слідчий, дізнавач та прокурор в своїй процесуальній діяльності є процесуально незалежними та безпідставне втручання в їх діяльність забороняється, за таких обставин слідчий суддя не мав повноважень зобов'язувати прокурора-процесуального керівника в кримінальному провадженні прийняти постанову про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, він, серед іншого, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження тощо та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених КПК; затверджувати чи відмовляти в затвердженні обвинувального акта; звертатися до суду з обвинувальним актом тощо.
З огляду на те, що захисник ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із вимогою про скасування постанови прокурора про часткову відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження та зобов'язання прокурора прийняття рішення, передбаченого п.1 ч.2 ст.283 КПК, вимоги захисника не ґрунтується на положеннях процесуального закону.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя, керуючись положеннями відповідно до ч.4 ст.304 КПК, мав відмовити у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_8 на постанову прокурора про часткову відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, яка відповідно до приписів ст.303 КПК не підлягає оскарженню.
Враховуючи, що скарга захисника ОСОБА_8 вже була розглянута по суті, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, на даній стадії не уповноважена вирішувати питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що про необхідність скасування ухвали слідчого судді на підставі ст.412 КПК, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та постановити нову ухвалу, якою закрити провадження за скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 .
Висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження за вказаною скаргою узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що була висловлена в постановах, які стосувалися питання правомірності закриття апеляційного провадження, що по суті, на думку апеляційного суду, необхідно застосовувати і до справ щодо перегляду в апеляційному порядку рішень слідчого судді першої інстанцій, у разі прийняття слідчим суддею до розгляду скарги, яка не могла бути прийнята до розгляду з урахуванням приписів ч.ч. 2, 4 ст.304 КПК (Постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №180/210/17; Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №569/17036/118, Провадження №51-598кмо19).
Керуючись вимогами ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2025 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 від 16.04.2025 року про часткову відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року за ч.5 ст.191 КК України та зобов'язано прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси, який уповноважений здійснювати процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснити щодо підозрюваної ОСОБА_10 процесуальну дію, визначену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, встановивши прокурору для здійснення цієї процесуальної дії строк протягом трьох днів, - скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою закрити провадження за скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на постанову прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 від 16.04.2025 року (правильна дата постанови 17.04.2025 року) про часткову відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024164480000106 від 23.02.2024 року, та повернути скаргу особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4